Рішення № 33178905, 27.08.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження 2- 4053/13

В справі № 2609/19209/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

при секретарі- Подолян О.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ»Аморіно Кідц» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка в серпні 2012 року звернулася до суду з позовом і просила стягнути з відповідача, вказаного нею в позові, як ЧП ОСОБА_3, воно ж ТОВ «Аморіно Кідц», 1 375гр. заборгованої заробітної плати та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25.04.2012 року і до моменту ухвалення рішення судом.

Заочним рішенням суду від 28.09.2012 року позов був задоволений.

Ухвалою суду від 18.06.2013 року заочне рішення суду було скасоване, а справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Після скасування заочного рішення суду позивачка остаточною заявою від 27.08.2013 року збільшила розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача 1 375,00гр. заборгованої заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25.04.2012 року до дня ухвалення рішення судом та 5 000,00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що працювала у відповідача на посаді технолога швейного виробництва по усному трудовому договору, укладеному з керівником ТОВ ОСОБА_3, з посадовим окладом 5 000,00 гр.

Т.я. відповідач в усному та односторонньому порядку змінив умови трудового договору в частині оплати праці, вона розірвала укладений з відповідачем трудовий договір з 13.04.2012 року.

На момент звільнення відповідач не провів з нею розрахунку у встановлений законом строк, не виплатив їй заробітну плату за відпрацьований час в розмірі 1 375,00 гр. та інші виплати при звільненні.

Виходячи з того, що відповідач в порушення вимог закону не провів з нею розрахунку в зв»язку зі звільненням до цього часу, відповідно до вимог ст.117 КЗпП України він має нести перед ним відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня ухвалення рішення судом.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов та стягнути приведені нею в позові та передбачені законом платежі з ТОВ «Аморіно Кідц».

При цьому в судовому засіданні посилалася на те, що правильною назвою відповідача є ТОВ»Аморіно Кідц», а ЧП ОСОБА_3 нею вказано в позові з інформації в Інтернеті про наявність вакансій, т.я. керівником ТОВ є ОСОБА_3

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували.

Посилалися на те, що трудовий договір з позивачкою ТОВ»Аморіно Кідц» не укладався і до виконання роботи в розумінні вимог ст.ст.21,24 КЗпП України вона не допускалася.

Вона дійсно зверталася за працевлаштуванням, відвідувала офіс ТОВ з метою проходження стажування та перевірки її ділових навичок, і на таку пропозицію щодо проходженням стажування перед вирішенням питання про подальше працевлаштування позивачка погодилася.

Через декілька днів керівник ТОВ прийшла до висновку, що позивачка за своїми професійними навичками не відповідає вимогам, які пред»являлися до працівників, і питання про укладення трудового договору з нею не обговорювалося.

Виходячи з цього, просять у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідка,дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.21,24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства,установи,організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою,за якою працівник зобов"язується виконати роботу,визначену цією угодою,з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку,а власник зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Додержання письмової форми трудового договору є обов"язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Укладення трудового договору, як правило, оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Встановлено,що 26.01.2012 року було зареєстровано та внесено до ЄДРПОУ, як юридична особа, ТОВ»Аморіно Кідц», керівником якого є ОСОБА_3

Основними видами діяльності ТОВ є виробництво одягу та аксесуарів, виробництво готових текстильних виробів, оптова торгівля одягом, текстильними та галантерейними товарами та ін.

/ а.с. 37; 55 - 58 /

Представник відповідача ОСОБА_3 пояснила суду, що ТОВ було зареєстровано лише в січні 2012 року і станом на квітень 2012 року лише формувався штат працівників, однак сформований остаточно не був.

Згідно з ч.4 ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Ст.29 КЗпП України визначено,що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов"заний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку,визначити працівникові робоче місце,проінструктувати з техніки безпеки,виробничої санітарії,гігієни праці та протипожежної охорони.

Відповідно до п.7 постанови № 9 від 06.11.1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів» фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого органу.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачка посилалася на те, що вона була допущена до роботи саме з відома керівника ТОВ»Аморіно Кідц» ОСОБА_3

Про наявність вакансій технолога швейного виробництва у відповідача вона дізналася з інформації в Інтернеті. Т.я. її влаштовували умови роботи та заробітна плата, вона звернулася до директора ТОВ ОСОБА_3 з якою і була досягнута домовленість про усний трудовий договір.

Стверджувала, що з першого дня роботи включилася в робочий процес, керувала підлеглими працівниками та вирішувала виробничі питання з керівництвом.

Вважає це доказом того, що між нею та відповідачем виникли трудові відносини, т.я. свою роботу вона виконувала з відома керівництва товариства.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов»язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Який обсяг роботи та яку саме роботу вона виконувала, а також у чому заключалися її трудові обов»язки, як штатного працівника, позивачка в судовому засіданні пояснити не змогла, обмежившись при цьому лише загальними фразами про здійснення контролю якості виготовленої продукції.

Представник відповідача суду пояснила, що в межах стажування позивачка знайомилася з виробництвом, перевіряла роботу працівників, а в подальшому доповідала їй про недоліки в цій роботі і саме за допомогою цього вона перевіряла рівень підготовки позивачки, як спеціаліста.

Приблизно через тиждень вона з»ясувала кваліфікацію позивачки та можливу продуктивність її праці, як спеціаліста, навички позивачки в роботі її, як керівника, не влаштували, а тому трудовий договір з нею не укладався.

Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Працівники,що стають до роботи вперше,трудова книжка оформляється не пізніше п"яти днів після прийняття на роботу.

Згідно з п.п.1.1, 1.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При влаштуванні на роботу працівники зобов»язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Позивачка в судовому засіданні підтвердила, що вона має достатній трудовий стаж, знає порядок та форму укладення трудового договору.

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що трудова книжка позивачкою, як і інші документи, необхідні для укладення трудового договору, відповідачу не здавалися.

Позивачка не заперечувала, що вона не перебувала в штаті ТОВ, заробітна плата їй у встановленому законом порядку не нараховувалася та не виплачувалася і в розрахунково-платіжну відомість про її нарахування та виплату вона не включалася.

Дані обставини підтверджуються і повідомленням Державної податкової інспекції у Солом»янському р-ні м. Києва та Податковим розрахунком ТОВ»Аморіно Кідц» сум доходу, нарахованого/сплаченого/ на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, з якого вбачається, що працівники, які на той час працювали в ТОВ, були офіційно працевлаштовані.

/ а.с.119 - 120 /

Позивачка в трудових відносинах з відповідачем не перебувала, заробітна плата їй не нараховувалася і не виплачувалася і податки з неї не утримувалися.

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона в 2012 році працювала ТОВ»Аморіно Кідц». Всі працівники ТОВ, в т.ч. і вона, були влаштовано на роботу офіційно з внесенням відповідних записів у трудові книжки. Їм нараховувалася та виплачувалася заробітна плата і з них стягувалися передбачені законодавством необхідні податки та платежі.

Підтвердила, що позивачка дійсно в квітні 2012 року кілька днів приходила в офіс товариства, знайомилася з роботою і за повідомленням директора ТОВ позивачка проходила стажування, однак її ділові якості не влаштували керівництво і трудовий договір з нею не укладався.

Пояснила, що всі працівники ТОВ були офіційно працевлаштовані, ніхто з працівників на будь-яких інших умовах на роботу не приймався.

Виходячи з викладеного вище, аналізу відносин,що існували між сторонами, відсутності доказів, які б свідчили про виконання позивачкою роботи та допуск її саме до виконання роботи за розпорядженням керівника відповідача,суд приходить до висновку, що дані відносини не можуть характеризуватися як трудовий договір чи фактичний допуск до роботи,а тому і відсутні підстави вважати трудовий договір між сторонами укладеним.

Суд вважає, що додані позивачкою до позову клаптики паперу з рукописним текстом та безіменні накладні на передачу готової продукції, виходячи з викладеного вище, не можуть свідчити про виникнення у неї трудових відносин з відповідачем, т.я. представник останнього не спростовував перебування позивачки в приміщеннях ТОВ та його мету.

/ а.с. 5 - 12 /

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата-це винагорода,яка виплачується працівникові за виконану роботу.

Виходячи з того,що суд вище прийшов до висновку про відсутність між сторонами трудових відносин,відсутні і підстави для стягнення з відповідача заробітної плати на корись позивачки.

Ст.ст.116 та 117 КЗпП України передбачено,що при звільненні працівника виплата всіх сум,що належать йму від підприємства,проводиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,зазначені ст.116 кодексу,підприємство має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи з викладеного вище,відсутності підстав вважати трудовий договір між сторонами укладеним,відсутності доказів його укладення в будь-якій формі,суд приходить до висновку і про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Відшкодування працівнику моральної шкоди в зв"язку з порушенням його трудових прав врегульовано ст.237-1 КЗпП України.

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про відсутність самої моральної шкоди,завданої позивачці відповідачем,та відсутності підстав для її стягнення.

Керуючись ст.ст.21,24,94,115-117 КЗпП України, ст.ст.57-60, 209,212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до ТОВ»Аморіно Кідц» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя