Рішення № 33154344, 12.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р.Справа № 922/2397/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Укртелеком" в о. ХФ ПАТ "Укртелеком" м. Харків до Харківський обласний військовий комісаріат м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Бойко Р.В., за дов.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості у розмірі 32 950,63 грн., яка виникла за неналежне виконання договірних зобов'язань за договорами про надання телекомунікаційних послуг.

Позивач 31.07.2013 року звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд, в зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості стягнути на свою користь суму основного боргу у розмірі 19 838,08 грн., суму пені у розмірі 361,72 грн., інфляційні в сумі 27,34 грн. та 3% річних в сумі 143,49 грн., за таких обставин, на підставі ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, надіслав до суду заперечення на позов, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 361,72 грн., інфляційних в сумі 27,34 грн. та 3% річних в сумі 143,49 грн., з підстав викладених у запереченнях.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

Між ВАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії ВАТ «Укртелеком» (позивач по справі) та Харківським обласним військовим комісаріатом (відповідач по справі) були укладені наступні Договори про надання телекомунікаційних послуг: договір №057106215 від 26.12.2006 р.; договір №0400139/515 від 24.09.2007 р.; договір №420176 від 01.01.2010 р.; договір №441259 від 11.09.2007 р.; договір №450148 від 11.07.2007 р.; договір №461647 від 27.08.2007 р.; договір №470054 від 06.09.2007 р.; договір №480282 від 31.10.2007 р.; договір №490369 від 04.09.2007 р.; договір №250300057 від 02.01.2008 р.; договір №520052 від 14.09.2007 р.; договір №253300008 від 11.01.2011 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Предметом укладених Договорів, є зобов'язання позивача надавати телекомунікаційні послуги, а основним зобов'язанням відповідача - є оплата отриманих телекомунікаційних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував свої обов'язки за вищевказаними Договорами та надавав відповідачу телекомунікаційні послуги.

Відповідно до умов Договорів позивачем були виставлені рахунки з зазначенням видів послуг, їх об'єму та вартості, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач порушував свої зобов'язання за умовами Договорів в частині оплати за отримані послуги, оплачував надані послуги не вчасно та не в повному обсязі, в результаті чого, станом на 01.04.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 32 418,08 грн.

В процесі розгляду справи відповідач частково сплатив суму заборгованості за надані послуги, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з заявою про зменшення суми позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованость за надані послуги сплатив лише частково на суму 12580,00 грн., решта основного боргу відповідачем не сплачена.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про повне погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 19 838,08 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов зазначених Договорів, у випадку порушення термінів оплати за картки нараховується пеня, яка обчислюється залежно від несвоєчасно сплачених коштів у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати. Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів про своєчасне погашення суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій за порушення термінів оплати за надані послуги, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 361,72 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 143,49 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 27,34 грн. обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Харківського обласного військового комісаріату (адреса: 61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56, код ЄДРПОУ 08166355) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660, р/р № 26008898 в ХОД АТ "РайффайзенБанк "Аваль", МФО 350589) суму основного боргу у розмірі 19 838,08 грн., 361,72 грн. пені, 143,49 грн. 3% річних, 27,34 грн. збитків від інфляції, 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.08.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/2397/13