Рішення № 33155837, 01.03.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/20821/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"01" березня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Гончарука В.П.

при секретарі Лисенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ПАТ «Банк Альянс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 01 серпня 2007 року між АКБ «Альянс», правонаступником якого є ПАТ «Банк Альянс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу можливість користування на умовах повернення, строковості та платності грошовими коштами в межах встановленого ліміту 430 000 грн. з кінцевим строком повернення всієї суми позики за такою кредитною лінією - до 30.07.2008 р., при цьому виконання умов договорів було забезпечено іпотекою квартири, належної відповідачу.

В подальшому сторони укладали додаткові угоди до основного договору, за якими ліміт кредитування було збільшено до 1 325 000 грн., строк користування коштами продовжено до 18 листопада 2009 р.

Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язана щомісячно вносити грошові кошти в рахунок погашення кредиту, однак остання не в повному обсязі здійснювала повернення коштів, виходячи з чого, враховуючи існуючу заборгованість сторони уклали додатковий договір, за яким домовились обмежити нарахований розмір штрафних санкцій сумою в 399 960 грн.

Після укладення останнього додаткового договору відповідач сплатила в рахунок погашення боргу 1 359 619,58 грн., які позивач вважає недостатніми для погашення всієї суми заборгованості, зазначаючи, що з моменту такої проплати тіло кредиту складає суму 369 110,62 грн., нараховані відсотки за період часу з 29.11.2012 р. по 30.01.2013 р. складають 14 792,11 грн., комісія по договору - 9 966 грн., штрафні санкції - 14 206,30 грн., пеня - 294,48 грн.

Таким чином, враховуючи зменшення позовних вимог, заявлених в ході слухання справи, позивач просить суд стягнути з відповідача наведені суми боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві приватної власності та просить покласти на неї судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Сторона відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, ґрунтуючи свою позицію тим, що відповідач здійснивши оплату заборгованості за спірним кредитним договором в розмірі 1 35 961 грн. розрахувалась з всією сумою боргу, при цьому відповідач не погоджується з розрахунками штрафних санкцій, проведених банком в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2007 року між АКБ «Альянс», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Альянс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07-018/ПК, відповідно до якого позивач фактично надав відповідачу кошти в межах встановленого ліміту 430 000 грн. у тимчасове користування з кінцевим терміном погашення всієї заборгованості не пізніше 30 червня 2008 року.

Додатковими угодами від 02.07.2009р., 29.07.2009р., 27.08.2009 р. та 22.10.2009 р. термін дії договору в частині часу користування коштами а також розміри ліміту кредитування змінювались, остаточно було визначено розмір ліміту сумою в 1 325 000 грн., дату кінцевого розрахунку з заборгованістю - 18 листопада 2009 р.

Для забезпечення виконання позичальником грошових зобов»язань перед банком по кредитному договору, 01 серпня 2008 р. сторони уклали іпотечний договір ВЕТ № 759140, згідно умов якого відповідач відповідає за задоволення вимог кредитора нерухомим майном, а саме, квартирою АДРЕСА_1, належною відповідачу на праві приватної власності.

Кошти були надані відповідачу в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені договором.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Виходячи з вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, фактично користуючись коштами, не в повному обсязі здійснювала їх повернення, виходячи з чого утворилась заборгованість з урахуванням якої сторони 28 листопада 2012 р. уклали додаткову угоду, згідно якої погодили, що розмір штрафних санкцій за кредитним договором становить 399 960 грн.

29 листопада 2012 р. відповідач сплатила на користь банку 1 359 619, 58 грн. боргу та 9517,37 грн. комісії, передбаченої п. 5.1.11 кредитного договору за внесення готівки на рахунок НОМЕР_1, обумовлений п.п. 5.1.1 такого договору.

Оплата провадилась одним платежем, на вказаний рахунок без розмежування сум, що сплачені в рахунок повернення тіла кредиту, відсотків, пені, тощо.

Стороною позивача не надано доказів того, що сплачену суму було зараховано повністю в рахунок погашення пені, штрафу а також відсотків та лише частково - в рахунок погашення тіла кредиту, виходячи з чого суд знаходить недоведеною суму тіла кредиту, що залишилась до сплати, розраховану як 369 110,62 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму відсотків за користування кредитними коштами, розраховану в період часу з 29 листопада 2012р. по 30.01.2013р. як 14 792,11 грн.

Таку суму суд також не може вважати обґрунтованою, оскільки умовами кредитного договору та додаткових договорів до нього визначено строк користування коштами як період часу, кінцевою датою якого є 18.11.2009р., при цьому додаткових умов щодо нарахування відсотків за користування коштами понад встановлений термін договорами не визначено.

Одже, нарахування відсотків за користування коштами обумовлено кредитним договором до здійснення в період часу, з моменту отримання таких коштів та до 18.11.2009р., в подальшому до нарахування належні погоджені основним та додатковими договорами відповідні пеня та комісії.

Як вбачається з розрахунків, наданих стороною позивача в підтвердження позовних вимог з урахуванням їх зменшення, сума боргу складається крім наведених сум тіла кредиту та відсотків за користування ним, також з 9966 грн. комісії, 3082,04 грн. штрафних санкцій за несплачені відсотки, 1 435,10 грн. штрафних санкцій за несплачену комісію за обслуговування лінії, 9 689,15 грн. штрафних санкцій за неповернення тіла кредиту та 294,48 грн. пені.

При цьому, з наданих розрахунків, копій кредитного договору та додаткових договорів до нього, укладених між сторонами, не вбачається умов нарахування штрафних санкцій за несплачену комісію, за неповернення тіла кредиту та за несплату відсотків.

В тексті кредитного договору та додаткових договорів термін «штрафні санкції» як окремий вид відповідальності за порушенням умов таких договорів не застосовується, зазначений лише як термін, що узагальнює передбачені умовами договорів пеню, комісії, тощо.

За вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Підсумовуючи наведене, розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем, здійснений станом на 30.01.2013р., на підставі якого було заявлено позовні вимоги не підтверджується умовами кредитного та додаткових договорів, укладених між сторонами та не може бути прийнятий судом як такий, що доводить обставини, якими позивач ґрунтує заявлені позовні вимоги, виходячи з чого позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 526, 533, 611, 217, 625,1054,1056-1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 58, 88, 208, 209, 212-215, 218, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду, може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

С у д д я :