Рішення № 33169120, 29.08.2013, Оболонський районний суд міста Києва

29.08.2013 Справа № 2605/20169/12

№2605/20169/12

№2/756/926/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.

при секретарі - Субіна М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних та 3% річних,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення із нього інфляційних та 3% річних у зв'язку з невиконанням рішення Мінського районного суду м. Києва від 21.05.2001 року про сплату Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 67 697 грн. 10 коп. в рахунок компенсації витрат по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини відповідача третім особам.

На думку позивача, оскільки ОСОБА_1 до цього часу не погасив 67 697 грн. 10 коп. заборгованості і зобов'язання, як таке, не припинено, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» має право відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 29.11.2009 року по 29.11.2012 року нарахувати на суму заборгованості 9 951 47 коп., інфляційних втрат та 6 103 грн. 87 коп. 3% річних.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просили про задоволення позову.

Відповідач та представник відповідача проти позову заперечили і вказували про те, що у даному випадку виникли правовідносини не із цивільно-правових підстав, а з виконання рішення суду які регулюються Законом України «Про виконавче провадження», крім того зазначали, що позивач більше 10-ти років не звертався із позовом про стягнення інфляційних та 3% річних, а тому пропустив строк позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам в їх сукупності, встановив наступне.

Рішенням Мінського районного суду м. Києва від 21.05.2001 року задоволено позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат та стягнуто з останнього на користь позивача 67 697 грн. 13 коп.

За правилами ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами, що рішення Мінського районного суду м. Києва від 21.05.2001 року на даний час ОСОБА_1 не виконано.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З урахуванням викладеного положення стаття 625 ЦК регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Із інформаційного листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 року №10-74/0/4-13 «Про деяку питання застосування ст. 625 ЦК України» вбачається, що частина третя статті 11 ЦК, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, а тому на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Таким чином, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

З огляду на зазначене, дія частини другої ст. 625 ЦК про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Зі змісту рішення Мінського районного суду м. Києва від 21.05.2001 року вбачається, що вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до ОСОБА_1 виникли у зв'язку із заподіянням останнім шкоди третім особам.

Таким чином, на думку суду, на правовідносини, що виникли у даному випадку в зв'язку із невиконанням рішення суду про стягнення коштів сплачених за відшкодування заподіяної шкоди не поширюється дія частини другої ст.625 ЦК і відповідно можливість нарахування інфляційних та 3% річних.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних та 3% річних - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.В. Шевчук