Постанова № 33163366, 20.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа№ 910/612/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників за первісним позовом:

від позивача - Голиць В.В.

від відповідача - Безсмертний О.М.

третьої особи - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року (суддя Шаптала Є.Ю.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

до Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство - 2240»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Віркон -К»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство - 2240»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віркон-К»

про визнання частково недійсним договору іпотеки та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за договором іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство - 2240» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

24.01.2013 року Публічне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство - 2240» подало до Господарського суду м. Києва зустрічну позовну заяву про визнання частково недійсним договору іпотеки та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за договором іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено частково. Визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» право іпотеки за Договором іпотеки від 28.09.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. за реєстровим №9337, починаючи з 21.10.2011 року.

Визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» право утримання під іпотечним обтяженням, зареєстрованим в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 5749948 від 28.09.2007 року (контрольна сума запису В4Е418ВГ69) та в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 5771884 від 03.10.2007 року (контрольна сума запису А1БА499613) майнового комплексу, розташованого за адресою: 02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8 у складі: що складається з таких будівель: зимове сховище для бджіл (літ. Т) площею 95,90 м2, рем зона (№8) площею 631,00 м2, склад цегляний (літ. Л) площею 1104,80 м2, блок-пост заводський (літ. О) площею 10,20 м2, бокси (літ. И) площею 557,90 м2, побутове приміщення КСО-1 (№6) площею 50,10 м2, корпус блоку цеху (літ. Е) площею 2381,40 м2, майстерні (літ. Л') площею 655,70 м2, автопавільйон (№15) площею 194,00 м2, профілакторій ТО-1 (літ. Ж) площею 835,10 м2, профілакторій (літ. З) площею 1398,20 м2, профілакторій карбюраторний (літ. Д') площею 3000,10 м2, склади (літ. В) площею 15,20 м2, туалет (АЗС) (літ. Я) площею 16,10 м2, виробничо-побутовий корпус (літ. А) площею 4021,90 м2, контрольно-пропускний пункт (літ. Ю), площею 20,40 м2, закрита мийка (№2) площею 508,90 м2, розш. профілакторій ремонту дизельних автомобілів (літ. Д) площею 2487,70 м2, будиночок (літ. Г) площею 15,30 м2, автопавільйон (літ. С) площею 230,30 м2, кіоск (літ. М') площею 14,20 м2, автопавільйон (літ. X) площею 218,30 м2, кіоск (літ. Ш) площею 6,70 м2, виробничо-побутовий склад (№7) площею 1267,30 м2, диспетчерська (№5) площею 42,30 м2, диспетчерська (літ. У) площею 32,90 м2, диспетчерська (літ. Щ) площею 29,30 м2, диспетчерська (літ. Ч) площею 35,70 м2, диспетчерська (№12) площею 17,20 м2, диспетчерська (№3) площею 48,30 м2, диспетчерська (№4) площею 40,00 м2, приміщення складу підсобного господарства (№13) площею 354,40 м2, приміщення легкового боксу (літ. Н) площею 499,60 м2, побутове приміщення будівельників (літ. Р) площею 52,20 м2, приміщення спецмедслужби (Літера Ь1) площею 98,90 м2, блок-пост в зборі (літ. П) площею 9,90 м2, сховище для овочів (№14) площею 248,10 м2, автопавільйон (літ. 11 (цифра)) площею 106,30 м2, диспетчерська (літ. Ц) площею 101,80 м2, кіоск (літ. М) площею 11,80 м2, вагон-будиночок (№9) площею 37,40 м2, побутове приміщення (№1) площею 47,50 м2, торговий будиночок (№10) площею 65,50 м2, автозаправочна станція (літ. Б) площею 60,00 м2, павільйон-склад 2 (літ. Ф) площею 606,30 м2, малярне відділення (літ. Э) площею 667, 20 м2, починаючи з 21.10.2011 року.

В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року та прийняти нове рішення, яким первісний позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року Публічному акціонерному товариству «Банк «Київська Русь» відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 13.08.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року продовжено строк вирішення спору на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи 20.08.2013 року.

У судове засідання 20.08.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача за первісним позовом.

Представник третьої особи у призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представника третьої особи про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників третьої особи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення позивача та відповідача, встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та Публічним акціонерним товариством «Автотранспортне підприємсгво-2240», що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство-2240» виникли на підставі укладеного 18 вересня 2007 року кредитного договору № 34058-20/07-1в (далі - кредитний договір-1).

18 вересня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віркон-К», що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопром» (далі - третя особа без самостійних вимог на предмет спору) було укладено кредитний договір № 34059-20/07-1в (далі - кредитний договір-2).

Відповідно до кредитного договору-1, відповідачу за первісним позовом надавалися грошові кошти (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії на таких умовах (надалі - основне зобов'язання-1): сума кредитної лінії - 5 800 00,00 доларів США, плата за користування кредитом - 12 % річних, строк повернення до 17 вересня 2012 року, з фіксованою платою за надання кредиту в розмірі - 87 870,00 грн., в подальшому, на підставі договорів про внесення змін до кредитного договору-1, було змінено положення основного зобов'язання-1, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитом.

Відповідно до кредитного договору-2, третій особі без самостійних вимог на предмет спору надавалися грошові кошти (кредит) у вигляді відновлювальної «кредитної лінії» на таких умовах (далі - основне зобов'язання-2): сума кредитної лінії - 4 200 00,00 доларів США, плата за користування кредитом - 12 % річних, строк повернення до 17 вересня 2012 року, з фіксованою платою за надання кредиту в розмірі - 63 300,00 гривень. В подальшому, на підставі договорів про внесення змін до кредитного договору-2, було змінено положення основного зобов'язання-2, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язань відповідача за первісним позовом по кредитному договору-1 та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору по кредитному договору-2, з усіма змінами, додатками, доповненнями та додатковими угодами (договорами) до них, між Публічним акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство - 2240» (позичальником/майновим поручителем/іпотекодавцем) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (позикодавцем/іпотекодержателем) був укладений договір іпотеки від 28 вересня 2007 року, посвідчений Каплуном Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 28 вересня 2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 9337 (надалі - договір іпотеки), а також накладено заборону на відчуження визначеного у договорі іпотеки майна, належного відповідачу, до припинення договору іпотеки, та зареєстровано в реєстрі за № 9338, реєстраційний номер 34932734.

Як вбачається з §1.2. договору іпотеки, кредитний договір №34058-20/7-1в від 18 вересня 2007 року, а також додаткові угоди до нього, якщо такі будуть укладені між сторонами в подальшому, в тому числі щодо строку виконання зобов'язань, їх суми, та інших умов, надалі іменується основне зобов'язання-1; кредитний договір №34059-20/7-1в від 18 вересня 2007 року, а також додаткові угоди до нього, якщо такі будуть укладені між сторонами в подальшому, в тому числі щодо строку виконання зобов'язань, їх суми, та інших умов, надалі іменується основне зобов'язання-2. Разом основне зобов'язання-1 та основне зобов'язання-2 надалі іменуються основні зобов'язання. Згадані кредит-1 та кредит-2 надалі разом по тексту цього договору іменуються кредити.

Як вбачається з §1.3 договору іпотеки, іпотекою забезпечується виконання зобов'язань відповідача за первісним позовом та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору по поверненню позивачу за первісним позовом (іпотекодержателю) сум кредитів, сплаті процентів за користування кредитами, пені, штрафу, іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання-1 та/або основного зобов'язання-2, зобов'язань, передбачених кредитними договорами, будь - якими додатковими угодами про внесення змін до них, у тому числі щодо розміру кредитів, процентів за користування кредитами, пені штрафу, строку дії кредитних договорів, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов кредитних договорів.

З §3.1 договору іпотеки вбачається, що відповідач за первісним позовом є майновим поручителем третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Він підтверджує, що ознайомлений з усіма положеннями кредитного договору-2 і розуміє їх. Відповідач за первісним позовом дає згоду на зміну позивачем за первісним позовом та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору умов кредитного договору-2, в тому числі розміру кредиту-2, процентів за користування кредитом-2, пені, штрафу, строку дії кредитного договору-2, встановлення інших майнових санкцій за невиконання третьою особою без самостійних вимог на предмет спору умов кредитного договору-2.

Предметом іпотеки виступало належне відповідачеві за первісним позовом на підставі свідоцтва про право власності, виданого 01 червня 2004 року Головним управління комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591, наступне майно: майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 (вісім), що складається з таких будівель: зимове сховище для бджіл (літ. Т) площею 95,90 м2, рем зона (№8) площею 631,00 м2, склад цегляний (літ. Л) площею 1104,80 м2, блок-пост заводський (літ. О) площею 10,20 м2, бокси (літ. И) площею 557,90 м2, побутове приміщення КСО-1 (№6) площею 50,10 м2, корпус блоку цеху (літ. Е) площею 2381,40 м2, майстерні (літ. Л') площею 655,70 м2, автопавільйон (№15) площею 194,00 м2, профілакторій ТО-1 (літ. Ж) площею 835,10 м2, профілакторій (літ. З) площею 1398,20 м2, профілакторій карбюраторний (літ. Д') площею 3000,10 м2, склади (літ. В) площею 15,20 м2, туалет (АЗС) (літ. Я) площею 16,10 м2, виробничо-побутовий корпус (літ. А) площею 4021,90 м2, контрольно-пропускний пункт (літ. Ю), площею 20,40 м2, закрита мийка (№2) площею 508,90 м2, розш. профілакторій ремонту дизельних автомобілів (літ. Д) площею 2487,70 м2, будиночок (літ. Г) площею 15,30 м2, автопавільйон (літ. С) площею 230,30 м2, кіоск (літ. М') площею 14,20 м2, автопавільйон (літ. X) площею 218,30 м2, кіоск (літ. Ш) площею 6,70 м2, виробничо-побутовий склад (№7) площею 1267,30 м2, диспетчерська (№5) площею 42,30 м2, диспетчерська (літ. У) площею 32,90 м2, диспетчерська (літ. Щ) площею 29,30 м2, диспетчерська (літ. Ч) площею 35,70 м2, диспетчерська (№12) площею 17,20 м2, диспетчерська (№3) площею 48,30 м2, диспетчерська (№4) площею 40,00 м2, приміщення складу підсобного господарства (№13) площею 354,40 м2, приміщення легкового боксу (літ. Н) площею 499,60 м2, побутове приміщення будівельників (літ. Р) площею 52,20 м2, приміщення спецмедслужби (Літера Ь1) площею 98,90 м2, блок-пост в зборі (літ. П) площею 9,90 м2, сховище для овочів (№14) площею 248,10 м2, автопавільйон (літ. 11 (цифра)) площею 106,30 м2, диспетчерська (літ. Ц) площею 101,80 м2, кіоск (літ. М) площею 11,80 м2, вагон-будиночок (№9) площею 37,40 м2, побутове приміщення (№1) площею 47,50 м2, торговий будиночок (№10) площею 65,50 м2, автозаправочна станція (літ. Б) площею 60,00 м2, павільйон-склад 2 (літ. Ф) площею 606,30 м2, малярне відділення (літ. Э) площею 667, 20 м2.

Балансова вартість предмету іпотеки відповідно до договору іпотеки становить 5 800 041,60 грн.

Предмет іпотеки, відповідно до § 2.5 договору іпотеки оцінений сторонами у 89 963 225,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі №14/52 від 23.05.2011 року, що набрало законної сили, з відповідача за первісним позовом на користь позивача стягнено 44 521 698,87 грн. заборгованості за кредитним договором, з метою примусового виконання вказаного рішення судом було видано наказ від 02.09.2011 року, 04.04.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 року по справі № 14/52.

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі 46/42 від 15.04.2011 року, що набрало законної сили, з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на користь позивача за первісним позовом стягнено 16 089 120,53 грн. заборгованості за кредитним договором, з метою примусового виконання вказаного рішення судом було видано наказ від 30.05.2011 року, 04.04.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2012 року по справі № 46/42.

Наявність та чинність вказаних судових рішень сторонами на заперечується, крім того відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На день звернення до суду із цим позовом вказані судові рішення залишаються невиконаними відповідно Публічним акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство-2240» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віркон-К», що не заперечується сторонами.

26.11.2012 року позивач в порядку ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» звертався до відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, із відповідними письмовими вимогами про усунення порушення у строк не менше 30 днів та попередженням про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку не усунення таких порушень (невиконання вимог).

Станом на 08.01.2013 року відповідачем за первісним позовом та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідні вимоги про виконання порушених ними зобов'язань не виконані.

З урахуванням закінчення строків повернення кредитів за кредитним договором №34058-20/07-1в та кредитним договором №34059-20/07-1в, загальних сум виданих позивачем за первісним позовом відповідачу кредитних коштів, а також того, що ухвалення судом вказаних вище рішень не зупиняє нарахування відсотків за користування грошовими коштами та пені за їх несплату заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем становить 72 391 370,05 грн., а заборгованість третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, становить 53 116 350,93 грн., тобто загальна заборгованість відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору станом на день подання первісного позову становить 125 507 720,98 грн., що відповідає ціні заявленого первісного позову.

Договором про внесення змін до Кредитного договору №34059-20/7-Ів від 18 вересня 2007 року, укладеним 01.04.2008 року сторони змінили розмір плати за користування кредитними коштами в доларах США, збільшивши його з 12%, зазначених у кредитному договорі №34059-20/7-Ів від 18 вересня 2007 року, до 13,5 %.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1,3 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку»: іпотекодавець особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель кредитор за основним зобов'язанням.

Ч.ч. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (ч. 2 ст. 7 Закону).

Статтею 11 Закону встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником виключно в межах вартості предмету іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку», встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. На відносини з права застави не поширюються норми статті 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом.

Статтею 575 Цивільного кодексу України іпотека прямо визначена окремим видом застави.

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 Цивільного кодексу України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких не наведено посилань на зміну зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.

Оскільки підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін.

Крім того, положення частини першої статті 583 Цивільного кодексу України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 Цивільного кодексу України, суперечить змісту статті 8 Цивільного кодексу України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку» будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. З Закону України «Про іпотеку»).

Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»). У разі відсутності такої істотної умови іпотечний договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним (абз. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).

Враховуючи, що укладення договору про внесення змін до кредитного договору №34059-20/7-Ів від 18 вересня 2007 року від 01.04.2008 року, яким сторони змінили розмір плати за користування кредитними коштами в доларах США, яким збільшено його з 12%, зазначених у кредитному договорі №34059-20/7-Ів від 18 вересня 2007 року, до 13,5 %, цілком узгоджується із положеннями §§1.2,1.3, 3.1 спірного договору іпотеки та не суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку», місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про визнання частково недійсним договору іпотеки та застосовування до спірних іпотечних правовідносин статті 559 ЦК України.

Водночас суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач за зустрічним позовом без поважних причин пропустив встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності при одночасному поданні відповідачем за зустрічним позовом заяви про її застосування з огляду на наступне.

Доводи представника позивача за зустрічним позовом про необхідність обраховувати строк позовної давності, починаючи з дня отримання ним вимог позивача за первісним позовом про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» судом до уваги не приймаються, позаяк про можливе порушення прав позивач за зустрічним позовом достеменно знав ще на час укладення спірного Договору іпотеки, тобто 28.09.2007 року та мав можливість оскаржити спірний договір іпотеки протягом встановленого строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а відповідач за зустрічним позовом надавав суду таку заяву разом із відзивом на зустрічний позов 20.02.2013 року.

Разом з тим, 20 жовтня 2011 року Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на підставі заяви відповідача та на підставі договору іпотеки, прийняло рішення про державну реєстрацію за відповідачем права власності на майновий комплекс (літ. Т, 8 (цифра), Л, О, И, 6 (цифра), Е, Л', 15 (цифра), Ж, З, Д', В, Я, А, Ю, 2 (цифра), Д, Г, С, М', Х, Ш, 7 (цифра), 5 (цифра), У, Щ ,Ч, 12 (цифра), 3 (цифра), 4 (цифра), 13( цифра), Н, Р, Ы, П, 14 (цифра), 11 (цифра), Ц, М, 9 (цифра), 1 (цифра), 10(цифра), Б, Ф, Э) загальною площею 22 949,50 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, тобто майнового комплексу.

Тобто, 20 жовтня 2011 року позивач за первісним позовом як іпотекодержатель набув право власності на предмет іпотеки.

В подальшому відповідач за первісним позовом звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання недійсним рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності на нерухоме майно.

За результатом розгляду вказаного позову рішенням Господарського суду м. Києва від 08.02.2012 року у справі №5011-62/568-2012, залишеного в силі після його апеляційного та касаційного оскарження, зокрема, було визнано недійсним рішення від 20.10.2011 року Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», м. Київ про реєстрацію за Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь», м. Київ права власності на майновий комплекс (літ. Т, 8 (цифра), Л, О, И, 6 (цифра), Е, Л', 15 (цифра), Ж, З, Д', В, Я, А, Ю, 2 (цифра), Д, Г, С, М', Х, Ш, 7 (цифра), 5 (цифра), У, Щ, Ч, 12 (цифра), 3 (цифра), 4 (цифра), 13(цифра), Н, Р, Ы, П, 14 (цифра), 11 (цифра), Ц, М, 9 (цифра), 1 (цифра), 10 (цифра), Б, Ф, Э) загальною площею 22 949,50 кв.м, розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8; відновлено становище Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-2240» (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, ЄДРПОУ 05440985), яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 В, ЄДРПОУ 03359836) поновити реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-2240», м. Київ на майновий комплекс (літ. Т, 8 (цифра), Л, О, И, 6 (цифра), Е, Л', 15 (цифра), Ж, З, Д', В, Я, А, Ю, 2 (цифра), Д, Г, С, М', Х, Ш, 7 (цифра), 5 (цифра), У, Щ ,Ч, 12 (цифра), 3 (цифра), 4 (цифра), 13( цифра), Н, Р, Ы, П, 14 (цифра), 11 (цифра), Ц, М, 9 (цифра), 1 (цифра), 10 (цифра), Б, Ф, Э) загальною площею 22 949,50 кв.м, який розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8.

На виконання зазначеного рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2012 року у справі №5011-62/568-2012 Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» скасувало реєстрацію права власності за АБ «Київська Русь» на вказане вище нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.08.2012 року за №35303890, та поновило реєстрацію права власності за позивачем, що підтверджується Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.09.2012 року за №35522467, наданим суду позивачем за зустрічним позовом.

Таким чином, у період з 20 жовтня 2011 року по 17.09.2012 року позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» було власником предмету іпотеки та мало всю повноту повноважень власника.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі, зокрема, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Припинення іпотеки має остаточний характер, тобто чинне цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненої у встановленому порядку іпотеки.

У такій ситуації подальші події (дії), зокрема, скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем не матиме наслідком автоматичного поновлення попередньо існуючих правових зв'язків в межах іпотечного спірного правовідношення, закріпленого в договорі іпотеки.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Як вірно встановлено судом, одночасно з укладенням спірного договору іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. було накладено заборону на відчуження предмета іпотеки, в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно запису № 5749948 від 28.09.2007 року.

Крім того, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. в Державному реєстрі іпотек вчинено запис № 5771884 від 03.10.2007 року.

Разом з тим, припинення іпотечних правовідносин між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом має наслідком припинення існування у відповідача за зустрічним позовом як кредитора - іпотекодержателя зумовлених іпотечними правовідносинами щодо спірного майна права іпотеки і права подальшого утримання майна під іпотечним обтяженням та забороною відчуження всупереч приписам ст. 74 Закону України «Про нотаріат», абз. 3 ч.1 ст. 17 Закону України, ч. 3 ст. 17 «Про іпотеку», в якій зазначається, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Позивач за зустрічним позовом є власником предмета іпотеки, а отже - особою, яка в силу приписів ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України має законний майновий інтерес стосовно правової визначеності довкола обсягу і характеру можливих зазіхань інших осіб відносно такого майна та поточного обсягу повноважень власника відносно цього майна.

Водночас, поточне перебування майна під іпотечним обтяженням та забороною відчуження попри припинення самої іпотеки не тільки обмежує права позивача за зустрічним позовом як власника майна.

Враховуючи припинення іпотеки, що виникла за договором іпотеки, що відбулося 20 жовтня 2011 року та з урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України, місцевим господарським судом, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, вірно встановлено, що у відповідача за зустрічним позовом, починаючи з 21 жовтня 2011 року стало відсутнім право утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно позивача за зустрічним позовом, передане в іпотеку за договором іпотеки, відтак, позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» права іпотеки за Договором іпотеки, обтяження за яким зареєстроване у Державному реєстрі іпотек згідно запису № 5771884 від 03.10.2007 року та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно запису № 5749948 від 28.09.2007 року, та визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» права на утримання під такими обтяженнями предмета іпотеки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Задоволення у відповідній частині зустрічного позову повністю виключає можливість задоволення позовних вимог за первісним позовом, тому останні задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оскільки посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства не знайшло свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги та спростовується матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року - без змін.

Матеріали справи № 910/612/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.