Рішення № 33175227, 21.08.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

4

Справа №344/5268/13-ц

Провадження № 22ц/779/2098/2013

Категорія 25

Головуючий у І інстанції: Польська М.В.

Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Девляшевського В.А., Горейко М.Д.

секретаря Турів О.М.

з участю: представника апелянта -Стефанишина П.В., представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта» в особі Івано-Франківської дирекції про стягнення пені, інфляційних, річних за прострочення виплати страхового відшкодування, за апеляційною скаргою представника відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» - Стефанишина Петра Володимировича на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся в суд із позовом про стягнення 4204,72 грн., а саме: пені в сумі 3091,26 грн., інфляційних - 494,87 грн., річних - 618,59 грн. за прострочення виплати страхового відшкодування.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 липня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_4 пеню та інфляційні збитки в розмірі 4184,64 грн.

На дане рішення представник ВАТ НАСК «Оранта» - Стефанишин П.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не дано оцінки тому, що НАСК «Оранта» виплатила ОСОБА_4 страхове відшкодування на суму 49487,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням, а також погодилась сплатити пеню за прострочку виплатити страхового відшкодування в розрахунок подвійної облікової ставки на суму 3070,92грн.

Апелянт також вказує, що стягнення інфляційних та 3% річних є безпідставним, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Крім того, в договорі страхування та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стягнення таких як інфляційні та 3% річних за невиконання чи невчасне виконання умов договору не передбачено.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 3070,92 гривні.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим, яке просив залишити в силі.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення не відповідає.

?? ?????????? ? ?????????? ??????, ????? ?.?., ??????? ???????????? ??????? ??? 2121 ?.?.? ?8154 ??, ??????? ??????? ?????????? ???? ?? ???????? ????????? ? ???????????? ??????? ????? «????????-бенц-CDI-313» д.н.з НОМЕР_1, під керуванням позивача та який належить йому на праві власності. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Вина водія ОСОБА_5 встановлена постановою Рогатинського районного суду від 14.07.2011 року. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована ВАТ НАСК «Оранта» і після його звернення із заявою, страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування позивачу в сумі 49487,39 грн., які позивач отримав 19.04.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.15). Страхова компанія прострочила виплату страхового відшкодування та погодилась на виплату 3070,92 грн. пені.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки страхова компанія прострочила виплату страхового відшкодування, то пеня підлягає частковому задоволенню і нарахована відповідачем в період з 22.08.2011 року по 19.04.2012 року в сумі 3070,92 грн. є правильною. Крім того суд вважав обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню позов в частині стягнення з відповідача встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 494,87 грн. та 3% річних в сумі 618,59 грн.

Однак повністю з таким рішенням суду колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже, рішення суду в частині стягнення з страхової компанії 3070,92 грн. суми пені є правильним. Крім того як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді, представник ВАТ НАСК «Оранта» визнав зазначену суму пені.

Однак в частині стягнення 494,87 грн. інфляційних та 618,59 грн. 3% річних слід відмовити виходячи з наступного.

Статтею 992 ЦК України передбачено відповідальність страховика, зокрема, у разі несплати ним страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

В договорі страхування - полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних №АА/1762220 та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» інших стягнень, таких як інфляційні та 3% оічних за невиконання чи невчасне виконання умов договору не передбачено.

Положення ст. 625 ЦК України не застосовується до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань.

Однак суд першої інстанції наведеного не врахував і ухвалив в частині стягнення 494,87 грн. інфляційних та 618,59 грн. 3% річних помилкове рішення, яке слід скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову в задоволенні зазначених вимог. Рішення в частині стягнення 3070,92 грн. суми пені слід залишити без зміни.

У відповідності до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши справу, в межах пред'явленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних та 3% річних з ухваленням нового рішення, про відмову в позові в цій частині.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» - Стефанишина Петра Володимировича задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 липня 2013 року в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 494,87 грн., 3% річних в сумі 618,59 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зазначених вимог відмовити. В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

М.Д. Горейко

Згідно з оригіналом

Суддя Я.Ю. Ковалюк