Рішення № 33169283, 22.08.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 р. Справа № 923/125/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" м. Херсон

про стягнення 23 941 грн. 22 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Ященко Р.Ю.

від відповідача - уповноважені особи Руденко І.С., Гейко О.В.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (відповідач) про стягнення 16 306 грн. 69 коп. інфляційних процесів, 6 396 грн. 50 коп. пені та 1 238 грн. 03 коп. три відсотки річних відповідно до умов договору № 14/1372/10 купівлі-продажу природного газу від 26.11.2010 року.

Рішенням від 19.02.2013року позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2013року рішення скасовано частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013року рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2013року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2013року скасовано в частині вимог позивача про стягнення 16306грн. 69коп. втрат від інфляції, 6396грн. 50коп. пені, 1631грн. 55коп. судового збору за подачу позовної заяви та 799 грн. 52коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

В частині стягнення з відповідача 16306грн. 69коп. втрат від інфляції та 6396грн. 50коп. пені справу передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області для вирішення по суті.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа № 923/125/13-г передана на розгляд судді Ємленінової З.І.

Ухвалою суду від 08.08.2013року розгляд справи відкладався у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

В засіданні суду позивач позовні вимоги в частині стягнення 16306грн. 69коп. втрат від інфляції та 6396грн. 50коп. пені підтримав в повному розмірі. Він пояснив, що в лютому 2011року та в грудні 2011року відповідач здійснював розрахунки за отриманий газ несвоєчасно, тому йому було нараховано 16306грн. 69коп. втрат від інфляції за весь період прострочення, а саме: з 14.03.2011року по 28.03.2011року та з 14.01.2012року по 18.01.2012 року. Пеня нарахована з 14.03.2011року по 28.03.2011року та з 14.01.2012року по 18.01.2012року на підставі пункту 7.2 договору.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивачем нараховані втрати від інфляції за прострочку виконання грошового зобов'язання за період менше 15днів, в той час як таке нарахування можливо лише в разі, коли прострочка мала місце на протязі календарного місяця.

Позовні вимоги про стягнення пені відповідач також не визнає, посилаючись на те, що пеню відповідач просить стягнути за період з14.03.2011року по 18.01.2012року, що не відповідає пункту 7.7 укладеного між сторонами договору від 26.11.2010року №14/1372/10 відповідно до якого сторонами узгоджено, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Відповідно до зазначеного пункту договору підлягала нарахуванню пеня за період з липня 2012року по січень 2013 року, однак в цей період заборгованості не існувало, а тому і пеня не підлягає нарахуванню.

Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 22.08.2013року до 15.30год.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (відповідач) 26.11.2010 року укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/1372/10, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2011 році імпортований природний газ в узгоджених сторонами обсягах, а відповідач зобов'язався прийняти газ та оплатити його вартість на умовах договору.

Обсяги газу узгоджені пунктом 2.1 договору - до 50000,00 тис.куб.м.

В наступному сторонами підписані додаткові угоди № 1 від 05.01.2011 року, № 1/2 від 05.04.2011 року, № 2 від 27.07.2011 року, № 3 від 31.08.2011 року, № 4 від 30.09.2011 року, № 5 від 30.09.2011 року, № 6 від 11.10.2011 року, № 7 від 30.12.2011 року, № 8 від 31.01.2012 року.

Відповідно до п. 3.5 договору від 26.11.2010 року кількість газу, поставленого відповідачу закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються позивачем і відповідачем.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані і скріплені печаткою відповідача два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 6.1 договору від 26.11.2010 року узгоджено, що оплата газу здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом стопроцентної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Таким чином відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України між сторонами виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу газу від 26.11.2010 року № 14/1372/10.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріалами справи та наданими до справи актами приймання-передачі підтверджується, що позивач протягом січня 2011 року - грудня 2011 року, січня 2012 року, лютого 2012 року передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 10143,609 тис.куб.м. на загальну суму 35825675грн.73 коп., оплату якого відповідач здійснив з порушенням строків узгоджених сторонами п. 6.1 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції в сумі 16306грн. 69 коп. суд виходить із наступного.

При нарахуванні втрат від інфляції кредитор має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце дефляція) а отже сума боргу в цей період зменшується.

В рекомендаціях Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначено, що сума, внесена в період з 01 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Листом Вищого господарського суду від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" роз'яснено, що при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15-й день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15-й день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31-й день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням даного місяця.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані інфляційні втрати на заборгованість, яка існувала з 15.03.2011 року по 28.03.2011 року за поставлений в лютому 2011 року газ, тобто прострочка мала місце менше 15-ти днів.

За поставлений в грудні 2011 року газ прострочка оплати його вартості існувала з 14.01.2012 року по 18.01.2012 року, що становить також менше 15-ти днів.

Таким чином прострочка сплати грошових коштів існувала менше 15-ти днів, тому позовні вимоги про стягнення 16306грн. 69 коп. втрат від інфляції задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України, ст. 230 ГК України при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, в тому числі і сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.

Частина 3 ст. 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При підписанні договору від 26.11.2010 року сторони пунктом 7.2 узгодили, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 договору, відповідач, крім суми заборгованості, зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу. В той же час пункт 7.7 договору передбачає, що неустойка нараховується позивачем за шість місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Вищезазначений пункт 7.7 договору суперечить вимогам частини 6 ст. 232 ГК України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дана норма допускає диспозитивність лише щодо строку протягом якого може нараховуватися пеня і який сторони можуть визначити в договорі більшим чи меншим, але цією нормою не передбачено можливість регулювання договором моменту з якого розпочинається нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, юридичне закріплення засади свободи договору не є беззастережним, а передбачає, що при здійсненні волевиявлення на укладення договору відповідні суб'єкти не можуть діяти всупереч положенням чинного законодавства, в тому числі і нормам Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З урахуванням вищезазначених норм права суд визнає недійсним пункт 7.7 договору купівлі-продажу природного газу № 14/1372/10 від 26.11.2010 року як такий, що суперечить вимогам закону, а саме частині 6 ст. 232 ГК України.

За таких підстав, посилання відповідача на те, що розрахунок пені здійснено за період який не відповідає періоду узгодженого пунктом 7.7 договору, безпідставне.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги про стягнення 6396грн. 50 коп., нараховані на прострочену заборгованість за поставлений газ у лютому 2011 року за період з 14.03.2011 року по 28.03.2011 року (6145грн. 22 коп.) та в грудні 2011 року за період з 14.01.2012 року по 18.01.2012 року (251грн. 28 коп.) підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивач нарахував пеню за період, який не відповідає порядку зазначеному в п. 7.7 договору безпідставне з урахуванням умов договору встановлених п. 7.2, а також пункту 10.6 щодо встановлення 3-річного строку позовної давності по стягненню неустойки.

За таких підстав, враховуючи період нарахування пені відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України та з урахуванням позовної давності тривалістю в 3 роки, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 6396грн. 50 коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України в частині стягнення втрат від інфляції та пені відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 7.7 договору від 26.11.2010року №14/1372/10.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" м. Херсон, вул. Поповича, буд.3, ідентифікаційний код 03355353, інші реквізити суду невідомі на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/рахунок № 260053012609 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012, ідентифікаційний код 20077720 - 6396грн.50коп. пені та 484грн.74коп. судових витрат.

4.В задоволені позовних вимог про стягнення 16306грн.69коп. втрат від інфляції відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 серпня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова