Ухвала суду № 33160657, 15.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1593/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі Кочума О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ПАТ «Чернігівобленерго» звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2013 року № 0001152200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати в повному обсязі Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2012 року в складі податкового кредиту операцій з ПП «Карат», за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2013р. №365/22/22815333.

Перевіркою встановлено порушення товариством: п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість на загальну суму 109705,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 109705,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001152200 від 26.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 164558,00 грн. (з яких 109705,00 грн. за основним платежем та 54853,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2013 року № 0001152200, було оскаржено позивачем до ДПС в Чернігівській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 10.04.2013 р. № 761/10/10-215 оскаржене Товариством податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга ПАТ «Чернігівобленерго» без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Чернігівобленерго» та ПП «Карат» були укладені договори на виконання робіт від 15.10.2012 року № 1423; від 07.05.2012 року № 371; від 23.10.2012 року № 1471; від 10.10.2012 року № 1439; від 07.08.2012 року № 741.

Згідно договору від 15.10.2012 №1423, замовник - ПАТ «Чернігівобленерго» доручає, а підрядник - ПП «Карат» бере на себе виконання робіт по відновленню асфальтобетонного покриття на території відокремленого підрозділу Прилуцького РЕМ ПАТ «Чернігівобленерго». Орієнтована вартість робіт складає 97821,25 грн., в т.ч. ПДВ 16303,54 грн. Замовник здійснює попередню платню на рахунок підрядника в розмірі 50% (п. 1.1, 2.1, 2.6 Договору).

Договором від 07.05.2012 №371передбачено, що ПАТ «Чернігівобленерго», як замовник, доручає, а ПП «Карат», як підрядник бере на себе виконання робіт по відновленню асфальтобетонного покриття після аварійних робіт на кабельних лініях ПАТ «Чернігівобленерго» в узгоджених між сторонами обсягах, згідно з договірною ціною. Орієнтована вартість робіт складає 498628,58 грн., в т.ч. ПДВ 83104,76 грн. Замовник здійснює попередню платню на рахунок підрядника в розмірі 10% (п. 1.1, 2.1, 2.6 Договору).

Відповідно до умов договору від 23.10.2012 №147 замовник - ПАТ «Чернігівобленерго» доручає, а підрядник - ПП «Карат» забезпечує відповідно умов договору виконання будівельно-монтажних робіт, пов'язаних з модернізацією адмінбудівлі, шляхом улаштування системи опалення адміністративної будівлі та майстерні по ремонту електрообладнання Менського РЕМ по вул. Урицького, 53 м. Мена. Договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису, є твердою і складає 399689,76 грн. в т.ч. ПДВ 66614,96 грн. (п.п. 1.1, 2.1 Договору).

Згідно договору від 16.10.2012 №1439, ПАТ «Чернігівобленерго», як замовник доручає, а ПП «Карат», як підрядник забезпечує відповідно умов договору виконання будівельно-монтажних робіт, пов'язаних з модернізацією покрівлі адміністративної будівлі Ніжинського РЕМ по вул. Васильківська, 36 м. Ніжин. Договірна ціна визначається на основі твердого кошторису, є твердою і складає 314415,6 грн. в т.ч. ПДВ 52402,6 грн. (п.п. 1.1, 2.1 Договору).

Договором від 07.08.2012 №741визначено, що замовник - ПАТ «Чернігівобленерго» доручає, а підрядник - ПП «Карат» забезпечує відповідно умов договору виконання будівельно-монтажних робіт, пов'язаних з модернізацією покрівлі адмінбудівлі Північних ВЕМ по вул. Борисенка, 37а в м. Чернігові. Договірна ціна визначається на основі твердого кошторису, є твердою і складає 291194,4 грн. в т.ч. ПДВ 48532,4 грн. (п.п. 1.1, 2.1 Договору).

На виконання умов договору № 371 від 07.05.2012 року сторонами складено довідку про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за жовтень 2012 року, підписану 16.10.2012 року, акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 форми КБ-2В за жовтень 2012 року, підписаний 16.10.2012 року, підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту).

По договору № 741 від 07.08.2012 року сторонами складено довідку про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за жовтень 2012 року, підписану 31.10.2012 року, акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2В за жовтень 2012 року, підписаний 31.10.2012 року, підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту), розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на будівельні роботи.

На виконання умов договору № 1471 від 23.10.2012 року сторонами складено довідку про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2012 року, підписану 29.12.2012 року, акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2В за грудень 2012 року, підписаний 29.12.2012 року, підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту) до акту КБ-2в № 1, розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в № 1 на модернізацію адмінбудівлі шляхом улаштування системи опалення.

На виконання умов договору № 1471 від 23.10.2012 року сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 форми КБ-2В за грудень 2012 року, підписаний 29.12.2012 року, підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту) до акту КБ-2в № 2, розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в № 2 на модернізацію майстерні шляхом улаштування системи опалення.

Судом першої інстанції встановлено, що по договорам від 15.10.2012 року № 1423 та від 10.10.2012 року № 1439 акти виконаних робіт та довідки про вартість будівельних робіт не було складено, оскільки на момент розгляду справи роботи за згаданими договорами знаходяться на стадії виконання.

На ім'я ПАТ «Чернігівобленерго», ПП «Карат» було виписано податкові накладні № 5 від 16.10.2012 року, № 4 від 16.10.2012 року, № 6 від 18.10.2012 року, № 8 від 24.10.2012 року, № 14 від 31.10.2012 року.

Оплата виконаних будівельних робіт була частково здійснена ПАТ «Чернігівобленерго, що підтверджують наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень № 151751 від 24.10.2012 року, № 151413 від 18.10.2012 року, № 151307 від 16.10.2012 року, № 151306 від 16.10.2012 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Крім того, колегія суддів, зазначає, що контрагент позивача ПП «Карат» на момент складання податкових накладних був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та має свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «Карат», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

При вирішенні вказаного питання слід виходити з того, що відповідно до норм статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань - платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» в даному випадку на момент проведення фінансово-господарських операцій ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Виняток з наведеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтуються на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

З означеного випливає, що - якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування статті 228 ЦК України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.

У разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платників податку, тільки при цій умові є можливість нарахування податкових зобов'язань платнику податку.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, встановлення під час судового розгляду факту нікчемності правочину на підставі ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України, що відображається у мотивуючій частині судового рішення, може вплинути на права і обов'язки інших учасників такого правочину. Зокрема, у інших учасників правочину може виникнути обов'язок виключити зі свого податкового обліку всі дані, що внесені до такого обліку за результатами вчинення нікчемних правочинів.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 етапі 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності Податковим кодексом України (далі ПК України) не втратив чинність Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. Ж509-ХІІ (далі Закон № 509-ХІІ).

Хоча положення ПК України безпосередньо не містять повноважень податкових органів звертатися до суду за наявності відповідних підстав із позовами про визнання недійсними правочинів (господарських зобов'язань) платників податків і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, проте залишилася чинною стаття 10 Закону № 509-ХІІ, зокрема, її пункт 11, відповідно до якого до функцій державних податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 ГК України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Нормативну природу визначення первинних документів нам дає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2.).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Різниця між господарською операцією, що є результатом фактичних дій платників податків, що полягають, у постачанні товарів/послуг, оплаті за них тощо, та правочином (господарським зобов'язанням), що є правовою підставою для вчинення господарської операції очевидна. Безсумнівно ці поняття мають різний правовий зміст.

Отже, позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме, Договорами поставки товару та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Ю.А. Ісаєнко

(Повний текст Ухвали виготовлений 20.08.2013 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.