Ухвала суду № 33166819, 15.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/3219/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Рибченка А. О., Степашка О. І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційні скарги Комунального підприємства "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області та Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року у справі за позовом Комунального підприємства "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Комунальне підприємство "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області (далі - КП "Радивилівтеплосервіс") звернулось до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - Дубенська ОДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року позов КП "Радивилівтеплосервіс" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №00000323550/0 від 23.02.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 6823, 00 грн. - основний платіж та 1705,75 грн. - штрафна санкція. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року апеляційні скарги КП "Радивилівтеплосервіс" та Дубенської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції КП "Радивилівтеплосервіс" та Дубенська ОДПІ подали касаційні скарги.

КП "Радивилівтеплосервіс" просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача.

Дубенська ОДПІ просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Дубенською ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 30.07.20009 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акто від 09.02.2011 року №25/23/36549940.

Перевіркою встановлено, що позивач завищив податковий кредит на суму 45968, 00 грн. першого звітного періоду (22.12.2009 року по 31.12.2010 року) по операціям з придбання та фактичного споживання газу, електроенергії, води (послуг) у КП "Радивилівводоканал", ЗАТ "Ей-І-Ес", ДП "Газ України", що відбулися у період з 01.12-21.12.2009 року до реєстрації позивача платником ПДВ та завищив валові витрати на суму 27773, 00 грн., а зокрема не підтвердив первинними документами витрати задекларовані у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за 1кв. 2010 року на суму 27292,18 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.02.2011 року №0000032350/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток 8678,75 грн., з яких: 6943, 00 грн. - основний платіж; 1735,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000042350/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 57460, 00 грн., з яких: 45968, 00 грн. - основний платіж; 11492, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Щодо податкового повідомлення-рішення рішення №0000042350/0, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав свідоцтво №100260313 про реєстрацію його платником ПДВ 22.12.209 року. До складу податкового кредиту першого звітного періоду (22.12.209 року по 31.12.2010 року) позивач відніс суму ПДВ на суму 27773, 00 грн. Фактична поставка та споживання позивачем названих послуг, електроенергії та газу (за обумовленими первинними документами) відбувалося впродовж всього грудня 2009 року, тобто з 01 по 31.12.2009 року.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що у період фактичного здійснення вищезгаданих господарських операцій з поставки та споживання названих послуг та товарів з 01.12.2009 року по 21.12.2009 року позивач не був платником податку на додану вартість. А відтак, сума ПДВ що припадає на вартість таких товарів, послуг що постачалися позивачу та споживалися ним у названий період з 01.12.2009 року по 21.12.2009 року не може бути включена до складу податкового кредиту, оскільки така операція фактично здійснена позивачем у періоді, коли він не був платником ПДВ та не мав права на формування податкового кредиту (незалежно від наявності у позивача податкових накладних постачальників).

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідачем правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0000042350/0 від 23.02.2011 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення рішення №0000032350/0, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач задекларував у складі валових витрат по рядку 04.1 названих декларацій: за 2009 рік витрати в розмірі 320952, 00 грн. та за 1 кв. 2010 року витрати в розмірі 1102364, 00 грн.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу ж вимог п.п 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абз. 2).

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені (абз. 3). Названа норма Закону з врахуванням положень статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовується з урахуванням строків давності, обумовлених названою статтею Закону.

Тобто платник податків має право відносити до складу валових витрат суми витрат, не враховані ним у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді шляхом відображення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період (в межах строків давності визначених ст. 15 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач вправі був віднести до складу валових витрат (декларації з податку на прибуток) 1 кв. 2010 року суми витрат, не враховані ним у минулому податковому періоді (ІУ кв. 2009 року) у зв'язку з допущенням помилок та самостійно виявлених у звітному податковому періоді.

Порядок заповнення декларацій з податку на прибуток підприємств визначався наказом ДПА України №143 від 29.03.2003 року.

Відповідно до вказаного порядку та затвердженої форми декларації, у рядку 04.1 відображаються витрати на придбання товарів (робіт, послуг) понесені (нараховані) платником податку у такому звітному періоді. Суми витрат, не враховані платником у минулому податковому періоді у зв'язку з самостійним виявленням помилки повинні відображатися ним у рядку 05.2 декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач суми витрат, не враховані ним у минулому податковому періоді (ІУ кв. 2009 року) у зв'язку з самостійним виявленням помилки замість відображення у рядку 05.2 декларації за 1 кв. 2010 року відобразив у рядку 04.1.

Відповідно до положень п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про неправомірність донарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 кв.2010 року в розмірі 6823, 00 грн. та штрафну санкцію на вказану суму в розмірі 1705,75 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог КП "Радивилівтеплосервіс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Комунального підприємства "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області та Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович А. О. Рибченко О. І. Степашко