Постанова № 33167089, 14.08.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 808/5196/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі, головуючого - судді Артоуз О.О. при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Запорізького обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларіс-Еко»

про: стягнення суми адміністративно - господарський санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

30.05.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларіс-Еко» про стягнення суми адміністративно - господарський санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у розмірі 16 505,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 69 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та зазначає, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у 2012 році склала 19 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону на підприємстві відповідача повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2012 рік, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб, що є меншим ніж установлено нормативом. Таким чином, відповідачем у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано норматив із забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим відповідачу нарахована сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 16 505,04 грн., з яких 147,15 грн. - пеня, проте зазначені санкції та пеня відповідачем не сплачені, внаслідок чого утворилась заборгованість. На підставі вищезазначеного позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. 31095 від 29.07.2013), зокрема зазначає, що на протязі 2011-2012 року відповідачем до центру зайнятості, у встановленому законом порядку надавались звіти за формою №3-ПН. Відповідач як роботодавець вжив всіх необхідних засобів для недопущення господарського правопорушення, тому застосування до нього адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу є незаконним, оскільки згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма№10-ПІ), наданого відповідачем, у звітному періоді працював 1 інвалід з 01.10.2012. Протягом 2012 року і до звітного періоду відповідач подав заявку на вакантну посаду, однак серед тих осіб, які цікавились вакантним робочим місцем, жоден не зацікавився умовами праці, у зв'язку з цим відповідач не несе відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, оскільки жоден із претендентів не зацікавився вакантним місцем роботи. Крім того, позивачем зроблений не вірний розрахунок адміністративно-господарських санкцій, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати та відповідно пені, оскільки три місяці 2012 року, посада яка призначена для працевлаштування інваліда була зайнята. Враховуючи вищезазначене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

14.08.2013 представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, 13.08.2013 факсом надіслав заяву, в якій просить провести судове засідання без участі представника відповідача. Проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали адміністративного позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Матеріали справи свідчать про не виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Так, судом встановлено, що відповідачем Наказом №35/1 від 01.10.2012 прийнято на роботу інваліда 2 групи - ОСОБА_2, однак звітність форми № 3-ПН з грудня 2011 року по грудень 2012 року до Шевченківського районного центру зайнятості відповідач не надавав (лист Шевченківського районного центру зайнятості №1361 від 07.06.2013), чим не виконав обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

В матеріалах справи міститься звіт про наявність вакансій станом на 06.06.2011 (форма №3-ПН) поданий відповідачем до Шевченківського районного центру зайнятості, однак вказаний звіт свідчить про наявність вакансій для інвалідів на червень 2011 року тобто не на звітній період.

Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-ХІІ визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 17 зазначеного Закону відмова в укладенні трудового договору, звільнення за ініціативою адміністрації, з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 за погодженням з Держкомстатом.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Таким чином, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 19 осіб, а отже середньооблікова кількість інвалідів повинна, складати 1 особу. Відповідачем у звіті зазначено, що середньооблікова кількість працюючих інвалідів у відповідача у 2012 році склала 1 особу.

Суд не погоджується з відповідачем стосовно обчислення середньооблікової кількість працюючих інвалідів, зазначеної в звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ) з огляду на наступне.

З метою реалізації статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Кабінетом міністрів України 31.01.2007 прийнята Постанова №70, якою затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Згідно п.2 Порядку Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Мінпраці України 10.02.07 №42 затверджений «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма 10-ПІ річна-поштова) та Інструкція щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Відповідно до п.3 вищезазначеної Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік і, відповідно, середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів, визначаються відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, зате, наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286.

Отже, згідно п. 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затв. наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число, включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Враховуючи, що інвалід ОСОБА_2 прийнята 01.10.2012, тому показники середньооблікової кількості штатних працівників-інвалідів, помісячно дорівнюють: жовтень 2012 року: 31 день х 1 інвалід / 31 календарний день в місяці = 1, листопад 2012 року: 30 днів х 1 інвалід / 30 календарний день в місяці = 1, грудень 2012 року: 31 день х 1 інвалід / 31 календарний день в місяці = 1.

Середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів за рік обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників-інвалідів за всі місяці роботи на підприємстві, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Оскільки Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів - річний, тому середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів за рік дорівнює: 1 + 1 + 1 = 3/12 = 0,25.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону та п. 3.4 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затв. Наказом Мінпраці України 10.02.07 №42, середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), відображається в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Таким чином, суд приходить до висновку, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, на ТОВ «Поларіс-Еко» складає 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників на ТОВ «Поларіс- Еко» в 2012 році склала 19 осіб, таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону, на ТОВ «Поларіс-Еко» повинна складати 1 особу.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв'язку з тим що, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів у відповідача менша, ніж установлено нормативом, відповідач мав сплачувати адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати, що за 2012 рік у відповідача складала 16 357,89 грн.

Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції у розмірі: 1 х 16 357,89 грн. = 16 357,89 грн.

Відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем була нарахована пеня, яка дорівнює: 3,27 грн. (сума пені за один день прострочення) х 45 (кількість днів прострочення) = 147,15 грн.

При цьому сума пені за один день прострочення розраховувалась: 16 357,89 грн. (сума адміністративно-господарських санкцій) х 0,02 % (розрахунковий розмір пені) = 3,27 грн.

Отже, загальна сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році складає 16 357,89 грн. + 147,15 грн. = 16 505,04 грн.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено вжиття ним всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У постанові від 02.04.2013 у справі №21-95а-13, Верховний суд України висловив свою позицію з приводу спірних правовідносин, відповідно до якої, якщо підприємство надає органам, зазначеним у ст. 18 Закону України №875-ХІІ, інформацію щодо наявних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, чим виконує обов'язок щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда, то він вжив всі залежні від нього заходи недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до п. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларіс-Еко» про стягнення суми адміністративно - господарський санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у розмірі 16 505,04 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларіс-Еко» (код ЄДРПОУ 31823677) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у розмірі 16 505,04 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ять гривень 04 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз