Вирок № 33150864, 28.08.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

Іменем України

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Піскун О.П.

суддів: Сербіна В.В., Семопядного В.О.

при секретарі: Грищенко І.М.

за участю прокурора: Брусенцової І.В.

потерпілої: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

13 серпня 2013 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040440000498 за апеляційною скаргою прокурора, що приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2013 року у щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню освіту, працюючого інспектором дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, не одруженого, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

якого визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України та призначено покарання:

за ч.2 ст.286 КК України з застосуванням ст.69 КК України у вигляді 5 (п'яти) років обмеження волі з застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

за ч.1 ст.135 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років обмеження волі з застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

15 лютого 2013 року о 02 годині 30 хвилин ОСОБА_3, інспектор дорожньо-патрульної служби роти дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції підпорядкованої Дніпропетровському міському управлінню старший сержант міліції, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи об'єктивну можливість припинити керування автомобілем у зазначеному нетверезому стані та обрати таку швидкість руху, аби мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги та у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно спроможний виявити, він міг би негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, діючи злочинно самовпевнено, здійснюючи керування транспортним засобом - автомобілем NISSAN MAXIMA QX державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Шосейній у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області в напрямку м. Дніпропетровська, в районі будинку №22 по вул. Шосейній у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області в порушення вищезазначених вимог, а саме п.п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішоходів - ОСОБА_4, якому згідно висновку судово-медичної експертизи №312/56-Е від 26 лютого 2013 року спричинені численні переломи кісток скелету, ушкодження внутрішніх органів, які ускладнилися шоком, в результаті чого настала смерть останнього; ОСОБА_1, яка згідно висновку судово-медичної експертизи №1065е від 16 березня 2013 року отримала тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла - закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден у проекції правої виличної дуги та в проекції лівої виличної дуги з переходом на щоку, забійної рани в тьмяно-потиличній області практично по центру, закритого осколкового перелому середньої третини лівої плечової кістки, закритого поперечно-осколкового перелому лівої великогомілкової кістки у ніжній третині, закритого осколкового перелому головки лівої малогомілкової кістки з задовільним станом уламків, синця на тильній поверхні правої кісті, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили короткочасний розлад здоров'я понад три тижні.

У подальшому ОСОБА_3, усвідомлюючи, що здійснив наїзд на людей, тобто своїми діями поставив їх у небезпечний для життя за здоров'я стан та можливо вони потребують допомоги, маючи можливість надати допомогу, і тим самим врятувати їх від смерті або інших тяжких наслідків, з місця дорожньо-транспортної пригоди зник, та про подію нікому не повідомив.

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що при призначені покарання судом не враховано, що злочин скоєний інспектором ДПС ДАІ у стані алкогольного сп'яніння, що він не надав допомогу щодо рятування життя та здоров'я потерпілих, не врахована особлива небезпечність та тяжкість наслідків.

Прокурор просить постановити новий вирок, яким призначити покарання за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, за ч.1 ст.135 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

В запереченні на апеляційну скаргу захисник вказує на те, що судом першої інстанції належним чином враховані всі обставини справи, а саме, те, що ОСОБА_3 повністю визнав свою провину, кається, частково відшкодував шкоду потерпілим, характеризується позитивно, активно сприяв розкриттю злочину. З урахуванням всіх зазначених обставин судом обґрунтовано застосована ст.69 КК України при призначенні йому покарання. Просив вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Брусенцової І.В., яка підтримала доводи, що наведені в апеляції прокурора, потерпілої ОСОБА_1, яка вважала покарання призначене ОСОБА_3 м'яким, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та доводи захисника ОСОБА_2, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки районного суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, обґрунтовано наявними у справі доказами, що в апеляційному порядку не оскаржено. Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України також є правильною і прокурором не оспорюється.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Що стосується тверджень прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_3 покарання у зв'язку з застосуванням щодо нього ст.69 КК України, то вони ґрунтуються на матеріалах справи і заслуговують уваги.

Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст.69 КК, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступені тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоча б і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом або розміром є явно несправедливим в виду м'якості або надмірної суворості.

Районний суд, мотивуючи рішення про призначення покарання ОСОБА_3 послався на те, що той раніше не засуджувався, характеризувався позитивно, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання, та дають можливість для призначення ОСОБА_3 іншого більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 статті 286 КК України, суд визнав повне визнання провини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Однак зазначені обставини суд першої інстанції не перевірив, тому його рішення про призначення ОСОБА_3 іншого більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 статті 286 КК України, належним чином не вмотивоване.

Посилання у вироку на те, що призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є формальним і фактично не враховує характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, віднесеного законом до тяжких.

Належно не узято до уваги й те, що кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив працюючи інспектором дорожньо-патрульної служби ДПС ДАІ у стані алкогольного сп'яніння. При цьому після скоєння ДТП ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення втік та сховав автомобіль, чим перешкоджав кримінальному провадженню.

Вказані обставини, які в тому числі враховувалися суддею при застосуванні запобіжного заходу ОСОБА_3 (а.с.217-218 т.1) ніяк не можуть свідчити про активне сприяння ним розкриттю злочину, отже судом безпідставно ця обставина врахована як пом'якшуюча покарання і підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 завдану ним шкоду потерпілій ОСОБА_1 відшкодував лише частково.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого (ч. 2).

Невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого відповідно до частини 2 статті 409 КПК України є підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

З урахуванням наведеного, а також думки потерпілої ОСОБА_1, призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України не можна вважати таким, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень, навіть при наявності позитивної характеристики за місцем проживання та часткового відшкодування шкоди.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд призначив ОСОБА_3 таке покарання за ч.2 ст.286 та ч.1 ст.135 КК, яке за своїм видом є явно несправедливим внаслідок м'якості. Це покарання є недостатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з наведеного, на підставі п.2 ч.1 ст.420 КПК колегія суддів визнає вирок щодо ОСОБА_3 таким, що підлягає скасуванню за м'якістю призначеного йому покарання з постановленням свого вироку в частині призначення обвинуваченому основного покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК. З цих підстав апеляція прокурора про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_3 внаслідок м'якості призначеного основного покарання та призначення йому покарання у виді позбавлення волі підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 374, п.3 ч.1 ст.407, 414, 418, колегія суддів

Присудила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2013 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_3:

за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

за ч.1 ст.135 КК України покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 19 лютого 2013 року.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити без зміни - у виді тримання під вартою.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду як на обставину пом'якшуючу покарання - активне сприяння розкриттю злочину.

В решті вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя О.П.Піскун

Судді В.В.Сербін

В.О.Семопядний