Постанова № 33169166, 21.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 922/787/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Куровського С.В., Хандуріна М.І.,розглянувши касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби Українина ухвалу від 30.04.2013 р. господарського суду Харківської області на постанову від 03.07.2013 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 922/787/13-г господарського суду Харківської областіпро банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-торг", м. ХарківліквідаторСікерін Д.О., м. Харківкредиторприватне підприємство "А.І.Р.", м. Харківв судовому засіданні взяв участь представник

скаржникаДемчан А.В., довір.ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2013 р. прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-торг" (далі - ТОВ "Стоун-торг", боржник) про порушення справи про його банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. N 4212-VI ) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2013 р. за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі № 922/787/13-г про банкрутство ТОВ "Стоун-торг".

Постановою господарського суду Харківської області від 14.03.2013 р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.04.2013 р. (суддя Усатий В.О.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. (судді: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України (далі - скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд. Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Скаржник зазначає про позбавлення його можливості проведення позапланової документальної перевірки боржника.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Так, імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Згідно із ч. 3 ст. 60 ГК України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як вбачається, рішення про припинення боржника прийнято 09.12.2012 р., а відповідну публікацію оголошення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації було здійснено вже 11.12.2012 р., тобто лише через 2 дні. У той же час наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.03.2013 р. не містить запису про перебування юридичної особи - боржника у процесі припинення (а.с. 74, 75, том 1). Отже, публікацію оголошення про припинення юридичної особи було здійснено без внесення у встановленому порядку запису про перебування боржника у процесі припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що свідчить про порушення ліквідаційною комісією боржника вимог ст. 105 ЦК України.

Крім того, до заяви про порушення справи про банкрутство за ст. 95 Закону про банкрутство не додані докази повідомлення боржником явних кредиторів (у розумінні ст. 60 ГК України), зокрема контролюючі органи, про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій.

Так, про прийняття рішення про власну ліквідацію боржником не було повідомлено одного з явних кредиторів - Західну МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, що позбавило останню вчасно здійснити податкову перевірку боржника та у разі виявлення податкового боргу звернутися до нього з грошовими вимогами.

Ззаява боржника про припинення платника податків (форма № 8-ОПП), на яку послались суди попередніх інстанцій, не свідчить про дотримання боржником приписів ст. 60 ГК України, оскільки така заява не містить необхідних відомостей про порядок та строки заявлення претензій до боржника. Більше того, згадана заява була направлена на адресу скаржника лише 12.02.2013 р., тобто після закінчення двомісячного строку для заявлення кредиторських вимог до боржника. При цьому проміжний ліквідаційний баланс був затверджений боржником вже 18.02.2013 р. - через 6 днів після направлення до скаржника відповідного повідомлення.

Зазначене свідчить про те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати про його чіткий розмір.

На обов'язковості відповідного повідомлення органу державної податкової служби, а також необхідності врахування порядку виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, наголошено Верховним Судом України ще у 2008 році, а саме у постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.

Таким чином, ліквідаційною комісією боржника був порушений порядок добровільної ліквідації. До заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 95 Закону про банкрутство не додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство.

Більше того, відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

При зверненні з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржник вказав про наявність у нього лише готівкових коштів в сумі 100 грн. У зв'язку з чим суд першої інстанції в ухвалі від 25.02.2013 р. про прийняття заяви боржника зобов'язав останнього надати докази наявності майна, достатнього для покриття судових витрат. Проте вимоги господарського суду боржником виконані так і не були.

Відтак, відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, колегія суддів вважає що судом першої інстанції без достатніх правових підстав порушено справу про банкрутство боржника за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 95 Закону про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції на допущені судом першої інстанції порушення уваги не звернув та їх не виправив.

Щодо процесуального права скаржника на оскарження судових рішень колегія суддів зазначає наступне. Суттєве порушення боржником порядку добровільної ліквідації, зокрема неповідомлення органу державної податкової служби про прийняття рішення про ліквідацію, не зважаючи на пряму вказівку про це у ст. 60 ГК України, унеможливило своєчасне звернення податкового органу з грошовими вимогами до боржника та, відповідно, позбавило його можливості у встановленому порядку набути статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а провадження у справі - припиненню, як безпідставно порушене, відповідно до пп. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство місцевому господарському суду необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-торг " відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 105 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України та п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.04.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. у справі № 922/787/13-г скасувати.

3. Провадження у справі № 922/787/13-г про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-торг" припинити.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді С.В. Куровський

М.І. Хандурін