Постанова № 33169273, 28.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 904/814/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Жаботиної Г.В., Жукової Л.В. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року у справі за позовомПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"доДП "Придніпровська залізниця"простягнення коштівВ С Т А Н О В И В:

у січні 2013 року ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до господарського суду з позовом до ДП "Придніпровська залізниця" про повернення 305 051,16 грн. як безпідставно стягнутих відповідачем в порядку безакцептного списання плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 14.08.2013 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення апеляційним господарським судом матеріальних та процесуальних норм і просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.12.2008 року сторони уклали договір № ПР/М/081036/НЮп/08-12/4383-У, який врегульовував взаємовідносин сторін, пов'язані з організацією та здійсненням перевезень вантажів у експортно-імпортному та внутрішньодержавному сполученнях, а також надання залізницею експедитору додаткових послуг за перевезення по території України по узгодженим тарифам і ставкам.

За умовами, викладеними у п. 2.2.3 та п. 3.6 договору, позивач забезпечує попередню оплату тарифу та додаткових послуг, а відповідач, у міру виконання перевезень та наданих послуг самостійно списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, та інше), з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами, рішень суду, тощо.

Зі змісту п. 3.6 договору вбачається, що договір встановлює підстави списання коштів, але не передбачає порядку їх списання.

Порядок списання коштів визначено Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, за якими, залізниця відкриває кожному відправнику (одержувачу, експедитору) особовий рахунок, на який у порядку передоплати перевезень і додаткових платежів платники перераховують відповідні кошти, облік який веде розрахунковий підрозділ, зокрема і витрачених на підставі перевізних документів.

Відповідно до п. 2.6 Правил, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

За цими нормами списання коштів з особового рахунку платника визначається відсутністю застережень проти цього з його боку, а у разі їх наявності усі спірні питання, при їх неврегульованості у порядку, визначеному у п. 2.10 Правил, вирішуються у претензійно-позовному порядку.

Як вбачається із наявних у справі матеріалів, правомірність нарахування плати за затримку вагонів відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року, позивач оспорює, відомості про надані послуги та їх вартість, внесені у накопичувальні картки та відомості плати за користування вагонами не погоджував, а тому за таких обставин господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що списання відповідачем спірних коштів із особового рахунку позивача суперечить встановленому законодавством порядку, обґрунтовано постановив про задоволення позову і підстав для скасування судового рішення за наведених апеляційних господарським судом мотивів не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013 року залишити без змін.

Головуючий М. Остапенко

Судді Г. Жаботина

Л. Жукова