Рішення № 33175676, 20.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 р. Справа № 914/2728/13

За позовом: Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» в особі Львівської філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Львів

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення 9219,87 грн. заборгованості за Договором фінансового лізингу № 13-07-475фл від 25.07.2007 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

прокурор: Леонтьєва Н.Г.

від позивача: Новосілець О.Я. (довіреність № 14/20-65-13 від 14.01.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Прокурору та представнику позивача роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 29 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 20.08.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» в особі Львівської філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 9219,87 грн. заборгованості за Договором фінансового лізингу № 13-07-475фл від 25.07.2007 року.

Ухвалою суду від 15.07.2013 року розгляд справи призначено на 06.08.2013 року. В судовому засіданні 06.08.2013 року оголошено перерву до 20.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору фінансового лізингу № 13-07-475фл від 25.07.2007 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 9050,52 грн. заборгованості, з яких: 8415,00 грн. основної заборгованості, 494,53 грн. пені, 42,08 грн. інфляційних нарахувань та 98,91 грн. трьох відсотків річних.

Прокурор та представник позивача в судове засідання з'явилися, вимог ухвали суду від 15.07.2013 року виконали частково, позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 15.07.2013 року не виконав, причин неявки не повідомив, проти позову належним чином не заперечив.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

25 липня 2007 року між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 13-07-475фл (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1. Договору, Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору «Наймеування, кількість, ціна і вартість Предмету лізингу», що є специфікацією Предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

В додатку № 1 до Договору визначено предмет лізингу - машина брикетувальна В-80 та вартість предмета лізингу, що становить 198 000,00 грн.

Згідно п. 2.2. Договору, строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між Сторонами та Постачальником, що укладається у п'яти автентичних примірниках.

На виконання умов Договору позивач, відповідно до акту приймання-передачі № 2 від 09.11.2007 року, передав відповідачу предмет лізингу визначений у Додатку № 1 до Договору, а саме машину брикетувальну В-80 вартістю 198 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору, з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу; винагороду в розмірі 7 (семи) річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Проте, Лізингоодержувач здійснював лізингові платежі частково, внаслідок чого, станом на 01.04.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 8415,00 грн.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

На підставі зазначеного позивач здійснив нарахування відповідачеві пені в сумі 494,53 грн. Крім того, позивач здійснив нарахування відповідачеві трьох відсотків річних в сумі 98,91 грн. та 42,08 грн. інфляційних нарахувань.

Отож, позивач просить суд стягнути з відповідача 9050,52 грн. заборгованості, з яких: 8415,00 грн. основної заборгованості, 494,53 грн. пені, 42,08 грн. інфляційних нарахувань та 98,91 грн. трьох відсотків річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом 6 ЦК України та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі зазначеного позивач здійснив нарахування відповідачеві пені в сумі 494,53 грн.

Згідно п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до зазначеного, позивач здійснив нарахування відповідачу трьох відсотків річних в сумі 98,91 грн. та 42,08 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до зазначеного, суд здійснив перерахування інфляційних нарахувань, згідно якого сума інфляційних нарахувань становить 16,82 грн. (за листопад 2012 року індекс інфляції становив 99,9 відповідно сума інфляції (дефляції) склала -8,42 грн.; за грудень 2012 року індекс інфляції становив 100,2 відповідно сума інфляції склала 16,83 грн.; за січень 2013 року індекс інфляції становив 100,2 відповідно сума інфляції склала 16,83 грн.; за лютий 2013 року індекс інфляції становив 99,9 відповідно сума інфляції (дефляції) склала -8,42 грн.; за березень 2013 року індекс інфляції становив 100,0 відповідно інфляція не мала місця).

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 9025,26 грн. заборгованості, з яких: 8415,00 грн. основної заборгованості, 494,53 грн. пені, 16,82 грн. інфляційних нарахувань та 98,91 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1720,50 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 79021, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_1) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» в особі Львівської філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», 79058, м. Львів, пр. Чорновола, 67, кім. 414 (ідентифікаційний код юридичної особи 30401456, п/р 26009709012913 а АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 8415,00 грн. основної заборгованості, 494,53 грн. пені, 16,82 грн. інфляційних нарахувань та 98,91 грн. трьох відсотків річних.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 79021, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_1) в державний бюджет 1720,50 грн. судового збору.

4. У решті частин позовних вимог у позові відмовити.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.08.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А