Ухвала суду № 33166263, 27.08.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"27" серпня 2013 р. Справа № 817/2247/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представника позивача: Кулик В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" липня 2013 р. у справі за позовом Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг (далі Рівненське ШЕУ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів (далі ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС № 0000692342 від 20.02.2013 р.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо товарності (фактичного виконання) господарської операції позивача з ТОВ компанії "Променергомаш".

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено безтоварність операцій позивача з контрагентом ТОВ компанії "Променергомаш", що ґрунтуються на твердженні про відсутність документів, що підтверджують факт перевезення товару.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за наслідками позапланової виїзної перевірки Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг, відповідачем було складено акт № 65/22-200/13974620 від 01.02.2013 р.

20 лютого 2013 року ДПІ у м. Рівному на підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0000692342, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 797 грн. і нараховано штрафних санкцій в сумі 5398,50 грн.

Актом перевірки було встановлено порушення п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: Комунальним Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ компанії "Променергомаш" на суму податку на додану вартість всього в сумі 10 797,00 грн. в т.ч. за березень 2012 року на суму 10 797,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що між Рівненське ШЕУ та ТОВ - компанією "Променергомаш було укладено договір №33 від 03.09.2008 року (а.с. 32). Предметом якого була поставка бітуму дорожнього всього на суму 64 780,00 грн.

Обставини щодо поставки названих ТМЦ підтверджено податковою накладною №1 від 12.03.2012 р. та видатковою накладною 31/3 від 12.03.2012 р. (а.с.33-34). Розрахунки за поставлені ТМЦ підтверджуються платіжними дорученнями: №1305 від 20.03.2012 на суму 40 000,00 грн. (а.с.70), №1334 від 28.03.2012 на суму 24 780,00 грн. (а.с.71).

Окрім того, про факт поставки ТМЦ свідчить товарно-транспортна накладна №1/3 від 12.03.2012 (а.с.35) та витяг з журналу реєстрації видачі довіреностей (а.с.72).

Реалізація бітуму дорожнього в господарській діяльності позивача підтверджується довідкою про визначення вартості 1 тн асфальтобетонної суміші, виготовленої у квітні 2012 року, калькуляцією вартості 1 тн асфальтобетонної суміші крупнозернистої (а.с.83-86).

Отож, формування сум податкового кредиту здійснювалось на підставі зазначених первинних бухгалтерських документів.

Наявні в матеріалах справи видаткова та податкова накладні, платіжні доручення, товарно-транспортна накладна в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що зазначені первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що (на момент здійснення господарської операції з позивачем) ТОВ - компанія "Променергомаш" було зареєстроване платником податку на додану вартість. Зазначена обставина підтверджується відомостями, відображеними на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search), про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Отож, з наведених у справі доказів вбачається, що господарські операції позивача та обумовленого контрагента є фактично виконані, ТМЦ транспортувалися та є такими, що фактично отримані позивачем та в подальшому реалізовані ним іншим суб'єктам господарювання.

Формування спірних сум податкового кредиту позивач здійснив відповідно до приписів п.п14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п. 198.1, п. 198.3, 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 статті 201 ПК України та на підставі податкових накладних та первинних документів, що містять усі обов'язкові реквізити та за господарськими операціями, що є фактично виконані.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з названим контрагентом є нікчемними, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Всупереч обумовленому, жодних доказів того, що позивач та/або ПП "Укрторгпартнер" під час укладання договору завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, суду відповідачем не надано, як і не надано відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи ТОВ - компанія "Променергомаш", постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Поряд з тим, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань та його контрагентом.

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарська операція позивача з контрагентом мала реальний характер, а податковий кредит пов'язаний з господарською діяльністю позивача, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг вул.Д.Галицького,25,м.Рівне,33027

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023