Ухвала суду № 33174246, 20.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2671/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.06.13р. у справі №810/2671/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Маревен Фуд Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення №4076/10/15-2 від 24.05.13р., яким податкову декларацію з податку на додану вартість товариства за квітень 2013 року №9029370379 від 20.05.13р. з додатками «не визнано як податкову звітність».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.13р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що оскаржуване рішення не є рішенням в розумінні КАС України, а має винятково інформаційний характер. Окрім того, апелянт зазначив, що всупереч чинному законодавству України позивачем у поданій звітності не відображені результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2012 року від 07.07.12р. №1848/15-4/35591588.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.05.2013 позивачем засобами електронного зв'язку подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2013 року №9029370379 від 20.05.2013 (з додатками), що підтверджується квитанцією про отримання податкової звітності в електронній формі (квитанції №1 та №2) від 20.05.13р.

Листом від 24.05.13р. № 4076/10/15-2 відповідач повідомив позивача про те, що вказаній податковій звітності присвоєно статус «Не визнано як податкова звітність», оскільки вона заповнена всупереч правилам, визначеним статтями 46, 48 Податкового кодексу України та запропоновано подати нову податкову декларацію з ПДВ, оформлену належним чином.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкова декларація подана у відповідності до вимог Податкового кодексу України, з зазначенням усіх необхідних реквізитів; податковим органом всупереч вимогам ПК України не вказано у чому саме полягає невідповідність поданої декларації вимогам Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У даному випадку, обставини справи свідчать про те, що Декларація з ПДВ за квітень 2013 року містить усі необхідні реквізити, які передбачені п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, що не спростовано апелянтом.

Податковим органом всупереч вимогам наведеного п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України не було вказано у листі - відмові №4076/10/15-2 від 24.05.13р. конкретних порушень позивачем правил заповнення податкової звітності, а лише зазначено, що звітність заповнена всупереч правилам, визначеним ст. 46, ст. 48 Податкового кодексу України.

Покликання апелянта на те, що підставою невизнання декларації податковою звітністю було те, що позивачем не були відображені у ній результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2012 року від 07.07.12р. №1848/15-4/35591588 не заслуговують на увагу, оскільки прямо суперечать вимогам наведених норм.

Покликання апелянта на те, що лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України, а лише носить інформаційний характер також не заслуговують на увагу.

Так, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.06.13р. у справі №810/2671/13-а - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.06.13р. у справі №810/2671/13-а - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.