Ухвала суду № 33162974, 07.08.2013, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

07 серпня 2013 року Справа № 2а-2852/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Валюха В.М.,

суддів Александрової М.А., Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів Наумчик Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Ягодинської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 2, а. с. 57-58).

Заява обґрунтована тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року у даній справі адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 27.09.2010 року № 1807-к, пункти 1, 2 наказу Ягодинської митниці від 29.09.2010 року № 614-к в частині звільнення з митних органів ОСОБА_1, поновлено позивача на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці з 29.09.2010 року, стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6107,50 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3752,15 грн. звернуто до негайного виконання.

Проте, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року в частині, допущеній до негайного виконання, відповідачами добровільно виконано не було.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року та прийнято нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2012 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року скасовано, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року залишено в силі.

Відповідачі затримали виконання судового рішення і поновили позивача на посаді наказом Ягодинської митниці Міндоходів № 362-к від 12.06.2013 року.

Позивач на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) просить стягнути з Ягодинської митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.11.2010 року по 12.06.2013 року, виходячи із середньоденного розміру заробітку в сумі 174,50 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року допущено процесуальне правонаступництво відповідачів у даній справі: Державну митну службу України на її правонаступника Міністерство доходів і зборів України, Ягодинську митницю на її правонаступника Ягодинську митницю Міндоходів (т. 2, а. с. 73-74).

В судовому засіданні позивач заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі підтримала з підстав, викладених у ній, просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.11.2010 року по 12.06.2013 року, виходячи із середньоденного розміру заробітку у сумі 174,50 грн.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі заперечила та пояснила, що законодавством передбачено два способи виконання судового рішення: негайне (добровільне) та примусове. Враховуючи конституційно закріплений принцип свободи вибору громадянами виду своєї трудової діяльності та з метою визначення свого бажання працювати після прийняття судового рішення про поновлення на посаді, необхідна ініціатива поновленої особи з цього питання перед працедавцем. Проте, позивач з питань щодо виконання судового рішення в частині поновлення на службі в митних органах до Державної митної служби України не зверталася. Затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідачів причинами, в тому числі діями та бездіяльністю позивача. Представник відповідачів просить у задоволенні заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Згідно із статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі необхідно розглядати в межах адміністративної справи, у якій судом прийнято постанову про поновлення на роботі, а не як новий публічно-правовий спір, та вирішувати таке питання по суті шляхом прийняття судового рішення у формі ухвали.

Як слідує із матеріалів справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року у даній справі адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 27.09.2010 року № 1807-к, пункти 1, 2 наказу Ягодинської митниці від 29.09.2010 року № 614-к в частині звільнення з митних органів ОСОБА_1, поновлено позивача на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці з 29.09.2010 року, стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6107,50 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3752,15 грн. звернуто до негайного виконання (т. 1, а. с. 183-190).

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року в частині, допущеній до негайного виконання, відповідачами добровільно виконано не було.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року та прийнято нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (т. 1, а. с. 259-263).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2012 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року скасовано, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року залишено в силі (т. 2, а. с. 51-54).

Крім того, судом встановлено, що позивач за отриманням виконавчих листів на примусове виконання судового рішення у даній справі до суду не зверталася.

Наказом Державної митної служби України від 10.06.2013 року № 989-к «По особовому складу митних органів» на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року було скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 27.09.2010 року № 1807-к в частині звільнення з митних органів ОСОБА_1, головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці та поновлено позивача на вказаній посаді з 29.09.2010 року (т. 2, а. с. 96). Згідно із наказом Ягодинської митниці від 12.06.2013 року № 362-к вважати ОСОБА_1 такою, що поновлена на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці з 29.09.2010 року (т. 2, а. с. 97).

Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 слідує, що 12.06.2013 року внесено запис № 32 про визнання недійсним запису № 31 від 29.09.2010 року та про поновлення на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці з 29.09.2010 року (т. 2, а. с. 84-95). Крім того, із записів у вказаній трудовій книжці також слідує, що з часу звільнення з митних органів до моменту поновлення на посаді позивач не була працевлаштована.

Отже, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці добровільно виконана відповідачем Державною митною службою України лише 10.06.2013 року шляхом прийняття наказу від 10.06.2013 року № 989-к «По особовому складу митних органів».

При вирішенні заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі суд враховує таке.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як передбачено частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Частиною першою статті 255 цього ж Кодексу визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Крім того, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено значення термінів: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; Суд - Європейський суд з прав людини; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідачеві Державній митній службі України лежав обов'язок негайно виконати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року у даній справі в частині поновлення позивача на посаді, незалежно від того, чи зверталася позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби, у зв'язку з чим заперечення представника відповідачів судом до уваги не беруться.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи, на підставі статті 236 КЗпП України на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 17.11.2010 року по 01.03.2011 року (95 робочих днів) та з 12.06.2012 року по 09.06.2013 року (250 робочих днів). При розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі слід виходити із кількості робочих днів, зазначених у листах Міністерства праці України від 25.08.2009 року № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок тривалості робочого часу на 2010 рік», від 25.08.2010 року № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», листах Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 року № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік», від 21.08.2012 року № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік», а також з розміру середньоденного заробітку 170,17 грн. згідно із довідкою Ягодинської митниці Міндоходів від 31.07.2013 року № 4/44-92 (т. 2, а. с. 104), що за період з 17.11.2010 року по 01.03.2011 року та з 12.06.2012 року по 09.06.2013 року буде становити 58708,65 грн. (345 робочих днів х 170,17 грн. = 58708,65 грн.).

При цьому, на думку суду, положення статті 236 КЗпП України не можуть бути поширені на період дії постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 року до її скасування Вищим адміністративним судом України ухвалою від 12.06.2012 року, оскільки у відповідачів були відсутні підстави для поновлення позивача на посаді, у зв'язку із скасуванням постанови Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року.

Таким чином, заяву ОСОБА_1 слід задовольнити частково шляхом стягнення з Ягодинської митниці Міндоходів на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 58708,65 грн. (за період з 17.11.2010 року по 01.03.2011 року та з 12.06.2012 року по 09.06.2013 року, виходячи з розміру середньоденного заробітку 170,17 грн.), в задоволенні решти вимог заяви слід відмовити.

Керуючись частинами третьою, п'ятою, сьомою статті 160, статтею 165 КАС України, на підставі статті 236 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з Ягодинської митниці Міндоходів (44350 Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код 38592872) на користь ОСОБА_1 (45000 АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 58708 гривень 65 копійок (п'ятдесят вісім тисяч сімсот вісім гривень шістдесят п'ять копійок).

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя В.М.Валюх

суддя М.А.Александрова

суддя Ж.В.Каленюк

Ухвала складена у повному обсязі 12 серпня 2013 року