Ухвала суду № 33148508, 20.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р.Справа № 815/4700/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ДПІКочура Ю.О. (довіреність)ТОВ БФ „Бастма"Логовський В.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Брокерська фірма „Бастма" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2013 року № 0001322230, № 0001312230, № 0001332230, № 0003261740, № 0003251740, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2013 року № 0001322230, № 0001312230, № 0001332230, № 0003261740, № 0003251740.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року задоволено адміністративний позов ТОВ „Брокерська фірма „Бастма". Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001322230 від 21.06.2013 року, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 130 208,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001312230 від 21.06.2013 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 105 758, 00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001332230 від 21.06.2013 року, відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27 598, 00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0003261740 від 21.06.2013 року, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 570 981,05 грн.; Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0003251740 від 21.06.2013 року, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 510,00 грн.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції була надана невірна оцінка усім обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Брокерська фірма «Бастма» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року та з питань взаємовідносин з ПП «Форпост -М» за весь період діяльності, про що було складено акт перевірки від 04.06.2013 року № 3238/22-3/14284413.

За результатами проведеної перевірки було встановлено порушення товариством: п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24), заниження задекларованого податку на додану вартість в сумі 726 273 грн.; п. 14.1.54, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст.162, п. 163.1 ст. 163, п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.2 п. 168.1, п. 171.1, п. 171.2 ст. 171, п. 172.3, п. 172.7, п. 172.11 ст. 172 Податкового Кодексу України, в результаті чого виплачені грошові кошти на користь фізичних осіб, без утримання податку на доходи фізичних осіб у 2011-2012 рр. на загальну суму 456 787 грн.; ст.ст. 14, 15,16, 46, 47, 51, п. 162.1.3 ст. 162, п. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено не відображення в податковій звітності сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб які придбали у власність квартири та нежитлові приміщення; п. 49.1, 49.2, 49.18.1 ст. 49 Податкового Кодексу України, а саме несвоєчасне надання до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 104 166 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 158 333 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення:

№ 0003251740 від 21.06.2013 року про нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510, 00 грн.;

№ 0001322230 від 21.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 104 166, 00 грн. - за основним платежем, 26 042 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001312230 від 21.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 884 606, 00 грн. - за основним платежем, 221 152, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001332230 від 21.06.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року в розмірі 27 598, 00 грн.;

№ 0003261740 від 21.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 456 787, 24 грн. - за основним платежем, 114 196, 81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіряючи правильність висновків податкового органу, зроблених під час перевірки, судом було встановлено наступне.

Так, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було встановлено порушення товариством п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань в сумі 723 278 грн.

Висновки податкової інспекції обґрунтовані тим, що у ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма», у зв'язку з продажем квартир, придбання яких раніше було відображено у складі податкового кредиту, виникли податкові зобов'язання, які позивач не відображав, вважаючи ці операції такими, що звільнені від оподаткування відповідно до положень п. 197.1.14 ст. 197 Податкового Кодексу України, без врахування положень п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, згідно якої, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 ст. 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту.

На підставі договору купівлі - продажу від 27.06.2012 року, ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма» передала у власність ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_5, продаж квартири було здійснено за 633 813 грн.

Зазначена квартира була придбана позивачем відповідно до договору інвестування № 15/01/10нп, згідно видаткової накладної від 11.04.2011 року у ТОВ «Бастма» на суму 1 406 370 грн., в тому числі ПДВ в сумі 234 395 грн., що було відображено у складі податкового кредиту відповідно до положень п.п. 197.1.14 ПК України.

На підставі договору купівлі - продажу від 06.02.2012 року, ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма» передала у власність фізичної особи ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1, за домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 630 832 грн.

Зазначена квартира, була придбана позивачем у ТОВ «Бастма» відповідно до договору інвестування, згідно видаткової накладної від 11.04.2011 року на суму 233 292 грн., що було відображено у складі податкового кредиту відповідно до п.п. 197.1.14 ПК України.

На підставі договору купівлі - продажу від 14.12.2011 року, ТОВ МП « Брокерська фірма «Бастма» передала у власність фізичної особи ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_2, за домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 756 154 грн.

Зазначена квартира, була придбана позивачем у ТОВ «Бастма» відповідно до договору інвестування, згідно видаткової накладної від 11.04.2011 року на суму 1 676 266 грн., в тому числі ПДВ в сумі 279 377 грн., що було відображено у складі податкового кредиту відповідно до п.п. 197.1.14 ПК України.

На підставі договору купівлі - продажу від 08.09.2011 року, ТОВ МП « Брокерська фірма «Бастма» передала у власність фізичної особи ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_3, за домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 626 063 грн.

Зазначена квартира, була придбана позивачем у ТОВ «Бастма» відповідно до договору інвестування, згідно видаткової накладної від 11.04.2011 року на суму 1 389 171 грн., в тому числі ПДВ в сумі 231 528 грн., що було відображено у складі податкового кредиту відповідно до п.п. 197.1.14 ПК України.

На підставі договору купівлі - продажу від 23.08.2011 року, ТОВ МП « Брокерська фірма «Бастма» передала у власність фізичної особи ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_4, за домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 635 006 грн.

Зазначена квартира, була придбана позивачем у ТОВ «Бастма» відповідно до договору інвестування, згідно видаткової накладної від 11.04.2011 року на суму 1 409 016 грн., в тому числі ПДВ в сумі 234 836 грн., що було відображено у складі податкового кредиту відповідно до п.п. 197.1.14 ПК України.

Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 ст. 197 Податкового Кодексу України, звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Згідно із статтею 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та європейськими співтовариствами і їх державами-членами наша держава має зобов'язання наблизити законодавство щодо непрямого оподаткування і оподаткування прибутку підприємств до норм і стандартів податкового права ЄС. За час дії Угоди у сфері непрямого оподаткування враховано основні вимоги базових нормативних актів ЄС - Директиви Ради ЄС від 28 листопада 2006 р. N 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість та Директиви Ради ЄС від 25 лютого 1992 р. N 92/12/ЄС про загальний режим для підакцизних товарів та зберігання, переміщення і моніторинг таких товарів.

Звільнення від оподаткування операцій з постачання житла, крім їх першого постачання, є встановленням на рівні національно закону загальноприйнятої практики європейського співтовариства, передбаченої ст. 135 Директиви Ради 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 135 п. j Директиви Ради 2006/112/ЄС, держави-члени звільняють такі операції: поставка будівлі або її частин, а також землі, на якій вона розташована, окрім поставки, зазначеної в підпункті (a) Статті 12(1).

Згідно п.п. а ч. 1 ст. 12 Директиви, держави-члени можуть вважати платником податку будь-кого, хто на нерегулярних засадах проводить операцію, пов'язану з діяльністю, передбаченою другим пунктом Статті 9(1), та, зокрема, одну з таких операцій: поставка, до першого заселення, будівлі чи частин будівлі, та землі, на якій знаходиться будівля.

Отже, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності на готове новозбудоване житло до першого власника такого житла. Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах. Операції з подальшого постачання житла (об'єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування відповідно до п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового Кодексу України. Таким чином, подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, не буде вважатись операцією з першого постачання житла, а тому операції з продажу квартир фізичним особам, зазначеним в акті перевірки, звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Висновки відповідача обґрунтовані положеннями п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, згідно якої платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Разом з тим, редакція зазначеної статті прийнята Законом України від 24.05.2012, № 4834-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм", розпочала свою дію з 01.07.2012 року.

На час виникнення правовідносин сторін (всі правочини були оформлені до 01.07.2012 року), діяла інша редакція п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу, згідно якої, якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Відповідно до положень п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, висновки податкової інспекції щодо виникнення у ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма» податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з продажем квартир, придбання яких раніше було відображено у складі податкового кредиту - помилковими, оскільки вищезазначені операції є такими, що звільнені від оподаткування відповідно до положень п. 197.1.14 ст. 197 Податкового Кодексу України.

Перевіркою залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) встановлено його завищення за серпень 2011 року в сумі 14 570 грн., жовтень 2011 року - січень 2012 року в сумі 43 803 грн., лютий 2012 року - травень 2012 року в сумі 171 963 грн., червень 2012 року в сумі 268 147 грн., липень 2012 року в сумі 82 256 грн., вересень 2012 року в сумі 82 256 грн., жовтень 2012 року в сумі 107 542 грн., листопад - грудень 2012 року в сумі 27 598 грн. У зв'язку з чим, перевіркою було встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість в сумі 726 273 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення по ПДВ податковий орган обґрунтовує в акті перевірки тим, що ТОВ МП «БФ «Бастма» є замовником будівництва житла у зв'язку з чим всі витрати формує на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», у зв'язку з чим у товариства відсутні доходи та податкові зобов'язання з ПДВ, по закінченню будівництва і введенню в експлуатацію офісно-житлового комплексу ТОВ МП «БФ «Бастма» проводило продаж житлових та нежитлових приміщень, у зв'язку з чим у товариства виникло від'ємне значення, оскільки на думку податкового органу, за результатами такого продажу у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ, що обґрунтовано висновками, викладеними в п.п. 3.2.1 Акту перевірки, про помилковість яких вже зазначалось вище.

За результатами проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Брокерська фірма «Бастма» п. 14.1.54, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст.162, п. 163.1 ст. 163, п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.2 п. 168.1, п. 171.1, п. 171.2 ст. 171, п. 172.3, п. 172.7, п. 172.11 ст. 172 Податкового Кодексу України, а саме виплату товариством грошових коштів на користь фізичних осіб без утримання податку на доходи фізичних осіб у 2011-2012 на загальну суму 456 787, 24 грн.

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що в перевіряємому періоді позивач продавав фізичним особам квартири за цінами, що є меншими від ціни придбання, у зв'язку з чим надавав таким фізичним особам знижки (преференції), з яких, як податковий агент мав утримати податок з отриманого такою фізичною прибутку.

Так, відповідно до наданих до перевірки документів та даних по рахунках 301 «Каса», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» було встановлено, що відповідно до: договору від 14.12.2011 року, ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма» передала у власність фізичної особи ОСОБА_9 квартиру за адресою: АДРЕСА_2, продаж було вчинено за 756 154, 00 грн., але ціна придбання цього приміщення самим товариством складає 1 676 266, 34 грн. (різниця 920 112, 34 грн.);

договору від 23.08.2011 року, ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма» передала у власність фізичної особи ОСОБА_11 квартиру за адресою: АДРЕСА_4 продаж вчинено за 635 006 грн., ціна придбання складає 1 409 016, 30 грн. (різниця становить 774 010, 30 грн.);

договору від 08.09.2011 року, ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма» передала у власність фізичної особи ОСОБА_10 квартиру за адресою: АДРЕСА_3, продаж вчинено за 626 063, 00 грн., ціна придбання підприємством складає 1 389 171, 00 грн. (різниця становить 763 108 грн.);

договору від 29.05.2012 року, ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма» передала у власність фізичної особи ОСОБА_13 нежитлові приміщення АДРЕСА_1, продаж було вчинено за 474 000, 00 грн., ціна придбання підприємством склала 708 344, 00 грн. (різниця 234 334, 00 грн.).

Відповідно до положень ст. 164 Податкового Кодексу України, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

В ході розгляду справи, у суді першої інстанції позивачем було зазначено, що жодних знижок фізичним особам - покупцям не надавалось, різниця вартості пояснюється зміною коньюктури ринку нерухомості та падінням цін на нерухомість, що є загальновідомим фактом, який не потребує доказуванню. На момент укладення вище приведених правочинів, на виконання вимог законодавства, у тому числі п. 172.3 ст. 172 ПК України, оцінка майна проводилась, тому ціни договору не були нижчими ніж ринкова вартість об'єктів. На підтвердження зазначених обставин позивачем до суду було надано Звіт про незалежну оцінку майна (квартири АДРЕСА_4), виконаного ФОП ОСОБА_14 (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_1 від 19.11.2007 року).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час розгляду справи ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не було надано висновки щодо оцінки вартості об'єктів нерухомості, проданих ТОВ «Брокерська фірма «Бастма» фізичним особам, на підтвердження факту продажу квартир за цінами меншими ніж ринкові.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ціна продажу за попереднім правочином не може використовуватись в якості критерію оцінки вартості товару (в даному випадку об'єкт нерухомості) та повноти декларування та сплати податкових зобов'язань при укладенні наступного правочину, податковим агентом за яким позивач в даному випадку не виступав, оскільки факт отримання матеріальної вигоди (доходу) фізичними особами покупцями є не доведеним.

Як встановлено в ході проведеної перевірки, між позивачем по справі та ПП «Форпост -М» у період травень 2010 року та червень 2010 року відбувались господарські правовідносини. З урахуванням матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню № 22012000000000031, постанови старшого слідчого ОВС ГСУ СБУ ОСОБА_15 від 29.03.2013 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_16, директора ПП «Фортпост - М» від 14.06.2012 року, відповідач, за результатами проведеної перевірки зробив висновки, що фактичне здійснення підприємством ПП «Форпост - М» господарської діяльності у розумінні ст.3 Господарського кодексу України є не можливим, вищевказане підприємство має ознаки «податкової ями», у зв'язку з чим, правовідносини позивача з зазначеним контрагентом були направлені на отримання податкової вигоди, шляхом протиправної мінімізації податкових зобов'язань та штучного формування податкового кредиту, що потягло за собою завищення валових витрат та податкового кредиту в перевіряємий період.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази, що надаються суду, відповідно до положень ст. 70 КАС України мають відповідати вимогам, щодо належності та допустимості доказів.

Доводи щодо законності, обґрунтованості висновків перевірки та прийнятих за її результатами рішень в частині взаємовідносин позивача з ПП «Фортпост -М», податковий орган обґрунтовує процесуальними документами по порушеній кримінальній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Таким чином, за результатом аналізу зазначених норм процесуального закону, суд встановив, що процесуальні документи в рамках матеріалах кримінальної справи мають оцінюватись виключно судом в провадженні якого перебуває така справа. За результатом розгляду кримінальної справи приймається вирок, який й є обов'язковим для адміністративного суду в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що постанови слідчого, протоколи допитів свідків, експертні висновки, які містяться в матеріалах кримінальної справи не можуть бути доказами в адміністративному провадженні, через їх не відповідність вимогам ст. 70 КАС України.

Також судом першої інстанції було встановлено, що під час перевірки були надані всі первинні документи по взаємовідносинам позивача з ПП «Форпост - М», зауважень щодо їх наявності та правильності оформлення у податкового органу не виникло.

Окрім того, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що господарська діяльність позивача за участю зазначеного контрагенту фактично відбувалась, на час укладення правочинів, контрагент позивача мав повну юридичну правосуб'єктність - був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, стояв на податковому обліку та мав свідоцтво платника ПДВ, ліцензію на провадження будівельних робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись виключно судом.

Рішення суду про недійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, відповідачем надані не були.

Відповідно до положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

В період, який перевірявся, ПП «Фортпост - М» було видано позивачу податкові накладні, які за формою та змістом повністю відповідають вимогам податкового законодавства, зареєстровані позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних та включені до складу податкового кредиту. Господарські операції повністю підтвердженні первинною документацією, наявність та правильність оформлення якої податковим органом не оспорюються. Крім того, відповідач не довів суду, що ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма» було обізнаним о наявності дефектів у правовому стані ПП «Форпост - М» та навмисно скористався цим з метою отримання фінансової вигоди, шляхом мінімізації податкових зобов'язань та штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Брокерська фірма „Бастма" про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2013 року № 0001322230, № 0001312230, № 0001332230, № 0003261740, № 0003251740 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції (заперечення на адміністративний позов т. 2 а.с. 1) та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року по справі № 815/4700/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 21 серпня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль