Постанова № 33168452, 23.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 січня 2013 року м. Київ №2а-13137/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вік Буд ЛТД” до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Дер-жавної податкової служби (далі – ДПІ) про визнання протиправними і скасування податко-вих повідомлень-рішень від 27.04.2012 №0001972208/0, №0001952208, від 26.09.2012 №0004962208,

в с т а н о в и в:

ТОВ “Вік Буд ЛТД” з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 27.04.2012 №0001972208/0, №0001952208, від 26.09.2012 №0004962208 з підстав протиправності викла-дених в акті перевірки висновків відповідача стосовно заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ, а також завищення суми залишку від’ємного значення ПДВ, у зв’язку з їх невідповідністю вимогам податкового законодавства, а також наявним перви-нним бухгалтерським документам та податковим накладним.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених у позов-ній заяві підстав.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, явку свого представника не забезпечив, причин чого суду не повідомив, у зв'язку з чим та згідно ч.ч. 4,6 ст. 128 КАС суд продовжив розгляд справи без відповідача та у письмовому провадженні.

До суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких він просить відмовити в позові, зазначаючи про безпідставне включення до складу валових суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням робіт (послуг) у ТОВ “Епіцентр К”, які, на думку ДПІ, не є пов'язані з господарською діяльністю позивача, та суми витрат, понесених позивачем у зв'язку з прид-банням товарів у ТОВ “Рісмус”, з огляду на нереальність господарських операцій, а також не включення позивачем до складу об'єкта оподаткування ПДВ суми розрахунку за допомогою простого векселя АА №1927372 номінальною вартістю 2674318,49 грн., проведеного між по-зивачем і ТОВ “Вік Буд”, що відповідно стало підставою для донарахування позивачу зобо-в'язань з податку на прибуток та ПДВ та зменшення суми залишку від'ємного значення ПДВ.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 03.03.2012 №8 та направлень від 13.03.2012 №31/23-07, №32/23-07, №33/22-02, №34/17-05, №35/23-05, №36/23-09 відповіда-чем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.07.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законо-давства за період з 08.07.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 09.04.2012 №1266/22-8/36581628 та винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 27.04.2012:

- №0001952208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1100304 грн. (у т.ч.: 1022209 грн. – основне зобов'язання, 78095 грн. – штраф);

- №0001972208/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 255811 грн. (у т.ч.: 204649 грн. – основне зобов'язання, 51162 грн. – штраф);

- №0001952208, яким позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ на 567365 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін рішенням Держаної податкової служби у м. Києві №3987/10/121-114 від 03.07.2012.

Рішенням ДПС України від 09.09.2012 №1480/0/61-12/10-2115 залишено без змін по-даткові повідомлення-рішення від 27.04.2012 №0001972208/0, №0001952208 та скасовано в частині встановлених перевіркою порушень п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон №334/94) податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 №0001952208.

У зв'язку з цим відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 №0004962208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на при-буток на 485698 грн. (у т.ч.: 407603 грн. – основне зобов'язання, 78095 грн. – штраф).

Спірне грошове нарахування здійснено відповідачем у зв'язку з наступними зазначе-ними в акті перевірки порушеннями з урахуванням рішення ДПС України від 09.09.2012 №1480/0/61-12/10-2115:

- п.1.32.ст.1, п.5.1 ст.5, абз.4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток у сумі 407603 грн.;

- п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі – Закон №168/97), п. 198.3 ст. 198 ПК, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 204649 грн. (у т.ч.: за березень 2010 – на суму 88206 грн., за квітень 2010 – на суму 9039 грн., за травень 2010 – на суму 4167 грн., за червень 2010 – на суму 33178 грн., за липень 2010 – на суму 476 грн., за серпень 2010 – на суму 50365 грн., за вересень 2010 – на суму 374 грн., за жовтень 2010 – на суму 18844 грн.) та завищення суми залишку від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 на суму 567365 грн.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень.

Як визначено у п. 1.32 ст. 1 Закону №334/94 господарська діяльність – це будь-яка дія-льність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регуляр-ною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або немате-ріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придба-ваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, органі-зацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті Закону.

Підпунктом 5.4.4 п.5.4 3акону №334/94 передбачено, що до складу валових витрат на проведення передпродажних та рекламних заходів відносно товарів (робіт послуг), які продаються (надаються) такими платниками податків.

Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з викорис-танням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно з абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, зареєстрованого в Мініс-терстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст. 9 Закону №996 встановлено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено придбанням ним товарів, робіт (послуг) для подальшого використання в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов’язковому порядку податкових накладних.

1). Перевіркою вірно встановлено, що позивачем включено до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми витрат на придбання послуг у ТОВ “Епіцентр К” на загальну суму 929354 грн. (з них: за 4 кв. 2009 – суму 4167 грн., за 1 кв. 2010 – суму 186863 грн., за 2 кв. 2010 – суму 64687 грн., 3 кв. 2010 – суму 165891 грн., 4 кв. 2010 – суму 251824 грн. 1 кв. 2011 – суму 255922 грн.).

Як встановлено перевіркою та судом, між позивачем (Замовник) та ТОВ “Епіцентр К” (Виконавець) укладено договори №2321/90/09 від 15.09.2009 та №725/90/10 від 30.03.2009, згідно умов яких Виконавець зобов'язаний надавати Замовнику послуги з просування в регіонах України товару (торгової марки) Замовника, поставленого за договорами поставки №2320/90/09 від 15.09.2009 та №724/90/10 від 30.03.2010 відповідно, укладених між ними.

Відповідно до умов договорів №2321/90/09 від 15.09.2009 і №725/90/10 від 30.03.2009 до послуг з просування товару відносились: розміщення товару на окремих стелажах та пло-щадках виконавця, формування виконавцем споживчого кошику покупця поденно, прове-дення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних, так і потенційних, інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету.

На підтвердження фактичного надання перелічених послуг за вказаними договорами та оплати їх вартості на рахунок ТОВ “Епіцентр К” позивачем до суду надано рахунки-фактури, акти виконання робіт (надання послуг), податкові накладні та банківські виписки, які відповідають вимогам ст. 9 Закону №996 та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг, їх ціну та загальну вартість (а.с. 134-227).

Відповідач не заперечує фактичне виконання зобов'язань за договорами №232/90/09 від 15.09.2009 та №725/90/10 від 30.03.2009, а також відсутні будь-які зауваження з приводу оформлення поданих позивачем документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (актів виконання робіт (надання послуг), податкових накладних).

На думку ДПІ, позивач не мав права включати придбані у ТОВ “Епіцентр К” послуги по просуванню товару до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, оскільки право власності на такий товар на підставі договорів №2320/90/09 від 15.09.2009 та №724/90/10 від 30.03.2010 перейшло до ТОВ “Епіцентр К”.

Як встановлено судом, придбання позивачем у ТОВ “Епіцентр К” послуг, фактично спрямовано на підвищення ефективності збуту товарів позивача у торгівельній мережі ТОВ “Епіцентр К”, які полягали у популяризації останнім продукції (торгової марки) позивача серед власних покупців та стимулювання споживчого попиту на таку продукцію, що відповідно доводить господарську мету придбання таких послуг, а також їх пов’язаність із господарською діяльністю позивача.

При цьому висновки відповідача стосовно того, що вказані операції здійснювались у відношенні товару, право власності на який перейшло до покупця, ніяким чином не спростовує їх економічну доцільність для позивача, адже саме з метою підвищення кількості реалізованої продукції, що ним поставляється, спрямоване придбання передбачених догово-рами №232/90/09 від 15.09.2009 та №725/90/10 від 30.03.2009 послуг.

Отже надані позивачем докази і встановлені судом обставини свідчать про необґрун-тованість висновків ДПІ в частині завищення валових витрат у сумі 929354 грн., сформо-ваних у зв'язку із придбанням послуг у ТОВ “Епіцентр К”, та доводять їх пов'язаність із гос-подарською діяльністю позивача.

2). Позивачем відображено в податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ фінансово-господарські операції з ТОВ “Рісмус” та віднесено до валових витрат суму 250000 грн. (з них: 125000 грн. – за 4 кв. 2010, 125000 грн. – за 1кв. 2011) та до податкового кредиту з ПДВ 50000 грн. (з них: 25000 – за грудень 2009, 8333 грн. – за січень 2010, 16667 грн. – за лютий 2010).

Як встановлено перевіркою та судом вказаний податковий кредит та валові витрати задекларовано позивачем у зв'язку із здійсненням операцій з придбання товарів, а саме полістиролу та канцтоварів, у ТОВ “Рісмус”, на підтвердження чого позивач надав до перевірки та до суду наступні документи:

- рахунок-фактура №11 від 15.12.2009, видаткова накладна №990 від 18.12.2009, податкова накладна №990 від 15.02.2009 – на суму 50000 грн. (з них ПДВ – 8333,33 грн.),

- рахунок-фактура №51 від 28.12.2009, видаткова накладна №1122 від 28.12.2009, податкова накладна №1122 від 28.12.2009 – на суму 100000 грн. (з них ПДВ – 16666,67 грн.),

- рахунок-фактура №9, від 26.01.2010, видаткова накладна №1411 від 26.01.2010, податкова накладна №1411 від 26.01.2010 – на суму 50000 грн. (з них ПДВ – 8333,33 грн.),

- рахунок-фактура №21 від 12.02.2010, видаткова накладна №1580 від 12.02.2010, податкова накладна №580 від 12.02.2010 – на суму 100000 грн. (з них ПДВ – 16666,67 грн.),

а також банківські виписки як доказ оплати придбаних у ТОВ “Рісмус” товарів.

Надані позивачем платіжні, первинні бухгалтерські і податкові документи є належни-ми і допустимими доказами по справі, які свідчать про придбання позивачем товарів у ТОВ “Рісмус” у період грудня 2009 та січня-лютого 2010 на загальну вартість 250000 грн. (без ПДВ), а також підтверджують правильність нарахування і повноту обчислення ПДВ у сумі 50000 грн. Відсутність відповідних документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку або їх недостатність перевіркою не встановлено та відповідачем не стверджується.

Судом встановлено, що видаткові накладні належно оформлені і відповідають вимо-гам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97 та виписані ТОВ “Рісмус”, яке на час їх складення було зареєстрованим платником ПДВ (свідоцтво №100250664 від 19.10.2009) і згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97 вправі було виписувати податкові накладні, які відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97 є законною підставою для віднесення позивачем відповідних сум податку до складу податкового кредиту.

Матеріали перевірки та заперечення відповідача не спростовують встановлені судом обставини і не дають достатніх підстав для висновку про порушення позивачем вимог Законів №168/97 і Закону №334/94 щодо порядку формування валових витрат і податкового кредиту по операціях з ТОВ “Рісмус”.

Так, висновок відповідача ґрунтується на транзитному акті ДПІ у Києво-Святошинсь-кому районі Київської області від 24.06.2011 №804/23-3/36578442 про результати докумен-тальної виїзної позапланової перевірки ТОВ “Рісмус” з питань достовірності задекларованих показників в податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2009-березень 2010, в якому зазна-чено про нікчемність всіх угод ТОВ “Рісмус” з контрагентами у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та адміністративно-господарських можливостей для здійснення господар-ської діяльності, а також з огляду на відсутність у органу ДПС первинних документів ТОВ “Рісмус”.

Водночас посилання відповідача на даний акт і зазначені в ньому обставини не спрос-товують наданих позивачем доказів та не беруться судом до уваги, оскільки згідно з ч. 4 ст. 70 КАС правильність ведення податкового обліку з податку на прибуток та ПДВ має підтверджуватися відповідними засобами доказування, якими в даному випадку є первинні документи та податкові накладні, що надавалися позивачем до перевірки та до суду.

Твердження про наявність ознак недійсності правочинів (господарських зобов'язань) з ТОВ “Рісмус” зроблені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність або нікчемність правочину, а також не відповідають вимогам ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 ЦК і ст.ст. 207, 208 ГК, тому відхиляються судом. В свою чергу наявність транзит-них актів інших органів ДПС не є підставою визнання правочинів недійсними або нікчемними, оскільки цивільний закон таких підстав не встановлює.

Таким чином, висновки відповідача з приводу завищення валових витрат на суму 250000 грн. та податкового кредиту з ПДВ на суму 50000 грн., сформованих за результатами господарської операції з ТОВ “Рісмус”, є необ’єктивними, нормативно необґрунтованими і документально непідтвердженими.

3). В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення ст. 22, п. 188.1 ст. 188, пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 ПК занижено об'єкт оподаткування з ПДВ по операції продажу частки у Статутному фонді ТОВ “Умізол” на загальну суму 2674318 грн., що відповідно призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за листопад 2011 на суму 534864 грн.

Як встановлено перевіркою, згідно Протоколу зборів засновників ТОВ “Умізол” від 15.11.2011 №3/2011 та договору купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ “Умізол” від 15.11.2011 б/н ТОВ “Вік Буд” (Покупець) придбано у позивача (Продавець) частку у статутному фонді ТОВ ”Умізол”, що складає 94,76% статутного капіталу ТОВ “Умізол” та дорівнює 2672200 грн., вартість якої становить 2674318,49 грн. Згідно акту вексельного пла-тежу від 16.11.2011 в рахунок оплати зобов'язань за договором б/н від 15.11.2011 ТОВ “Вік Буд” передав позивачу емітований останнім простий вексель АА №1927372 номінальною вартістю 2674318,49 грн.

На думку відповідача, зазначені операції купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ “Умізол” та проведеного вексельного розрахунку не підпадають під визначення пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 ПК, оскільки суперечить вимогам ст. 4 Закону України від 05.04.2001 №2374-ІІІ “Про обіг векселів в Україні” (далі – Закон №2374), згідно якої розрахунки век-селем проводяться лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а також оскільки предметом договору б/н від 15.11.2011 є не міна (бартер), а купівля-продаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України від 23.02.2006 №3480-VI “Про цінні папери та фондовий ринок” (далі – Закон №3480) під векселем розуміють цінний папір, який посвід-чує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону №2374 передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Окрім того, на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Згідно із положеннями пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що товари – це мате-ріальні та нематеріальні активи, у т.ч. земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випус-ку (емісії) та погашення.

В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статут-ними документами.

Згідно вимог абз. 1 пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 ПК не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємни-цької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифі-кати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних папе-рів, а також діяльності з управління активами (у т.ч. пенсійними активами, фондами банків-ського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондо-вому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Таким чином, відповідачем зроблено помилковий висновок щодо порушення позива-чем вимог абз. 1 пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 ПК, оскільки даною нормою визначено, що опе-рації з продажу за кошти корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, не є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому відповідач невірно застосував положення вимог абз. 1 пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 ПК, що стосуються обміну цінних паперів та корпоративних прав на інші цінні папери, тоді як предметом договору б/н від 15.11.2011 є, як встановлено перевіркою, саме купівля-продаж.

Отже, враховуючи встановлені обставини і наведені мотиви, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а також суми залишку від'ємного значення ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ЦК, ПК, Законів №168/97 та №334/94 і в достатній мірі підтверджені наданими до суду доказами. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятих рішень, тих обставин, які стали підставою для їх прийняття, та невірне застосування відповідачем норм цивільного та податкового законо-давства, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 128, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Буд Лтд".

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 27.04.2012 №0001972208/0, №0001952208, від 26.09.2012 №0004962208.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Буд Лтд" судовий збір у сумі 2146 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко