Рішення № 33154369, 19.08.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року справа № 919/740/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1

ідентифікаційний код: НОМЕР_1)

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_2

ідентифікаційний код: НОМЕР_2)

про стягнення 137586,3 грн,

за участю представників:

позивач (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив;

від відповідача (ФОП ОСОБА_2) - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_3, виданий Балаклавським РВ УМВС України в м.Севастополі 23.12.2005;

від відповідача (ФОП ОСОБА_2) - ОСОБА_3 - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_4 від 29.10.2012.

Суть спору:

01.07.2013 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 137586,3 грн за договором оренди.

Ухвалою суду від 03.07.2013 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи призначено на 25.07.2013.

У судовому засіданні 25.07.2013 оголошено перерву до 19.08.2013.

У судове засідання 19.08.2013 позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Так, зі змісту ст.22 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Ураховуючи викладене, з урахуванням тривалості розгляду справи, суд вирішив за можливе продовжити розгляд справи за відсутністю представника позивача.

У судовому засіданні 25.07.2013 позивачем надано пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач скористався статтею 59 Господарського процесуального кодексу України та подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнав.

У судовому засіданні відповідач та його представник надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов (арк. с 18), зазначили, що спірний договір оренди нерухомого майна та акт прийому-передачі відповідачем не підписувалось, нерухоме майно відповідачем не приймалося, а отже й підстави для внесення орендної плати у відповідача відсутні. У зв'язку з зазначеним просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представником відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки вважає підробленими підписи відповідача на спірному договорі та акті прийому-передачі.

Судом відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки судом його розцінено як зловживання відповідачем своїм процесуальним правом з метою затягування строку вирішення спору по суті.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

встановив:

12.11.2010 між сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 170 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (далі - Договір) (арк.с.6-8).

Строк дії Договору встановлено до 12.11.2011. У разі, якщо жодна зі сторін в строк до закінчення дії Договору не заявить про намір його розірвати, він автоматично вважається пролонгованим строком на 1 рік (пункт 4.1.,4.2. Договору)

У відповідності з пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати щомісячно складає 4000,00 грн та вноситься готівкою щомісячно до 16 числа місяці, що передує звітному.

На виконання пункту 1.2. Договору сторонами складено акт прийому-передачі орендованого майна від 12.11.2010 (арк. с 8 зворотний бік).

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та у повному обсязі оплати орендованого майна, позивач звернувся до суду з відповідною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за невиконання зазначеної умови Договору.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частково виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Згідно з положеннями статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати щомісячно складає 4000,00 грн та вноситься готівкою щомісячно до 16 числа місяці, що передує звітному.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом перевірено заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу за Договором за період з 16.04.2011 по 16.04.2013 у розмірі 100000,00 грн та визнано її вірною.

Відповідач не подав суду доказів погашення заборгованості у сумі 100000,00 грн.

Відносно невизнання відповідачем позову з підстав того, що він не підписував спірний Договір та акт прийому-передача майна, орендоване майно не отримував, а також відносно клопотання відповідача та його представника щодо призначення судової почеркознавчої експертизи для вирішення питань пов'язаних із належністю підпису на Договорі та акті прийому-передачі, суд зазначає наступне.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами, відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Письмовими доказами, відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарський суд призначає судову експертизу, згідно зі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Суд звертає увагу на пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», де зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

У пункті 5 зазначеної Постанови роз'яснено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У судовому засіданні судом досліджено оригінали спірного Договору та акту прийому-передачі, сумнівів у їх подліності та непідробленості у суду не виникло.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення відповідача до правоохоронних органів щодо шахрайських дій з боку позивача відносно підроблення підпису відповідача на Договорі та акті прийому-передачі майна.

Оригінал акту прийому-передачі знаходиться у Відповідача, проте останній відмовився долучити його до матеріалів справи.

Отже, враховуючи право суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням та надані позивачем докази пов'язані із укладанням спірного договору та умовами його виконання, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи.

Щодо посилання відповідача на долучений до матеріалів справи у якості доказу висновок експертного дослідження від 13.08.2013 (арк. с 28-30), суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не може дати висновку експертного дослідження від 13.08.2013 належної оцінки тому що зазначений документ не може бути належним і допустимим доказом, оскільки він не є висновком судової експертизи у розумінні ст. ст. 41 - 42 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, зазначений висновок експерта не відповідає категорично на питання чи відповідачем або іншою особою виконано підпис у акті здачі-прийому об'єкта оренди та має ймовірний характер оскільки будова підпису проста, що обмежує обсяг графічного матеріалу, який міститься в ній, про що зазначено у самому висновку. У зв'язку з зазначеним висновок почеркознавчого дослідження від 13.08.2013 не може бути прийнято судом як належний доказ.

Оцінивши Договір, акт прийому-передачі орендованого майна та враховуючи, що внесення плати за оренду майна є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд прийшов до висновку про можливість задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором у розмірі 100000,00 грн.

Поряд з основною сумою заборгованості позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 6986,30 грн та 30600,00 грн штрафу.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 1% від суми орендної плати за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок штрафу та 3% річних, наданий Позивачем (арк. с 3, 12) та визнано його невірним, оскільки під час розрахунку 3% річних та 1% штрафу позивачем не враховано, що сума основного боргу виникла у результаті несплати відповідачем орендної плати, що виникала у різні періоди (щомісячно), а отже й 3% річних та 1% штрафу повинні нараховуватися за невиконання обов'язку по орендній платі за кожен місяць окремо. Наприклад, 3% річних у зв'язку з несплатою щомісячного розміру орендної плати у квітні 2013, повинні нараховуватися з 16.03.2013 (тобто коли обов'язок по сплаті 4000,00 грн повинен був бути виконаним) по 01.04.2013 (період обмежений позивачем у позовній заяві), що складає 17 днів прострочення, а не 765 днів, як визначено позивачем при розрахунку. Крім того, при розрахунку 3% річних позивачем не враховано, що у 2012 році було 366 днів.

Борг, грнпочаток нарахуван-няЗупинення нарахування 3% річнихзупинення нарахування 1% штрафукількість днів прострочення (для розрахунку 3% річних)кількість днів прострочення (для розрахунку 1% штрафу)днів у році 3% річних, грн1% штрафу грн400016.04.201131.12.201131.12.201126026036585,4810400400001.01.201231.12.201231.12.201236636636612014640400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.05.201131.12.201131.12.201123023036575,629200400001.01.201231.12.201231.12.201236636636612014640400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.06.201131.12.201131.12.201119919936565,427960400001.01.201231.12.201231.12.201236636636612014640400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.07.201131.12.201131.12.201116916936555,566760400001.01.201231.12.201231.12.201236636636612014640400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.08.201131.12.201131.12.201113813836545,375520400001.01.201231.12.201231.12.201236636636612014640400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.09.201131.12.201131.12.201110710736535,184280400001.01.201231.12.201231.12.201236636636612014640400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.10.201131.12.201131.12.2011777736525,323080400001.01.201231.12.201231.12.201236636636612014640400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.11.201131.12.201131.12.2011464636515,121840400001.01.201231.12.201231.12.201236636636612014640400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.12.201131.12.201131.12.201116163655,26640400001.01.201231.12.201231.12.201236636636612014640400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.01.201231.12.201231.12.2012351351366115,0814040400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.02.201231.12.201231.12.2012320320366104,9212800400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.03.201231.12.201231.12.201229129136695,4111640400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.04.201231.12.201231.12.201226026036685,2510400400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.05.201231.12.201231.12.201223023036675,419200400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.06.201231.12.201231.12.201219919936665,257960400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.07.201231.12.201231.12.201216916936655,416760400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.08.201231.12.201231.12.201213813836645,255520400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.09.201231.12.201231.12.201210710736635,084280400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.10.201231.12.201231.12.2012777736625,253080400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.11.201231.12.201231.12.2012464636615,081840400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.12.201231.12.201231.12.201216163665,25640400001.01.201314.06.201301.04.20131659136554,253640400016.01.201314.06.201301.04.20131507636549,323040400016.02.201314.06.201301.04.20131194536539,121800400016.03.201314.06.201301.04.2013911736529,92680400016.04.201314.06.201301.04.201360036519,730ВСЬОГО: 3488,31351560Таким чином, з відповідача повинно бути стягнуто 3% річних у розмірі 3488,31 грн. Суд вважає необхідним задовольнити вимогу позивача щодо стягнення 3% у зазначеному розмірі, в іншій частині - відмовити.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 1% від суми орендної плати за кожен день прострочення, то відповідно до розрахунку суду розмір штрафу складає 351560 грн. але позивачем заявлено до стягнення 30600,00 грн штрафу.

Оскільки частина друга статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог лише за клопотанням заінтересованої сторони, з огляду на відсутність такого клопотання, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення штрафу я у заявленому позивачем розмірі - 30600,00 грн

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подачу до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено з 1 січня 2013 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1147,00 гривні.

Таким чином, з відповідача в дохід бюджету повинно бути стягнуто 134088,31*2%=2681,77 грн.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_2 з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) заборгованість за договором оренди об'єкта нерухомості від 12.11.2010 в сумі 134088,31 грн, у тому числі: суми основного боргу - 100000,00 грн за період, 3% річних - 3488,31 грн, штраф - 30600,00 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_2 з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) в дохід Державного бюджету (Державний бюджет м.Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, банк одержувача: ГУДКСУ у м.Севастополі, МФО 824509, рахунок 31215206783001, код бюджетної класифікації: 22030001, призначення платежу: Судовий збір. Код 23013519) судовий збір у розмірі 2681,77 грн

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити

Повний текст рішення складено 27.08.2013

Суддя І.А. Харченко