Ухвала суду № 3315400, 10.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2009 року № 6937/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Довгополова О.М.,

суддів: Любашевського В.П., Носа С.П.

при секретарі Федуніву Б.Б.

за участю осіб:

від позивача Шокало Н.А.;

від відповідача Мамай П.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області

на постанову господарського суду Львівської області від 27.02.2008 року у справі № 3/1 А

за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерне компанія «Автомобільні дороги України»

доДержавної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області

проскасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою господарського суду Львівської області від 27.02.2008 року задоволено позовні вимоги, скасовано податкове повідомлення рішення відповідача № 0002191701/0/7174 від 04.07.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 66870,00 грн. (22290,00 грн. основного платежу та 4458,00 грн. штрафних санкцій).

Постанову оскаржив відповідач, покликаючись, зокрема, на те, що виплачені працівникам надбавки належать згідно абзацу 3 пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон) до винагороди чи виплати, що згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону включаються до місячного оподатковуваного доходу платника податку. Крім того, апелянт звертає увагу на податкове розяснення ДПА України від 09.09.2006 року № 10109/6/17-0716, № 16847/7/17-0717.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року складено акт № 120/23-0/26231257 від 21.06.2007 року.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0002191701/0/7174 від 04.07.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 66870,00 грн. (22290,00 грн. основного платежу та 4458,00 грн. штрафних санкцій).

Суддя у І-й інст. Березяк Н.

Господарський суд Львівської області

Справа № 3/1 А/5015

Суддя-доповідач Довгополов О.М.22-а-6937_08.doc

Реєстр 10.03.09Справа № 22-а-6937

Рядок статзвіту № 2.11.4

Висновок відповідача ґрунтувався на тому, що оскільки надбавки, виплачені позивачем своїм працівникам за розїзний характер роботи, не оформлені як відрядження, тому такі надбавки відносяться до заробітної плати та підлягають оподаткуванню.

Суд першої інстанції обгрунтовано не погодився з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.1998 року № 59 службовим відрядженням вважається поїздка за розпорядженням керівника підприємства, об»єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, філія «Бродівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор» обслуговує сітку автомобільних доріг протяжністю 356,8 км. У звязку із специфікою діяльності, працівникам позивача виплачуються надбавки за розїзний характер роботи згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер».

Згідно умов колективного договору вказані службові поїздки працівників не є відрядженнями.

Таким чином, наведені правові норми та обставини справи щодо постійного розїзногохарактеру роботи працівників дають можливість дійти висновку про те, що службові поїздки працівників позивача не відповідають визначенню відрядження, а тому й не підлягають оформленню як останні.

Факт виплати надбавок у розмірах, що не перевищує граничних норм витрат, установлених Кабінетом міністрів України, сторонами на оспорюється.

Висновок відповідача про віднесення вказаних надбавок до заробітної плати та необхідності їх оподаткування відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону спростовується положеннями Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Держкомстатом від 13.01.2004 року № 5, згідно яких надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний характер, у розмірах, визначених законодавством, відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, а тому не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування своєї позиції апелянт покликається на податкове розяснення ДПА України від 09.09.2006 року № 10109/6/17-0716, № 16847/7/17-0717, яким встановлено, що надбавки за розїзний характер роботи не розглядатимуться як обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону, лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, відрядженням.

Наведені доводи колегією суддів не беруться до уваги, оскільки такі ґрунтуються на податковому розясненні, що згідно підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не має сили нормативно правового акта на противагу зазначеної вище Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Держкомстатом від 13.01.2004 року № 5, якою встановлено, що згадувані надбавки належать до фонду оплати праці, що виключає можливість їх оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому остання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 27.02.2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді С.П. Нос

В.П. Любашевський