Рішення № 33154281, 12.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р.Справа № 922/2426/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Дігріма", с. Артільне до ТОВ "Балмолоко", м. Балаклія про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Здєльник С.І., за дов.

відповідача - Шелехань М.В. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Дігріма" про стягнення з ТОВ "Балмолоко" загальної суми заборгованості у розмірі 38 233,83 грн.

12.08.2013 року позивач звернувся до суду з уточненням до позовної заяви, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 35 068,98 грн., пеню в сумі 2 637,37 грн. та 3% річних в сумі 527,48 грн.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, суд приймає уточнення позовних вимог до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечує у повному обсязі, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем за отриману продукцію станом на момент звернення із позовом до суду.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

01 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛМОЛОКО» (Покупець, відповідач по справі) та ТОВ «ДІГРІМА» (Постачальник, позивач по справі) укладено договір поставки № 16/С.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцю молоко коров'яче незбиране, в подальшому МОЛОКО, яке за якістю відповідає ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране», ветеринарним та санітарним правилам, а також вимогам безпеки згідно «Медико - біологічних вимог та санітарних норм якості продовольчої сировини та харчових продуктів», затверджених МЗО СРСР 01.08.1989 року № 5061-89, Порядку та періодичності контролю продовольчої сировини та харчових продуктів за показниками безпеки MB 5.08.07/1332.

Відповідно до п.1.2. та п.2.2.2 Договору відповідач зобов'язується прийняти МОЛОКО та сплатити за нього на умовах, зазначених в цьому Договорі з урахуванням масової частки жиру з перерахунком його на базисну жирність 3,4 % та білка 3,0% .

Як передбачено п.3.1.Договору, ціна на молоко визначається сторонами та оформляється протоколом погодження ціни, який є додатком до Договору.

Відповідно до п.3.3, п.3.4 Договору покупець здійснює оплату поставленого Постачальником молока грошовими коштами на поточний рахунок або в касу Постачальника, не пізніше 7-ми банківських днів з дня отримання молока. Також, оплата поставок молока може здійснюватись Покупцем за рахунок передоплати на поточний рахунок або в касу Постачальника.

Так, на виконання умов Договору позивачем на протязі 2012 року була здійснена поставка молока відповідачу на загальну суму 72932,10 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за умовами Договору в частині сплати грошових коштів за поставлений Товар не виконав, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 35 068,98 грн.

Наявна заборгованість підтверджується також доданим до справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2012 року підписаний керівниками та бухгалтерами обох підприємств.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений Товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 35 068,98 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої суми пені у розмірі 2 637,37 грн., то суд зазначає наступне:

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає також про те, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов"язок та умови її сплати визначені певним законодавчим актом.

Враховуючи, що умовами договору поставки №16/с від 01.01.2012 року не визначено розмір та базу пені за прострочення виконання зобов'язання, підстави для стягнення пені в сумі 2 637,37 грн. відсутні, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 527,48 грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛМОЛОКО» (код ЄДРПОУ 37010632, 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул.Тімірязєва, буд.6; р/р 26007280198400 в AT «Укрсіббанк» в м.Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІГРІМА» (код ЄДРПОУ 35308758, адреса: 64630, Харківська область, Лозівський район, с.Артільне, вул.Леніна, б. 2-Б, р/р 26002500042304 ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) суму основного боргу у розмірі 35 068,98 грн., 3% річних в сумі 527,48 грн., судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 2 637,37 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 16.08.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/2426/13