Рішення № 33165731, 31.07.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/3470/13-ц

2/119/1699/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Мурзенка М. В.

при секретарі Маричевій С. В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_4 про усунення їй перешкод в користуванні належною їй 1/ 2 часткою квартири за адресою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу та третій особі в рівних частках на праві власності належить вказана квартира. В зазначеній квартирі проживає відповідач, яка є дружиною третьої особи ОСОБА_4, між сторонами по справі склались неприязні стосунки, виникають конфлікти через агресивне ставлення відповідача до позивача, порядок користування квартирою між співвласниками не визначений, своєї згоди на вселення відповідача в квартиру позивач не надавала, через неправомірну поведінку відповідача була змушена неодноразово звертатись до правоохоронних органів.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, додатково пояснили судові, що позивач та третя особа перебували між собою в зареєстрованому шлюбі, після розірвання шлюбу залишились проживати за адресою АДРЕСА_1, яка є двокімнатною, в одній кімнаті проживає позивач із малолітньою дитиною, в іншій- відповідач та третя особа. З вини відповідача, з моменту її вселення в квартиру між сторонами постійно виникають конфлікти на побутовому ґрунті, відповідач заважає позивачу користуватись кухнею, висловлюється на адресу позивача нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою, пошкоджує майно позивача.

Відповідач, третя особа в судовому засіданні позов не визнали, пояснили суду, що між собою перебувають в зареєстрованому шлюбі з 2011 року, відповідач в зазначеній квартирі не проживає, місця реєстрації в ній не має, знаходиться в квартирі кілька днів на тиждень, в інший час проживає за зареєстрованим місцем проживання за адресою АДРЕСА_2.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальних проваджень № 12013130200000394 за заявою позивача про погрозу вбивством, № 12013130200000393 за заявою відповідача про незаконне позбавлення волі, допитавши свідків, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить по ? частці квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 квартира складається з: приміщення №1 - прихожа пл. 8,1 м2, №2 -житлова кімната пл. 15,4 м2, №3 - комора пл. 0,9 м2, № 4 - комора пл. 0,6м2, №5 -ванна пл. 2,1 м2, №6 - кухня пл. 8,7 м2, №7 - туалет пл. 1,5 м2, №8 - житлова кімната пл.12.8 м2, І - лоджія пл. 1,9 м2, ІІ - балкон пл. 1,4 м2. .Загальна площа квартири 52,4 м2, жила - 28,2 м2, порядок користування вказаною квартирою між власниками не встановлений. Зазначені обставини встановлені рішенням Апеляційного суду АР Крим від 26.02.2013 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою (а.с. 11-12), визнаються сторонами й відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають. Відповідач ОСОБА_3 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 25.01.2011, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 43), та проживає в зазначеній квартирі.

З пояснень осіб, що беруть участь у справі вбачається, що позивач з малолітньою дитиною займає кімнату площею 15,4 кв. м., відповідач та третя особа займають кімнату площею 12,8 кв.м., інші приміщення знаходяться в спільному користуванні.

Між особами, що беруть участь у справі виникають конфлікти на побутовому грунті, за фактом яких сторони звертались до правоохоронних органів, що підтверджується копіями постанов про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину (а.с. 6-8, 52-56), матеріалами кримінальних проваджень № 12013130200000394 за заявою позивача про погрозу вбивством, № 12013130200000393 за заявою відповідача про незаконне позбавлення волі, за результатами яких було прийнято постанови про їх закриття за відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с. 9-10). Відповідач до адміністративної відповідальності у зв'язку із конфліктами з позивачем не притягувалась, інші заходи запобігання і громадського впливу до неї не застосовувались.

Згідно ст.. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх

прав.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.

Згідно ст. 157 ЖК України, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Статтею 116 ЖК України передбачено якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно п. 17. Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Наявність побутових конфліктів між сторонами по справі, на думку суду, не свідчить про неможливість позивача проживати з відповідачем в одній квартирі, до відповідача не застосовувались заходи попередження або громадського впливу. Доводи позивача про порушення порядку вселення відповідача до спірної квартири, оскільки позивачем не було надано згоди на це, відхиляються судом, оскільки необхідності отримання такої згоди при вселенні в квартиру члена сім'ї власником квартири не вимагається, правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.. 319, 358, 383, 391 ЦК України, ст.. 116, 150, 157 ЖК України, ст.. 10, 11, 14, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Мурзенко