Ухвала суду № 33160201, 13.08.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 731/527/13-ц Провадження № 22-ц/795/1809/2013 Головуючий у I інстанції -Семенченко О. М. Доповідач - Онищенко О. І.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОНИЩЕНКО О.І.суддів:Ішутко В.М., Харечко л.к.,при секретарі:Шкарупі В.Ю.за участю:представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Варвинського районного суду від 01 липня 2013 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики в розмірі 35 000 грн., 8021 грн. процентів за користування позикою та 431 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів. Апелянт вказує, що не укладав з ОСОБА_6 договору позики грошових коштів. Розписка про позику грошей ОСОБА_6 була написана ним під впливом тяжкої для нього обставини, а саме тиску з боку ОСОБА_7, не відповідала його інтересам та внутрішній волі. Апелянт наполягає на тому, що жодних коштів від ОСОБА_6 він не отримував, а тому вважає, що договір позики неукладений, а тому жодних зобов'язань по поверненню коштів та процентів у нього не виникло.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений договір позики, про що свідчить наявний в матеріалах справи оригінал боргової розписки; відповідачем взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу не виконані, у зв'язку з чим позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми позики, нарахованих відсотків підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30 березня 2012 року ОСОБА_5 отримав в борг від ОСОБА_6 кошти в сумі 35 000 грн., під 25 % річних строком на 1 рік, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.18) Факт написання розписки відповідач не заперечував.

Після повернення позики в повній сумі кредитор повинен повернути боржнику розписку. У разі неможливості повернення розписки кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність розписки у боржника підтверджує виконання ним свого обов"язку.

Наявність у позивача ОСОБА_6 розписки від 30 березня 2012 року про отримання ОСОБА_5 суми боргу свідчить про невиконання останнім умов договору та неповернення ним суми боргу.

Твердження відповідача ОСОБА_5 про те, що вказані в розписці кошти він не отримував, а розписка була написана ним під тиском з боку третьої особи, не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів на підтвердження даних обставин відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанцій не надано.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір позики був укладений між сторонами з дотриманням вимог ст. 1047 ЦК України, що відповідачем не доведено факт повернення ним суми боргу в повному обсязі відповідно до умов укладеного договору позики, а тому позовні вимоги підлягали задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_6 є законними та обгрунтовано задоволені судом першої інстанції. Розмір суми нарахованих процентів за користування позикою відповідачем не заперечується.

Рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2013 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: