Рішення № 33149907, 28.08.2013, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 254/5632/13-ц

Провадження № 2/254/1572/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

21 серпня 2013 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Мінченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Останній був власником домоволодіння з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Будинок був збудований в 1955 році на підставі договору про право зведення будинку та безстрокового користування земельною ділянкою, однак, право власності на будинок в установленому порядку зареєстровано не було. Іншим спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його рідна сестра ОСОБА_4, яка від своєї частки у спадковому майні відмовилася на користь позивача. Після смерті батька позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус у видачі свідоцтва через відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно відмовив. Оскільки позивач через нотаріальну процедуру не може оформити своє право на спадкове майно, просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на житловий будинок АДРЕСА_1.

Сторони, належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Позивач ОСОБА_1 через представника надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються, просить справу розглянути за його відсутності. Відповідач Будьоннівська районна у м. Донецьку рада про причини неявки суд не повідомила.

За ухвалою суду справа розглянута за відсутності сторін в порядку ст. 224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Позивачем надана копія технічного паспорту на домоволодіння, за яким ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, впродовж 1955-1956 років зведені:

- житловий будинок літ. А-1 з прибудовою літ. а та ганком літ. а1, загальною площею 60,3 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м.;

- сарай літ. Б;

- літня кухня літ. В;

- убиральня літ. Г;

- колодязь літ. К;

- трубопровід *;

- огородження № 2, 5-7;

- замощення І.

Будівництво було здійснене на земельній ділянці, яка була надана ОСОБА_1 на підставі договору про право зведення будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 14 січня 1953 року, копія якого додана до матеріалів цивільної справи.

З довідки КП «БТІ м. Донецька» та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_1 зазначене домоволодіння в БТІ проінвентаризував, однак право власності не зареєстрував.

У Постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54 цс 12 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах сформульовано обов'язкова для всіх судів України правова позиція.

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (вересень 2008 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Тобто, відсутність державної реєстрації права власності на домоволодіння не є підставою для визнання його самочинно зведеним, а оскільки домоволодіння було зведене за наявності відповідних дозвільних документів на відведеній для цієї мети земельній ділянці, право власності на домоволодіння виникло.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло належне померлому домоволодіння.

За ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Заповіту ОСОБА_3 після себе не залишив, що підтверджується інформаційною довідкою з відповідного Спадкового реєстру «Заповіти/спадкові договори».

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З наявних у справі копій свідоцтв про народження вбачається, що позивач ОСОБА_1 є рідним сином померлого.

Останній на підставі ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3

Інші спадкоємці ОСОБА_3 дослідженими в судовому засіданні доказами не встановлені.

За ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_3 постійно мешкав разом з ним, отже є таким що прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Суд виходить з того, позивач через відсутність реєстрації за померлим права власності на домоволодіння не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, отже виник цивільно-правовий спір, який підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Позивач має об'єктивні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку і за вищенаведених обставин позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на успадковане ним після смерті батька домоволодіння підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом - задовольнити в повному обсязі.

Визнати право власності ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у Бішкет, Киргизія, іпн НОМЕР_1, на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з:

- житлового будинку літ. А-1 з прибудовою літ. а та ганком літ. а1, загальною площею 60,3 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м.;

- сараю літ. Б;

- літньої кухні літ. В;

- убиральні літ. Г;

- колодязю літ. К;

- трубопроводу *;

- огородження № 2, 5-7;

- замощення І.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідач, який не з'явився у судове засідання, може подати до Будьоннівського районного суду м. Донецька заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий :