Постанова № 33165949, 07.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 р. Справа № 820/2606/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Чалого І.С. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. по справі № 820/2606/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Московського району м.Харкова за формою "Р" від 16.11.2012 року № 0001552220.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 03.06.2013 року позовні вимоги залишив без задоволення.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з відповідності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" подало апеляційну скаргу, в якій просит скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.44), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (т.1 а.с.46).

Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Автофастера" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП "Лайнстар" та ТОВ "Електродизель" за період з 01.02.12 року по 30.04.12 року.

За результатами перевірки складено акт №2052/2220/30591431 від 28.09.2012р. (т.1 а.с. 28-41), яким встановлено порушення п. 198.3 от. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 151383 грн., у т.ч. за лютий 2012 року - на 95300 грн., за квітень 2012 року - на 56083 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001552220 від 16.11.2012р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 227074,50 грн., в тому числі за основним платежем - 151383 та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 75691,5 грн.(т.1 а.с.42)

Як з'ясовано судом першої інстанції, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало відображене в акті №2052/2220/30591431 від 28.09.2012р. судження суб'єкта владних повноважень про те, що, відсутній факт реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП "Лайнстар" та ТОВ "Електродизель", тому відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Автофастера" та ТОВ "Електродизель" укладено договір поставки №0102/12 від 01.02.12 року (а.с. 58).

Умовами зазначеного договору передбачено, що постачальник, ТОВ "Електродизель", зобов'язується поставити, а Покупець, ТОВ Фірма "Автофастера", зобов'язується прийняти та оплатити продукцію: запчастини та обладнання на автомобільну і сільськогосподарську техніку у строки, узгоджені сторонами на кожну окрему поставку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного договору продавцем, ТОВ "Електродизель", були виписані накладні (т1, а.с. 59,62,64,66,69,71,73,76,79,81,83) та податкові накладні №1506 від 15.02.12 року, №1507 від 15.02.12 року, №1508 від 15.02.12 року, № 1605 від 16.02.12 року, №1606 від 16.02.12 року, №1604 від 16.02.12 року, № 1704 від 17.02.12 року, № 2909 від 29.02.12 року, №2910 від 29.02.12 року, №2911 від 29.02.12 року, № 2908 від 29.02.12 року (т.1 а.с. 60, 63, 65, 67,70, 72, 74, 77, 80, 82).

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Автофастера" та ПП "Лайнстар" укладено договір поставки №0704/12 від 07.04.12 року (а.с. 109).

Умовами зазначеного договору передбачено, що постачальник, ПП "Лайнстар", зобов'язується поставити, а Покупець, ТОВ Фірма "Автофастера", прийняти та оплатити продукцію: запчастини і обладнання на автомобільну і сільськогосподарську техніку.

Згідно матеріалів справи, на виконання зазначеного договору продавцем, ПП "Лайнстар" були виписані накладні (т.1, а.с. 110,113,115,118,120123) та податкові накладні № 1908 від 19.04.12 року, № 1909 від 19.09.12 року, № 2004 від 20.04.12 року, № 2005 від 20.04.12 року, № 2302 від 23.04.12 року, № 2303 від 23.04.12 року (т.1 а.с. 111, 114, 116, 119, 121, 124).

Щодо транспортування придбаного товару представниками позивача надано до суду Договір оренди автомобіля від 03.01.11 року (т.1 а.с. 53), відповідно до умов якого орендодавець, громадянин України ОСОБА_1, з одного боку, та орендатор ТОВ фірма "Автофастера" в особі генерального директора ОСОБА_1 уклали договір, предметом якого є строкове платне користування легковий автомобіль марки: FIAT DOBLO, 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 82000 грн. До договору на підтвердження факту приймання передачі транспортного засобу складено акт приймання-передачі до договору оренди т/з № НОМЕР_2 від 03.01.11 року (т.5 а.с.49). Зазначений договір та акт були підписані фізичною особою ОСОБА_1 та заступником директора ТОВ Фірми "Автофастера" ОСОБА_2

Представником позивача надані товарно-транспортні накладні від 15.02.2012 року, від 16.02.2012 року, від 17.02.2012 року, від 16.03.2012 року, від 20.03.2012 року, від 19.04.2012 року, від 20.04.2012 року, від 23.04.2012 року (т. 1 а.с. 61, 68, 75, 78, 89, 96, 103, 112, 117, 122), з яких вбачається, що перевізником є фізична особа ОСОБА_3

Щодо порядку розрахунків між позивачем та його контрагентами судом встановлено наступне.

Як умовами договору з ПП "Лайнстар", так і з ТОВ "Електродизель" (п.5.1) передбачено, що оплата здійснюється по факту поставки на розрахунковий рахунок Постачальника згідно з виставленими рахунками протягом 60 банківських днів або вексельними зобов'язаннями Покупця.

Судом встановлено, що розрахунок по спірних операціях в повному обсязі проводився шляхом видачі позивачем простих векселів: Серія №АА0892165 від 29.02.2012 року, Серія № АА0892166 від 03.03.2012 року, Серія № АА0892167 від 30.03.2012 року, що підтверджується копіями вказаних векселів та актів їх прийому-передачі (т. 1 а.с.85-86, 107а-108, 124а-125).

Згідно ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

У відповідності до п.п. 136.1.11 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України векселі визначені як платіжні документи (...номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед зазначеним платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Згідно приписів п. 189.7 п. 189 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування згідно із статтею 185 цього Кодексу, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому пунктом 188.1 статті 188 цього Кодексу, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У відповідності до п. 189.8 п. 189 Податкового кодексу України на номінал векселя, у тому числі без урахування дисконтів або з урахуванням процентів, податкові зобов'язання не нараховуються.

Крім того, чинне податкове законодавство не визначає оплату по виданому векселю в якості обов'язкової і необхідної умови для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позову в суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в ході судового розгляду не надано достатніх доказів реальності виконання угод з ПП «Лайнстар» та ТОВ «Електродизель».

Відповідно до положень п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» у разі не пред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця.

Відповідно до положень п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів,- пов'язаних з обігом векселів» відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки . які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

А тому вірно вважати, що ТОВ фірма «Автофастера» не має можливості та не зобов'язане контролювати своїх контрагентів, яким воно видало вексель щодо пред'явлення ними векселю до платежу. Крім того, ТОВ фірма «Автофастера» подавало до суду першої інстанції пояснення з приводу того, що така заборгованість відображена у якості заборгованості за бухгалтерських обліком й строк позовної давності ще не минув.

Щодо висновків суду першої інстанції про неналежність доказів на підтвердження здійснення оплати товару, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1. договору поставки, укладеного із ПП «Лайнстар» зазначено, що оплата здійснюється за фактом поставки на розрахунковий рахунок постачальника згідно із виставленими рахунками протягом 60 банківських днів або за вексельними зобов'язаннями покупця.

Судом першої інстанції у постанові зазначено, що прості векселі, відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» можна видавати лише для оформлення грошового обігу за фактично поставлені товари.

Також у постанові зазначено, що векселі серії №АА0852165 від 29.02.2012 року, серії № АА0892166 від 03.03.2012 року були виписані раніше дати настання строку виконання зобов'язань по оплаті за поставлений товар. Необхідно зазначити, що дані векселі були виписані у рахунок сплати за наступний товар:

1) Вексель серії №АА0852165 від 29.02.2012 року в рахунок оплати за товар, що був поставлений за:

- видатковими накладними від 29.02.2013 року б/н у кількості - 4 шт. на загальну суму 210 000,00 грн. (податкові накладні №№ 2908, 2911, 2910, 2909 від 29.02.2013 року;

- видатковою накладною від 17.02.2013 року б/н на суму 30200,00 грн. (податкова накладна № 1704 від 17.02.2013 року;

- видатковими накладними від 16.02.2013 року б/н у кількості - 3 шт. на загальну суму 172 000,00 грн. (податкові накладні №№ 1604, 1605, 1606 від 16.02.2013 року;

- видатковими накладними від 15.02.2013 року б/н у кількості - 3 шт. на загальну суму 159600,00 грн. (податкові накладні №№ 1506, 1507, 1508 від 29.02.2013 року.

2) Вексель серії №АА0892166 від 03.03.2012 року в рахунок оплати за товар, що був поставлений за іншими видатковими накладними, що були надані до позовної заяви, але не включені до акту перевірки податкової (повний перелік видаткових та податкових накладних з приводу яких проводилася перевірка по взаємовідносинах з ТОВ «Електродизель» зазначений на стор. 11 акту перевірки).

А тому, судовим розглядом встановлено, що весь товар був поставлений ТОВ «Електродизель» на користь ТОВ фірми «Автофастера» до 29.02.2013 року включно; оплата векселем була здійснена 29.02.2013 року, тобто вже після поставлення даного товару, що відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»;

Положення п. 5.1. вищезазначених договорів поставки, а саме фраза - «протягом 60 банківських днів» означає що оплата може бути здійснена у будь-який з таких днів, починаючи з першого й закінчуючи 60 днем (конкретну дату якого визначає покупець товару). Тобто заборгованість виникла з дня здійснення поставки, а строк оплати вже настав.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що договір оренди автомобіля та акт прийому-передачі складені від імені однієї особи, а підписані іншою особою.

Дані висновки не відповідають дійсності. Договір дійсно підписаний однією особою, а акт прийому передачі підписаний іншою особою від імені ТОВ фірми «Автофастера». Необхідно зазначити, що жоден нормативно-правовий акт не містить вимог щодо того, щоб договір оренди та акт прийому-передачі до нього були підписані однією й тою самою собою, а отже в даному випадку не має будь-яких порушень з цього приводу.

Отже з урахуванням викладеного, є хибним висновок суду першої інстанції про ненадання достатніх доказів реальності виконання угод з ПП «Лайнстар» та ТОВ «Електродизель».

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки суду першої інстанції невідповідають обставинам справи, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. по справі № 820/2606/13-а скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001552220 від 16.11.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Чалий І.С. Старостін В.В.