Ухвала суду № 33152916, 27.08.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/2691/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2142/К/13 Демиденко Ю.Ю.

Категорія - 26 (I) Доповідач Братіщева Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

судді: Бондар Я.М., Михайлів Л.В.

при секретарі: Батуринській В.Б.

за участі: представника відповідача Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі ПАТ «ПівнГЗК») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 120 000 грн. у зв'язку з втратою стійкої професійної працездатності в розмірі 25% первинно внаслідок професійного захворювання на виробництві, група інвалідності не встановлена.

Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., на користь держави судовий збір у сумі 114 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки суд не обґрунтовано дійшов висновку про спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров'я без призначення відповідної медичної експертизи, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка та позивач при працевлаштуванні був поінформований про шкідливі умови праці та добровільно виконував такі роботи

Крім того позивачем пропущено тримісячний процесуальний строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вірно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах протягом тривалого часу, що стало причиною її професійного захворювання, яке потягло за собою стійку втрату працездатності у розмірі 25 % первинно та тривале лікування у медичних закладах.

Такий висновок суду підтверджується записами в трудовій книжці позивача, Актом розслідування хронічного професійного захворювання №30, від 22 грудня 2011 року, санітарно - гігієнічною характеристикою умов праці, та медичними документами про лікування позивача у зв'язку з професійним захворюванням.

Судом встановлено, що позивач, працюючи більше 22-х років на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 18 січня 2012 року позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 25%, інвалідність не встановлено. Повторним висновком МСЕК від 04.02.2013 року відсоток втрати працездатності залишився без змін до 01.02.2015 року.

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 22.12. 2011 року (а.с.9-11) причиною професійного захворювання ОСОБА_4 є робота протягом 22 -х років 10-ти місяців в умовах дії на організм пилу, що перевищувала ГДН, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд не перевірив факту заподіяння моральної шкоди шляхом призначення відповідної експертизи, не вірно застосував матеріальний закон, спростовується встановленими обставинами, матеріалами справи та висновками суду, оскільки обов'язкове призначення експертизи передбачено лише у випадках, зазначених у ст. 145 ЦПК України.

Згідно ст.ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції правильно встановив правові відносини сторін та застосував відповідну норму матеріального права.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному оскільки згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 30 від 22.12.2011 року саме відповідач допустив порушення законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи, а саме керівництво ПАТ та ВАТ «ПівнГЗК» в період роботи позивача в підрозділах цього підприємства, чим порушили ст. 153 КЗпП, ст. 13 ЗУ «Про охорону праці».

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Доводи представника відповідача про те, позивачем пропущено строк позовної давності, а судом не перевірено поважності причин його пропуску, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів. -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: