Ухвала суду № 33165686, 15.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/722/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року в задоволені позову відмовити.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовну заяву в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники апелянта підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, просили суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Черкаському районі Черкаської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецпроменерго-1» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Майвін» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 30.10.2012р. №23/22-010/35493358.

Згідно акту, встановлено, що між позивачем та ТОВ «Майвін» укладено договір поставки товарів від 07.10.2011р. № 44/1, на виконання якого ТОВ «Майвін» передало позивачу товар:

- за видатковою накладною №100701 від 07.10.2011р. на суму 3900 грн., в т.ч. ПДВ 650 грн. - блок управління КСУ-9М 1 кількості 1 шт.;

- за видатковою накладною №112801 від 28.11.2011р. на суму 144768 грн., в т.ч. ПДВ 24128 грн. - повітронагрівачі ПНВ-113-412-01УХЛЗ у кількості 15 шт., електрод розжигу, шайба горілки Г1 у кількості 1 шт., крани 12Б2бк (комплект) у кількості 1 шт.;

- за видатковою накладною №121902 від 19.12.2011р. на загальну суму 156000 грн., в т.ч. ПДВ 26000 грн. - повітронагрівачі ПНВ-113-412-01УХЛЗ у кількості 13 шт.

Вартість придбаного товару віднесена позивачем до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за 4 квартал 2011р. - у сумі 3890 грн. та за 1 квартал 2012 року на суму 250000 грн., а податок на додану вартість за податковими накладними №100701 від 07.10.2011р. на суму 3900 грн., в т.ч. ПДВ 650 грн., №112801 від 28.11.2011р. на суму 144768 грн., в т.ч. ПДВ 24128 грн., та №121902 від 19.12.2011р. на суму 156000 грн., в т.ч. ПДВ 26000 грн. віднесений до податкового кредиту за жовтень 2011р. у сумі 650 грн., за листопад 2011р. у сумі 24128 грн. та за грудень 2011р. у сумі 26000 грн.

За висновком перевірки позивачем порушені вимоги статей 134, 138, 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 53394, 00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011р. - 895, 00 грн. та за 1 квартал 2012р. - 52500, 00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року, всього на суму 48280, 00 грн. в т.ч. за листопад 2011 року - 24778, 00 грн. та за грудень 2011р. 23502, 00 грн.; вимог ст. 185 Податкового кодексу України, а саме відсутність об'єктів, які підпадають під визначення цих статей.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012р. №0001572301, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48280 грн. за основним платежем та 12071 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012р. № 0001582301, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 53394 грн. за основним платежем та 13125 грн. за штрафними санкціями.

Підпунктом 14.1.181 Податкового Кодексу України, передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Податкового Кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 вказаного Податкового Кодексу України, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом вказаних приписів будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні юридичної сили не мають.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підлягають доказуванню, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідач, вказує на відсутність транспортування товару, про що свідчать недоліки товарно-транспортних накладних № 007945 від 07.10.2011р., № 008614 від 28.11.2012р., № 007513 від 19.12.2012р., а саме: відсутність прізвища водія-експедитора та його підпису; маса брутто (прописом); точна адреса пунктів навантаження та розвантаження; номер дорожнього листа, та невідповідність дати товарно-транспортних накладних № 008614 від 28.11.2012р. та № 007513 від 19.12.2012р., оскільки господарські операції здійснювались у 2011 році.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі по тексту Правила), товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, згідно з якою:

- у пунктах навантаження та розвантаження товарно-транспортної накладної зазначається адреса цих пунктів;

- здача вантажу замовником (вантажовідправником) підтверджується підписом посадової особи із зазначенням її посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом;

- прийом вантажу водієм-експедитором підтверджується підписом водія-експедитора із зазначенням його прізвища, ім'я та по-батькові;

- здача вантажу водієм-експедитором вантажоодержувачу підтверджується підписом водія;

- прийом вантажу вантажоодержувачем підтверджується підписом посадової особи вантажоодержувача із зазначенням посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом.

Судом першої інстанції встановлено, що копії товарно-транспортних накладних №001003 від № 007945 від 07.10.2011р., № 008614 від 28.11.2012р., № 007513 від 19.12.2012р. не містять адреси пункту навантаження та розвантаження товару, а саме: назви вулиці та номера будинку, прізвище водія у графі «Зазначений вантаж прийняв водій-експедитор», ТТН № 007945 від 07.10.2011р. не містить також підпис водія-експедитора.

Тобто, вказані накладні не відповідають вимогам Типової форми товарно-транспортної накладної №1-ТН затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346.

Спростовуючи доводи відповідача, позивач зазначив, що доставка товарів 07.10.2011р. та 28.11.2011р. здійснювалась водієм позивача ОСОБА_2, а 19.12.2011р. - директором підприємства ОСОБА_3 належним позивачу на праві власності автомобілем ISUZU НОМЕР_1, товар був отриманий, безпосередньо водієм ОСОБА_2 та директором ОСОБА_3 за місцем знаходження складських приміщень ТОВ «Майвін» в м. Києві.

Судом першої інстанції встановлено, що оригінали товарно-транспортних накладних, не містять недоліків, встановлених актом перевірки.

На підтвердження відрядження водія ОСОБА_2, до ТОВ «Майвін» надані копії наказу №35 «К» від 07.10.2011р., №41»К» від 28.11.2011р. та посвідчення на відрядження від 07.10.2011р. та від 28.11.2011р.

Разом з цим, у видатковій накладній №100701 від 07.10.2011р., ТТН від 07.10.2011р., видатковій накладній №112801 від 28.11.2011р. та ТТН від 28.11.2012р. зазначено, що товар отримував директор ОСОБА_3 за дорученнями №101 від 07.10.2011р. та №153 від 28.11.2011р.

При цьому, згідно з наданим позивачем витягом з реєстру виданих довіреностей за 4-й квартал 2011р., у вказаному реєстрі значаться як видані на одержання товару від ТОВ «Майвін» довіреності №101 від 07.10.2011р., №153 від 28.11.2011р. та № 179 від 19.12.2011р., які відповідають номерам довіреностей, зазначених у товарно-транспортних накладних, як таких, що видані директору ОСОБА_3 Тобто, довіреності на водія ОСОБА_2, не видавались.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.08.2012р. № 3134/22-9/36423962 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майвін» щодо господарських відносин з платниками податків за період грудень 2011р. та актом від 27.02.2012р. № 1024/2306/36423962 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майвін» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Акура-Груп» та ТОВ «ЗАХІД-УА» встановлено відсутність поставок товарів та укладання нікчемних угод без мети настання реальних наслідків між ТОВ «Майвін» та покупцями. Відповідно до поданих ТОВ «Майвін» до ДПІ у м. Києва ДПС Декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, матеріалів (сировини), трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності. Вказані обставини свідчать, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Майвін» та контрагентами-постачальниками мають ознаки безтоварності, тому в свою чергу взаємовідносини вказаного підприємства з контрагентами-покупцями, в тому числі ТОВ «Спецпроменерго-1» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.08.2012р. № 3134/22-9/36423962 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майвін» щодо господарських відносин з платниками податків за період грудень 2011р. та актом від 27.02.2012р. № 1024/2306/36423962 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майвін» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Акура-Груп» та ТОВ «ЗАХІД-УА» встановлено, що у ТОВ «Майвін відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості. Як наслідок, вбачаються проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема. У випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не маючи реального товарного характеру.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 138.8 вказаної статті, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема з вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 Кодексу).

Згідно з пунктом 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відобразивши витрати на придбання товару у ТОВ «Майвін» у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у 4-му кварталі 2011р. у сумі 3890 грн. та у 1-му кварталі 2012р. у сумі 250000 грн., та ПДВ за вказаними господарськими операціями у сумі 48280, 00 грн. у складі податкового кредиту за жовтень - грудень 2011р. за видатковими та податковими накладними, які не мають юридичної сили, позивач порушив вимоги статей 134, 138, 139, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

А тому, податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012р. №0001572301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48280 грн. за основним платежем та 12071 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012р. № 0001582301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 53394 грн. за основним платежем та 13125 грн. за штрафними санкціями винесені відповідно до вимог чинного законодавства та є законними і обґрунтованими.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвала виготовлений 20.08.2013 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

дді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.