Рішення № 33179807, 23.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.08.2013 Справа № 905/5001/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Захарченко Г.В. при секретарі судового засідання Зеленевій Т.М. розглянув в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ", м.Донецьк

про: стягнення 94 187,38грн.

за участю представників:

від позивача: Мамедова О.Л. (за довір.)

від відповідача: Карапетян А.Р. (за довір.)

В судовому засіданні 20.08.13р. оголошено перерву до 23.08.13р.

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ", м.Донецьк про стягнення 94 187,38грн., з яких: основний борг в сумі 59000,00грн., штраф в сумі 29896,64грн., пеня в сумі 4403,01грн., 3% річних в сумі 887,73грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язків з оплати отриманого товару за договором поставки №11122012 від 11.12.12р.

Ухвалою від 10.07.13р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/5001/13.

24.07.13р. до господарського суду Донецької області від ТОВ «ЕКВІВЕС» надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з ТОВ "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" заборгованість на загальну суму 94875,04грн., з яких 59000,00грн. - основна заборгованість, 29896,64грн. - штраф, 4969,60грн. - пеня, 1008,80грн. - 3% річних.

07.08.13р. від ТОВ "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" надійшов відзив на позовні вимоги, в якому відповідач повідомив про невизнання позовних вимог та просив припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

07.08.13р. від ТОВ «ЕКВІВЕС» надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з ТОВ "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" заборгованість на загальну суму 41684,00грн., з яких 5648,52грн. - основна заборгованість, 29896,64грн. - штраф, 5102,25грн. - пеня, 1037,23грн. - 3% річних.

20.08.13р. позивач надав пояснення до відзиву, в яких зазначив, що поставки за накладними №Е-1158 та №Е-1327 відбувались поза межами дії договору №111212 від 11.12.12р.

23.08.13р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої на підставі ст.22 ГПК України позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 29896,64грн., пеню в сумі 5102,25грн., 3% річних в сумі 1037,23грн. Справа розглядається з урахуванням зазначеної заяви позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 23.08.13р. підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.08.13р. просив зменшити заявлену позивачем суму штрафу.

Оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для вирішення спору, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є стягнення штрафу в сумі 29896,64грн., пені в сумі 5100,36грн. та 3% річних в сумі 1037,23грн. Підставою позову є договір поставки №11122012 від 11.12.12р.

11.12.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" (покупець) укладений договір поставки №11122012, за яким продавець зобов'язується поставляти покупцеві товари відповідно до рахунків (специфікацій), що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 найменування, асортимент, кількість товарів їх ціна та строки поставки вказуються у рахунках (специфікаціях).

Покупець зобов'язується оплатити на протязі 30 календарних діб рахунком (специфікацією) повну вартість товарів, що були поставлені на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем, шляхом переказу грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок продавця (п.2.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 календарних місяців (п.3.1 договору).

Сторонами підписані специфікації №1 від 14.12.12р. на суму 90405,00грн., №2 від 17.01.13р. на суму 57103,20грн. та №3 від 08.02.13р. на суму 51975,00грн., в яких погоджено найменування товару, кількість, виробник, ціна за одиницю товару, сума та термін постачання.

Договір поставки №11122012 від 11.12.12р. та специфікації до нього підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази визнання його у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних №ЕК-0003607 від 25.12.12р., №Е-3607/1 від 09.01.13р., №Е-81/1 від 18.01.13р., №Е-81 від 17.01.13р., №Е-262 від 11.02.13р. продавцем передано, а покупцем отримано товар на загальну суму 199483,20грн., що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на вищевказаних накладних та довіреностями на отримання цінностей.

Предмет поставки у вказаних накладних повністю співпадає з погодженим в специфікації. Обов'язок щодо поставки погодженого в специфікаціях товару виконаний позивачем в повному обсязі.

Продавцем виставлені покупцю рахунки на оплату отриманого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами договору поставки №11122012 від 11.12.12р. поставлена продукція за накладною №ЕК-0003607 від 25.12.12р. мала бути оплачена не пізніше 24.01.13р., за накладною №Е-3607/1 від 09.01.13р. - не пізніше 08.02.13р., за накладною №Е-81/1 від 18.01.13р. - не пізніше 17.02.13р., за накладною №Е-81 від 17.01.13р. - не пізніше 16.02.13р., за накладною №Е-262 від 11.02.13р. - не пізніше 13.03.13р.

Відповідач здійснив оплату отриманого за накладними №ЕК-0003607 від 25.12.12р. та №Е-3607/1 від 09.01.13р. товару: 07.02.13р. - на суму 50000,00грн. та 15.02.13р. - на суму 40405,00грн.

Отриманий за накладними №Е-81/1 від 18.01.13р. та №Е-81 від 17.01.13р. товар відповідач оплатив 26.04.13р. частково - на суму 40078,20грн.

Оплати товару, отриманого за накладною №Е-262 від 11.02.13р., здійснювались відповідачем: 17.06.13р. на суму 5000,00грн., 27.06.13р. на суму 5000,00грн.

29.07.13р. (під час розгляду справи) відповідачем здійснена оплата за договором на суму 53351,48грн. Зазначена оплата зарахована продавцем в рахунок заборгованості за договором поставки №11122012 від 11.12.12р.

Здійснення відповідачем оплати заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та копіями банківських виписок.

Сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість ТОВ "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" перед ТОВ «Еквівес» станом на 31.07.13р. становить 5648,52грн.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що неоплаченим є лише товар поставлений 01.07.13р. на суму 5648,52грн. та просив припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Як вбачається з матеріалів справи, товар відповідно договору поставки №11122012 від 11.12.12р. за накладними №ЕК-0003607 від 25.12.12р., №Е-3607/1 від 09.01.13р., №Е-81/1 від 18.01.13р., №Е-81 від 17.01.13р., №Е-262 від 11.02.13р. поставлений відповідачу в повному обсязі. Оскільки предмет поставок, що здійснювались пізніше не відповідає предмету договору поставки №11122012 від 11.12.12р., поставки товару здійснювались за межами дії зазначеного договору.

Позивач в поясненнях повідомив, що поставки на накладними №Е-1158 від 27.05.13р. та №Е-1327 від 01.07.13р. здійснювались відповідно до простих письмових договорів на умовах передоплати, а зазначення в цих накладних договору поставки №11122012 від 11.12.12р. є технічною помилкою. Попередня оплата товару за вказаними накладними здійснена з посиланням на рахунки-фактури.

Крім того, 22.08.13р. (під час розгляду справи) відповідач здійснив оплату на суму 5648,52грн., що підтверджує визнання відповідачем заборгованості.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускаються.

За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо поставки передбаченого договором товару у встановлений строк відповідач виконав несвоєчасно.

В силу статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.3 договору у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 20% та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 5102,25грн., що нараховувалась на суму заборгованості за накладними №ЕК-0003607 від 25.12.12р. та №Е-3607/1 від 09.01.13р. за період з 09.02.13р. по 15.02.13р.; за накладними №Е-81/1 від 18.01.13р. та №Е-81 від 17.01.13р. за період з 18.02.13р. по 29.07.13р.; за накладною №Е-262 від 11.02.13р. за період з 14.03.13р. по 07.08.13р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 29896,64грн.

В судовому засіданні відповідач усно просив зменшити суму штрафу, проте зазначене прохання жодним чином не обґрунтовано.

Крім того, на час подання позову сума боргу становила 59000,00грн. та прострочення оплати існувало тривалий час (5 місяців). Отже у відповідача було достатньо часу для погашення заборгованості. Відповідач не довів винятковість обставин, які привели до порушення ним грошового зобов'язання й інших обставин, з якими законодавець зв'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Доказів того, що відповідачем вживались всі залежні від нього заходи для належного виконання зобов'язання або докази скрутного фінансового стану відповідача суду не надані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення суми штрафу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1037,23грн., що нараховувались на суму заборгованості за накладними №ЕК-0003607 від 25.12.12р. та №Е-3607/1 від 09.01.13р. за період з 09.02.13р. по 15.02.13р.; за накладними №Е-81/1 від 18.01.13р. та №Е-81 від 17.01.13р. за період з 18.02.13р. по 29.07.13р.; за накладною №Е-262 від 11.02.13р. за період з 14.03.13р. по 07.08.13р.

Судом перевірена вірність зроблених позивачем розрахунків штрафу та 3% річних та встановлено, що заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично невірним, оскільки облікова ставка НБУ змінена з 10.06.13р., а не з 11.06.13р., у зв'язку з чим суд самостійно здійснив розрахунок пені.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги викладене і враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 29896,64грн., пені в сумі 5100,36грн. та 3% річних в сумі 1037,23грн. обґрунтовані, документально доведені та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

При поданні позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 1897,51грн., тоді як за подачу позову на суму 36036,12грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог) розмір судового збору складає 1720,50грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» в разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми відповідно до ч.2 ст.7 зазначеного вище закону у випадках установлених пунктом 1 частини першої цієї статті.

Переплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 22, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" про стягнення 36036,12грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" (83001, м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, буд.103, кв.34; ЄДРПОУ 36616901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес» (02094, м.Київ, вул.Магнітогорська, буд.1; ЄДРПОУ 37502259) штраф в сумі 29896,64грн., пеню в сумі 5100,36грн.; 3% річних в сумі 1037,23грн.; судовий збір в сумі 1720,41грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Еквівес» (02094, м.Київ, вул.Магнітогорська, буд.1; ЄДРПОУ 37502259) з державного бюджету України судовий збір в сумі 177,01грн.

В судовому засіданні 23.08.13р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 28.08.13р.

Суддя Г.В. Захарченко