Постанова № 33156977, 21.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 р. Справа № 804/7628/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріМофі І.В. за участю: представника позивача Седлухо Ю.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Пєлєнг» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2013 р. Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Пєлєнг» (далі - відповідач) з вимогами, з урахуванням уточнень, про стягнення коштів з рахунків обслуговуючих банках платника податків Приватне підприємство «Пєлєнг» в погашення податкового боргу у розмірі 183 937,90 грн.

Ухвалою суду здійснено заміну позивача по справі з Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги, заявлені в позові підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що Приватне підприємство «Пєлєнг» має податковий борг в розмірі 183 937,90 грн., в тому числі: податок на прибуток - 82 619,97 грн., податок на додану вартість - 101 241,63 грн., збір за користування радіочастотними ресурсами - 76,30 грн. Заборгованість по вказаним податками виникла в результаті самостійно узгодженої суми податкових зобов'язань, а також в результаті винесення відносно підприємства податкового повідомлення-рішення від 22.04.2013 р. №0000772205 на суму 66 155,00 грн. з податку на прибуток, податкового повідомлення-рішення від 22.04.2013 р. № 0000782205 на суму 63 005,00 грн. з податку на додану вартість.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Приватне підприємство «Пєлєнг» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа за №35594772 та знаходиться на податковому обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковий борг з податку на прибуток у сумі 82 619,97 грн. виник у результаті наступного.

Платником податків - Приватним підприємством «Пєлєнг» на підставі ст. 49 Податкового кодексу України, подано податкову декларацію №9086265219 від 01.02.2013 р. по податку на прибуток, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання у розмірі 15 081,70 грн.

Також, податковим органом, за результатами проведеної позапланової документальної перевірки ПП «Пєлєнг» в акті перевірки № 2630/122/22.5-07/35594772 від 03.04.2013 р. встановлено фіктивність господарських операцій, а відповідно, 22.04.2013 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000772205, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 66 155,00 грн.

Податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 101 241,63 грн. утворився внаслідок самостійно задекларованого та несплаченого грошового зобов'язання по податковій декларації від 20.12.2012 р. №9080470601 на суму 7 640,79 грн., податковій декларації від 1.01.2013 р. №9085506618 на суму 29 003,00 та уточнюючого розрахунку від 15.04.2013 р. №9020303011.

Також, за результатами проведеної перевірки Приватного підприємства «Пєлєнг» та на підставі Акту від 03.04.2013 р. №2630/122/22.5-07/35594772 відносно підприємства винесено податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013 р. №0000782205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63 005,00 грн.

Податковий борг зі збору за користування радіочастотним ресурсом на загальну суму 76,30 грн. включає в себе лише самостійно узгоджені суми, а саме: декларація від 01.02.2013 р. №9003560965 на суму 18,00 грн., декларація від 17.03.2013 р. №9013588707 на суму 18,94 грн., декларація від 22.04.2013 р. №9022598589 на суму 18,93 грн., декларація від 17.05.2013 р. №9028240662 на суму 20,43 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача по зазначеним податкам становить 183 937,90 грн.

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 17 від 10.01.2013 р. на суму 7 641,79 грн. Зазначена податкова вимога була отримана 22.01.2013 р. директором Іваненко Н.П., що підтверджується підписом особи у корінці податкової вимоги.

Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 41.5. ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків, погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направлено до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Згідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно до ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Пєлєнг» про стягнення коштів за податковим боргом в розмірі 183 937, 90 грн. з рахунків у обслуговуючих банках підлягає задоволенню частково.

Податкове зобов'язання відповідача, самостійно визначене підприємством в податкових деклараціях, є узгодженим, податковим органом здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи для стягнення заборгованості.

Що стосується нарахованих підприємству грошових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями, то висновок Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, викладений в акті перевірки від 03.04.2013 р. №2630/122/22.5-07/35594772 щодо нікчемності господарських операцій підприємства не має законного обґрунтування.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду з позовами про стягнення в дохід держави кошти, отримані по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства4 укладання учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника-фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення або пошкодження майна фізичної або юридичної особи, так само, як і не було доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Пєлєнг» про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків в обслуговуючих банках ПП «Пєлєнг» в рахунок погашення податкового боргу:

- з податку на прибуток підприємств в розмірі 15 081,70 грн.;

- з податку на додану вартість у сумі 36 906,79 грн.;

- збір за користування радіочастотним ресурсом у сумі 76,30 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 серпня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили Суддя О.С. Рябчук 27.08.2013 р. О.С. Рябчук