Постанова № 33165011, 22.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасов Д.С.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року справа №420/593/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Сухарька М.Г.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 26 червня 2013 року у справі № 420/593/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2013 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області (далі УПФУ в Новопсковському районі Луганської області), в якому просив: визнати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії такими, що не відповідають вимогам Законів України та зобов'язати відповідача призначити пенсію від дати подання заяви до органу Пенсійного фонду відповідно до Законів України (а. с. 2-6).

Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 26 червня 2013 року позов ОСОБА_2 до УПФУ в Новопсковському районі Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано незаконними та скасовано рішення УПФУ в Новопсковському районі Луганської області від 24.01.2013 року про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком згідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язано УПФУ в Новопсковському районі Луганської області включити в загальний стаж ОСОБА_2 час відбування покарання у вигляді виправних робіт за період з 17.12.1980 року до 16.12.1981 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплат судового збору в сумі 17,20 грн. (а. с. 74-77).

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а. с. 58-60).

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України здійснений в письмовому провадженні за наявними матеріалами у справі.

Колегія суддів, заслухала суддю-доповідача, вивчила матеріали справи за доводами апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_2, архівних довідок виданих Новопсковською районною комунальною установою «Трудовий архів Новопсковського району», архівним відділом Новопсковської районної державної адміністрації та Державним архівом Луганської області ОСОБА_2 працював трактористом в колгоспі ім.Леніна з 20.06.1975 року до грудня 1975 року, а згідно рішення правління колгоспу ім.Леніна від 21 серпня 1981 року переведений з автогаража трактористом свиновідгодівельного комплексу, де і працював до 01.04.2000 року (а. с. 8-21).

Колгосп імені Леніна визнаний банкрутом і 12.04.2007 року до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи (а. с. 7).

18 січня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Новопсковському районі з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, надав архівні довідки, видані Новопсковською районною комунальною установою «Трудовий архів Новопсковського району», архівним відділом Новопсковської районної державної адміністрації та Державним архівом Луганської області про його роботу трактористом колгоспу ім.Леніна та заробітну плату за спірний період, в тому числі довідку про те, що згідно наказів по підприємству за спірний період йому не надавались відпустки без збереження заробітної плати, відпустки за свій рахунок та не видавались накази про скорочений робочий день, він постійно отримував заробітну плату, тобто саме про ті відомості, які передбачені, зокрема, п/п «в» п.11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Рішенням УПФУ в Новопсковському районі від 24.01.2013 році ( без номеру) на підставі наданих документів позивачеві було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах через не підтвердження періодів роботи трактористом з 13.04.1983 року по 04.11.1983 року, з 01.01.1992 року по 31.10.1996 року, з 01.02.1997 року по 31.03.1997 року, 01.07.1997 року по 30.11.1997 року, з 01.04.1998 року по 31.05.1998 року, з 01.08.1998 року по 30.11.1998 року, з 01.01.1999 року по 31.03.1999 року, з 01.05.1999 року по 30.06.1999 року та з 01.10.1999 року по 01.04.2000 року у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують його безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві або протягом календарного року в тваринництві. А також не включено ні до спеціального, ні до загального трудового стажу період відбування покарання у вигляді виправних робіт за період з 17.12.1980 року до 16.12.1981 року (а. с. 26, 27).

Згідно п. «в» ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення» ( далі Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи особи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному трудовому стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу за суттю вимог, не звернув увагу на той факт, що позивач просив зарахувати до страхового стажу його роботу в колгоспі імені Леніна, який ліквідований внаслідок банкрутства.

Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі Порядок № 18-1), затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України за №18-1 від 10.11.2006 року встановлено, що цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі -

підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Під час розгляду справи судом першої інстанції в справі були відсутні докази того, що позивач звертався з відповідною заявою до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років і що таке питання розглядалось.

Але під час апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції надійшли письмові заперечення відповідача на доводи апеляційної скарги, до яких надана копія рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 30.07.2013 року №12/19 про результати розгляду заяви ОСОБА_2, в його присутності, яким частково зараховані спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за нормами пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як трактористу-машиністу, безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції колгоспу ( а. с. 79). З його змісту вбачається, що рішенням Комісії підтверджено право на зарахування періоду роботи в якості тракториста до пільгового стажу в колгоспі ім..Леніна з 20.06.1975 року до 31.12.1975 року фактично відпрацьованим часом 130 людино-днів, з 21.08.1981 року до 12.04.1983 року , з 05.11.1983 року до 01.04.2000 року календарно. Тобто пільговий стаж, який підтверджено рішенням Комісії становить 18 років 5 місяців 22 дні, що не дає правових підстав для призначення пенсії згідно п. «в» ст.13 Закону України №1788.

Тобто рішенням Комісії при ГУ ПФУ в Луганській області підтверджено правомірність рішення УПФУ в Новопсковському районі від 24.01.2013 році щодо відмови позивачеві в призначенні пенсії на пільгових умовах через відсутність достатньо підтвердженого пільгового стажу роботи, який .є меншим ніж 20 років.

Вищезазначене рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 30.07.2013 року №12/19 позивачем в даній справі не оскаржувалося, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Луганській області не були заявлені, тому колегія суддів позбавлена можливості давати правову оцінку прийнятому ГУ ПФУ рішенню, але позивач не позбавлений права оскаржити це рішення до Пенсійного Фонду України або до суду.

За встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо скасування рішення відповідача від 24.01.2013 року щодо відмови позивачеві в призначенні пенсії на пільгових умовах через відсутність достатньо підтвердженого пільгового стажу роботи, який .є меншим ніж 20 років згідно норм п. «в» ст.13 Закону України №1788.

Постанова суду першої інстанції щодо задоволених вимог про зарахування періоду роботи позивача під час відбування покарання у вигляді виправних робіт з 17.12.1980 року до 16.12.1981 року до загального страхового стажу роботи є обґрунтованою та законною.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( Закон №1058) встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Позивач відбував покарання у 1980-1981 роках, отже, умови відбуття ним покарання передбачались Виправно-трудовим кодексом України від 23.12.1970 року.

Відповідно до ч.3 статті 95 Виправно-трудового кодексу України від 23.12.1970 року, час відбуття покарання у виді виправних робіт міг бути включений до загального трудового стажу тільки судом.

Норма ст. 95 Виправно-трудового кодексу України від 23 грудня 1970 року, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт, втратила чинність на підставі прийняття та набрання чинності з 01.01.2004 року Кримінально виконавчого кодексу України.

Частиною 3 статті 42 Кримінально - виконавчого кодексу України встановлено, що час відбуття засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Стаття 414-1 Кримінально - процесуального кодексу України (в редакції 1960 року), яка передбачала порядок розгляду клопотань про включення часу відбування виправних робіт до загального трудового стажу, також була скасована Законом України від 20.01.2005 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме у зв'язку з прийняттям Кримінально-виконавчого кодексу України.

Крім того, п. 3 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України визначається, що Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність з цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить даному Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що з часу набрання Кримінально-виконавчого кодексу України чинності не має необхідності у судовому порядку вирішувати питання про включення часу виправних робіт до загального трудового стажу, оскільки період відбуття покарання у вигляді виправних робіт підлягає включенню до загального трудового стажу роботи в силу прямої дії норми Закону. Тобто, відповідач протиправно не врахував до загального трудового стажу озивача період відбуття ним покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи за вироком суду.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин постановив частково невірне рішення, тому воно підлягає частковому скасуванню з постановленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п,4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 26 червня 2013 року у справі № 420/593/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області щодо відмови в зарахуванні до загального трудового стажу ОСОБА_2 час відбування покарання у вигляді виправних робіт за період з 17 грудня 1980 року до 16 грудня 1981 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області включити час відбування покарання у вигляді виправних робіт за період з 17 грудня 1980 року до 16 грудня 1981 року до загального трудового стажу ОСОБА_2.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий Л.А.Василенко

Судді М.М. Гімон

М.Г. Сухарьок