Рішення № 33180005, 14.08.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2013 Справа № 905/4102/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест"провизнання додатку до договору недійсним

за участю представників:

від позивачане з'явилисьвід відповідачаЗаброда Ю.Ю. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест" про визнання недійсним додатку № 2 до Договору про постачання електричної енергії № 3 0200 000 від 19.12.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний додаток до договору суперечить вимогам чинного законодавства, а саме, Правилам користування електричною енергією, оскільки сторонами погоджені лише початок та тривалість розрахункового періоду, та не вказані форма і величина планового платежу, що має здійснюватись споживачем електричної енергії, не визначена величина планового періоду. Крім того, спірним додатком передбачено виставлення споживачу рахунків як на оплату авансового платежу, так і рахунку на попередню оплату електроенергії, в той час як ПКЕЕ передбачають можливість узгодження лише одного з таких платежів.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що спірний додаток укладено сторонами з дотриманням вимог чинного законодавства та під час його укладання сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Відзначає, що сторонами визначено терміни здійснення платежів, форми та порядок оплати, розмір планових платежів, що дає можливість встановити величину планового періоду. Вказує на те, що сторонами в спірному додатку у відповідності до абз. 3 п.п. 6.11 п. 6 ПКЕЕ погоджено лише надання рахунку на оплату авансового платежу. Відповідач також зазначає, що з 2008 року по 2013 рік позивач виконував умови спірного Додатку до Договору та здійснював оплати, керуючись порядком, який визначено вказаним додатком.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

19.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест" (позивач, постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 3 0200 000 (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 452 000 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту досягнення згоди по всім суттєвим умовам договору, за умови підписання сторонами всіх перелічених у п. 9.1 додатків і укладається на строк до 31.12.2009 включно. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки в матеріалах справи відсутні заяви про припинення Договору, та відповідачем підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було пролонговано на наступний рік і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

19.12.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест" та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" підписано без заперечень та скріплено печатками сторін Додаток № 2 до Договору "Порядок розрахунків" (далі - Додаток № 2).

Пунктом 2.3.3 Договору передбачений обов'язок споживача оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати постачальнику відомості про покази розрахункових засобів обліку згідно з умовами в тому числі Додатку "Порядок розрахунків" до Договору.

Порядок укладання договорів визначений статтями 179-188 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими нормативно - правовими актами.

В силу ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 2 т. 638 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28,(далі - Правила, ПКЕЕ) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Частиною другою статті 275 Господарського кодексу України та пунктом 5.1 Правил (в редакції чинній станом на момент укладення договору та спірного додатку № 2 до договору) передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

При укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору, який викладено в Додатку 3 до Правил користування електричною енергією. Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії. (п. 5.2 Правил в редакції чинній станом на момент укладення договору та спірного додатку № 2 до договору).

Дослідивши умови Договору, суд дійшов висновку, що він містить істотні та обов'язкові для сторін умови, які встановлено у пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 Правил користування електричною енергією.

Спірний Додаток № 2 до Договору укладено сторонами у простій письмовій формі на виконання умов Договору. У вказаному додатку сторонами погоджений порядок здійснення споживачем розрахунків за спожиту активну електроенергію та послуги з перетікання реактивної електричної енергії.

Додаток № 2 "Порядок розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії передбачений умовами Типової форми договору про постачання електричної енергії.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ст. 207 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1.2 ПКЕЕ (в редакції чинній станом на дату укладення Договору та спірного Додатку № 2 до Договору)визначено, що попередня оплата - оплата до початку розрахункового або планового періоду повної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у відповідному періоді; авансовий платіж - часткова оплата (у розмірі, обумовленому договором) заявленого на наступний розрахунковий період обсягу електричної енергії, яка здійснюється до початку розрахункового періоду; планові платежі - перерахування коштів частинами з певною періодичністю (плановий період) протягом розрахункових періодів (розрахункового періоду);

Згідно з п. 6.6 ПКЕЕ (в редакції чинній станом на момент укладення договору та спірного додатку № 2 до договору) оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

Відповідно до п. 6.7 ПКЕЕ (в редакції чинній станом на момент укладення договору та спірного додатку № 2 до договору) у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу, розрахункового та планового періодів обумовлюється в договорі.

Після закінчення періоду, обумовленого в договорі, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена протягом цього періоду, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного планового періоду (планових періодів).

За результатами коригування перший плановий платіж наступного періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.

У відповідності з п. 6.11 ПКЕЕ (в редакції чинній станом на момент укладення договору та спірного додатку № 2 до договору) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Пунктом 1.1 Додатку № 2 до Договору передбачено, що тривалість розрахункового періоду становить 1 місяць. Дата початку розрахункового періоду 01 число кожного місяця.

Відповідно до п. 3.1 спірного Додатку № 2 постачальник зобов'язується щомісячно надавати споживачу рахунки за активну електроенергію (з урахуванням ПДВ) в наступному порядку: 01 числа щомісячно при здійсненні розрахунків за попередній розрахунковий період постачальник надає споживачу наступні рахунки:

- рахунок за фактично спожиту в попередньому розрахунковому періоді активну електроенергію (далі по тексту - остаточний рахунок), за мінусом сум рахунків, виданих за цей розрахунковий період: рахунків на оплату планового платежу, на оплату авансового платежу, додаткового рахунку, виданого споживачу у зв'язку з коригуванням договірних обсягів споживання електричної енергії на цей розрахунковий період;

- рахунок на оплату планового платежу за електроенергію на поточний розрахунковий період (далі по тексту - плановий рахунок);

- рахунок на оплату авансового платежу за електроенергію на наступний після поточного розрахунковий період (далі по тексту - авансовий рахунок).

Сума рахунку на оплату авансового платежу визначається як добуток 15% договірного обсягу споживання електричної енергії споживачем на наступний розрахунковий період на тариф, що діяв на дату виставлення рахунку. Сума рахунку на оплату планового платежу визначається як різниця між добутком договірного обсягу споживання електроенергії споживачем у поточному розрахунковому періоді на тариф, що діє у цьому розрахунковому періоді, та сумою рахунку, виданого на оплату авансового платежу за поточний розрахунковий період.

Порядок та строки оплати отриманих від постачальника рахунків погоджено сторонами у п. 3.2 Додатку № 2 до Договору.

Таким чином, з аналізу змісту умов Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору, положень ПКЕЕ та приписів статей 627, 628 Цивільного кодексу України, суд прийшов висновку про те, що сторони узгодили порядок здійснення розрахунків за електричну енергію, конкретизувавши зміст аналогічних вимог ПКЕЕ, а тому Додаток №2 до Договору не суперечить нормам чинного законодавства. Позивачем протилежного не доведено.

Твердження позивача щодо непогодження сторонами форми та величини планового платежу, а також величини планового періоду, спростовується матеріалами справи, а саме пунктами 1.1 та 3.2 Додатку № 2 до Договору, якими встановлено початок та тривалість розрахункового періоду, розмір (величини) планових платежів, порядок та терміни їх внесення, що дає можливість визначити величину планового періоду.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Жодних належних та допустимих доказів того, що спірний Додаток № 2 до Договору не відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, Правилам користування електричною енергією, позивачем суду не надано, а тому суд не знаходить доведеними твердження позивача про порушення при підписанні Додатку № 2 до Договору ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права, судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач на реалізацію зазначеного права звернувся з даним позовом до суду, вважаючи, що його права було порушено внаслідок підписання спірного Додатку № 2 до Договору з порушенням вимог чинного законодавства.

Проте, викладені позивачем обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним спірного Додатку № 2 до Договору, укладеного між сторонами, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір, у зв'язку з відмовою в позові, покладається на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 19.08.2013.

Суддя М.В. Сажнева