Постанова № 33170342, 27.08.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р.Справа № 5017/3583/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Парух О.А. (за довіреністю);

від відповідача 2 - Масалов П.В. (за довіреністю);

від відповідача 1 - не з'явився;

від прокуратури м. Одеси - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 23 липня 2013 року

за заявою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013р.

по справі №5017/3583/2012

за позивом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення

до: 1. Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції

2. Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

за участю прокуратури м. Одеси

про стягнення збитків

В судовому засіданні 27.08.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2013р. позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення задоволені.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок коштів Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення шкоду у сумі 395 479 грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 7 909 грн. 60 коп.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області від відповідальності звільнено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013р. змінено частково, викладено п. 3 резолютивної частини рішення суду в наступній редакції:

„В позові до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області - відмовити повністю".

23.04.2013р. на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду місцевим судом видано відповідні накази.

16.05.2013р. до господарського суду Одеської області від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013р. по справі № 5017/3583/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.07.2013р. у задоволені заяви Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого суду, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити у повному обсязі, оскільки винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Крім цього, скаржником було заявлено клопотання про відновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги передбаченого ст. 93 ГПК України, у зв'язку з тим, що останньому стало відомо про зазначену ухвалу суду лише 31.07.2013р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2013р. було відновлено скаржнику процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.08.2013р.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представники Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та прокуратури м. Одеси в судовому засіданні не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням від 12.08.2013р. Про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не надали, у зв'язку з чим колегія суддів, враховуючи вищевказані обставини та скорочений 15-денний строк перегляду судових ухвал місцевого суду в апеляційному порядку, прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю представників Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та прокуратури м. Одеси.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні надав пояснення, вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просить ухвалу господарського суду Одеської області від 23.07.2013р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали оскарження та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача 2, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, набувши законної сили, виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, якій є виконавчим документом.

Відповідно ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засідання з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України викладеної у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал постанов господарських судом України" (із змінами та доповненнями), під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги, зокрема, скаржник посилається на те, що відповідно до п.2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р. (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №45 від 30.01.2013р.) боржником визначаються розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи, та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства.

При цьому, згідно ст.2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету. Одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету. Одночасно бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. За таких обставин, заявник вважає, що боржником не може бути визначено план формування фінансових ресурсів, а саме - Держаний бюджет України. Боржника необхідно визначати з урахуванням вищезазначених положень Бюджетного кодексу України та вищевказаного порядку, а саме, на думку заявника, боржником може бути визначено: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, організація, створена органами державної влади чи місцевого самоврядування, які повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету або місцевого бюджету, або суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, та уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Скаржник вважає, що у випадках, коли боржниками за судовими рішеннями (виконавчими листами) є районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції, з метою належного виконання судового рішення необхідно звертатися до відповідного суду для зміни способу і порядку виконання рішення (шляхом визначення боржниками за такими судовими рішеннями відповідних управлінь юстиції в області, містах Києві та Севастополі, які мають рахунки з яких можливе таке стягнення) або із заявою про роз'яснення рішення суду для унеможливлення безпідставного стягнення коштів з депозитних рахунків зазначених органів.

За таких обставин, апелянт наполягає, що кошти у розмірі 395479грн. 66 коп. та витрат по сплаті судового збору у сумі 7 909 грн. 60 коп. необхідно стягнути з Головного управління юстиції в Одеській області, яке має гербову печатку, є окремою юридичною особою, має відповідні рахунки в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області та здійснює матеріально-технічне забезпечення Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Проте, колегія суддів вважає, що викладені обставини апелянта свідчать не про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області, а про зміну сторони по справі, проте відповідачем у даній справі є саме Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, а не Головне управління юстиції в Одеській області, яке взагалі не було учасником судового процесу.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про державну виконавчу службу" районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Згідно ст. 2 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

За таких обставин, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого суду.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволені заяви Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду від 23.07.2013р. - відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 121 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 23.07.2013р. по справі №5017/3583/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.08.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.