Постанова № 33169213, 27.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа № 922/358/13-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (далі - відділення АМК),

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2013

зі справи № 922/358/13-г

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка", с. Червоноармійське Друге Вовчанського району Харківської області (далі - ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка"),

до відділення АМК

про визнання незаконним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка"- Вітковської М.В.,

відділення АМК - Михайлець О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 25.12.2012 № 217-к у справі № 2/02-209-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - рішення № 217-к).

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2012 (суддя Мамалуя О.О.) у задоволенні позову відмовлено. Місцевим господарським судом зазначено, що в рішенні № 217-к доведено порушення ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" законодавства про захист економічної конкуренції шляхом зловживання монопольним становищем на досліджуваному ринку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 (колегія суддів у складі: суддя Здоровко Л.М. - головуючий, судді Плахов О.В., Шутенко І.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позову. Постанову обґрунтовано неповним з'ясуванням у рішенні № 217-к обставин, які мають значення для справи про порушення конкурентного законодавства.

Відділення АМК у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що виявилося в неповному з'ясуванні обставин справи, а також норм матеріального права, зокрема, Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)".

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" просило оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення з мотивів, викладених у даному відзиві.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального та матеріального права на підставі встановлених ними обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням № 217-к:

ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" займає монопольне (домінуюче) становище з часткою сто відсотків на ринку оренди земельних часток (паїв) в межах Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області;

дії ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка", які полягали у неприведенні договорів оренди земельних часток (паїв) у відповідність до положення Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" в частині встановлення орендної плати в розмірі 3 відсотків визначеної відповідно до чинного законодавства вартості земельної часток (паїв), визнано порушенням конкурентного законодавства, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

за вказане порушення на ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" накладено штраф у сумі 68 000 грн. та зобов'язано протягом шести місяців з дня отримання рішення внести та в установленому порядку зареєструвати відповідні зміни до договорів, а протягом двох місяців - подати докази оплати оренди в розмірі не менше, ніж три відсотки визначеної відповідно до чинного законодавства вартості земельної часток (паїв).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 цього Закону).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення договору законодавству.

Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Таким чином, відносини між сторонами договору оренди є цивільно - правовими.

Указом Президента України від 19.08.2008 № 725/2008 внесено зміни до статті 1 Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", а саме запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та передбачено поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

У попередній редакції цієї статті орендна плата визначалася в розмірі 1,5 відсотка.

Отже, внесення Указом Президента України від 19.08.2008 № 725/2008 змін щодо розміру орендної плати за земельні частки (паї) є підставою для перегляду раніше встановленої орендної плати за погодженням сторін у встановленому чинним законодавством порядку.

З дослідженого господарськими судами тексту рішення № 217-к вбачається, що ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" більшість договорів оренди земельних часток (паїв) уклало в 2007 році. В рішенні № 217-к не зазначено, чи стосується встановлене порушення конкурентного законодавства договорів укладених після набрання чинності Указу Президента України від 19.08.2008 № 725/2008.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, встановивши, що в рішенні № 217-к відсутні фактичні дані щодо пропозиції однієї з сторін украдених ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" договорів оренди земельних часток (паїв) про внесення відповідних змін до цих правочинів, дійшов обґрунтованого висновку про не доведення адміністративною колегією відділення АМК порушення названим товариством законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Отже, визначені чинним законодавством підстави для скасування оскаржуваного судового акта відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 зі справи № 922/358/13-г залишити без змін, а касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов