Постанова № 33148416, 07.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2013 року № 826/10115/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віво-Хелсвей"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612260 від 13.02.2013

за участю:

представника позивача - Гриба Є.А. (довіреність вих. № 21 від 01.06.2013),

представника відповідача - Колодяжної Л.В. (довіреність № 390/9 від 04.07.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07.08.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віво-Хелсвей" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612260 від 13.02.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "Айс Вок" за березень - квітень 2012 року та ТОВ "Альбіон 2011" за березень 2012 року. Підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про відсутність у позивача права на включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Айс Вок" за березень - квітень 2012 року та ТОВ "Альбіон 2011" за березень 2012 року.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Айс Вок" за договорами № 01/3/10 від 01.03.2012 та № 02/4/15 від 02.04.2012, та з ТОВ «Альбіон 2011» за договором про надання маркетингових послуг № 2012/02-157 від 20.02.2012, які, за твердженням позивача, мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано послуги, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 07.08.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 281/22-261/36602621 від 24.01.2013.

У судовому засіданні 07.08.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 21.01.2012 по 23.01.2013 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 91 від 16.01.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво-Хелсвей" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "Айс Вок" за березень - квітень 2012 року та ТОВ "Альбіон 2011" за березень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 168 000,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

За березень - квітень 2012 року встановлено взаємовідносини ТОВ "Віво-Хелсвей" з ТОВ "Айс Вок" та за березень 2012 року за ТОВ "Альбіон - 2011" за результатами яких задекларовано валові витрати за І квартал 2012 року на суму 550000,00 грн. та за ІІ квартал 2012 року на суму 250000,00 грн.

Між ТОВ «Віво-Хелсвей» та ТОВ «Айс-Вок» були укладені договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/3/10 від 01.03.2012 та договір про надання організаційно-консультаційних послуг № 02/04/15 від 02.04.2012.

Відповідно до акта № 372/23-60/35660200 від 27.06.2012 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «АЙС-ВОК» (код ЄДРПОУ 35660200) за період діяльності 24.11.2011р. - 27.06.2012р.» в ході звірки встановлено, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва службовою запискою № 3708/7/26-2/3 від 25.06.2012 складений висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, допитано гр. ОСОБА_3 по суті питання його причетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Айс-Вок».

Згідно протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_3 (допитано в рамках кримінальної справи № 79-00236, порушеної за ознаками складів злочинів, передбачених ст.ст. 205, 212 Кримінального Кодексу України) останній пояснив наступне: "Як пояснив ОСОБА_3 на зйомках фільму в якості актора масових сцен він познайомився з гр. ОСОБА_4, який запропонував йому заробити грошей, на що ОСОБА_3 погодився, так як не мав роботи. В наступний раз коли ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_4 вони пішли до нотаріуса, де знаходились ще декілька осіб: незнайомий йому чоловік та жінка, також ОСОБА_5, яка представилась нотаріусом. Вона передала ОСОБА_3 документи, які треба підписати, де зазначалось, що його беруть на роботу директором ТОВ «АЙС-ВОК», на що ОСОБА_3 погодився. Потім ОСОБА_3 дали договір купівлі-продажу, де зазначалось, що гр. ОСОБА_6 продає йому вище зазначене підприємство. ОСОБА_3 підписав цей договір. Після цього ОСОБА_5 дала ОСОБА_3 довіреність, де було вказано, що вона буде представляти від його імені інтереси підприємства. Після підписання документів ОСОБА_4 заплатив ОСОБА_3 300 гривень і вони попрощались. При наступній зустрічі, приблизно через місяць, на питання ОСОБА_3 до ОСОБА_4 стосовно ТОВ «АЙС-ВОК», він відповів, що підприємство закрилось, а його звільнили.

Про те, що ОСОБА_3 являється засновником він дізнався від працівників податкової міліції, яким він пояснив, що ніяких протоколів засновників він не підписував, рахунків в банківських установах не відкривав, фінансово-господарських документів не підписував. По довіреності вище зазначені дії виконувала ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3"

Між ТОВ «Віво-Хелсвей» та ТОВ «Альбіон 2011» був укладений договір про надання маркетингових послуг № 2012/02-157 від 20.02.2012.

Відповідно до акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 614/2240/37730190 від 19.06.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Альбіон 2011» (код за ЄДРПОУ 37730190) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2012 року" на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Альбіон 2011» не надано та посадові особи товариства за адресою: 01032, м. Київ вул. Жилянська, 120/Б, - не знаходяться.

В своїх поясненнях від 18.05.2012 ОСОБА_7, який є засновником та директором ТОВ "Промкомплектація", яке є основним постачальником ТОВ «Альбіон 2011» зазначив, зокрема, наступне : "…в березні 2012 року я жодної господарської операції не проводив, документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкових накладних, накладних, договорів, актів прийому-передачі та інших документів я не підписував.

Про факт, що в квітні 2012 року було подано декларацію з податку на додану вартість з оборотами до 90 млн. грн. пояснити нічого не можу, відносин у березні я не проводив, тим більше на таку суму".

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Віво-Хелсвей» права на формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Айс Вок" за березень - квітень 2012 року та ТОВ "Альбіон 2011" за березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 281/22-261/36602621 від 24.01.2013 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0000612260 від 13.02.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 210 000,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 42 000,00 грн.

Податкове повідомлення - рішення №0000612260 від 13.02.2013 було оскаржено в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення № 3673/6/99-99-10-01-15 від 28.05.2013, яким податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віво-Хелсвей" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0000612260 від 13.02.2013, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає задоволенню звернулось з відповідними позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Отже, необхідною умовою для віднесення здійснених витрат до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на віднесення понесених ним витрат, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування не є безумовною підставою для висновку про наявність у позивача права на віднесення таких сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Айс Вок" за договорами № 01/03/10 від 01.03.2012 та № 02/04/15 від 02.04.2012, та з ТОВ «Альбіон 2011» за договором про надання маркетингових послуг № 2012/02-157 від 20.02.2012, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Айс Вок" за договорами № 01/03/10 від 01.03.2012 та № 02/04/15 від 02.04.2012, та з ТОВ «Альбіон 2011» за договором про надання маркетингових послуг № 2012/02-157 від 20.02.2012 позивачем надано суду копії відповідних договорів, актів здачі - приймання робіт, податкових накладних, акту надання послуг та платіжних доручень.

Відповідно до договору про надання маркетингових послуг № 2012/02-157 від 20.02.2012, укладеного між позивачем та ТОВ «Альбіон 2011», останній зобов'язується надавати позивачу за плату маркетингові послуги, а позивач зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги в порядку, передбаченому даним договором. При цьому до маркетингових послуг за зазначеним договором відповідно пункту 1 віднесено послуги з проведення маркетингових досліджень з метою вивчення різних аспектів ринку продажу товарів, які реалізуються через оптову та роздрібну мережу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту (аналіз цін, показників продажів товарів, тощо), послуги по входженні товару в мережі; послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги); послуги з введення продукції до інформаційних баз торгових мереж.

Згідно з укладеним між позивачем ТОВ «Айс-Вок» договору про надання організаційно-консультаційних послуг № 02/04/15 від 02.04.2012, ТОВ «Айс-Вок» зобов'язаний за рахунок позивача та за завданням останнього надати комплекс організаційно-консультаційних послуг зазначених в статті 2 договору з питань розробки можливих варіантів покращення і удосконалення роботи Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти вказані організаційно-консультаційні послуги та розрахуватися за них згідно цього Договору.

В пункті 2 зазначеного договору визначений наступний зміст організаційно-консультаційних послуг: по проведенню аналізу і розгляду фінансових та стратегічних альтернатив розвитку позивача, по вивченню ринку, пошуку потенційних партнерів, по організації та веденню перед договірних переговорів з потенційними партнерами, консультаційно-маркетингові послуги, послуги по розробці і підготовці контрактів та узгодження їх умов з контрагентом по контракту, юридичні послуги, комплекс представницьких послуг, послуги по супроводженню господарської діяльності позивача, посередницькі послуги, тощо.

Згідно з пунктом 4 договору про надання організаційно-консультаційних послуг № 02/04/15 від 02.04.2012 вартість послуг становить суму, що визначається в кінці кожного місяця в залежності від обсягу наданих ТОВ «Айс-Вок» послуг.

Відповідно до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/03/10 від 01.03.2012 укладеного між позивачем та ТОВ «Айс-Вок», останній зобов'язується надати позивачу наступні інформаційно-консультаційні послуги: послуги з вивчення процесу управління компанією, послуги з надання усних або письмових рекомендації по вдосконаленню цього процесу, послуги з контролю за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню, надання консультацій з питань комерційної діяльності, надання консультацій та порад, як в письмовій, так і в усній формі (за бажанням позивача) з питань тактики та стратегії розвитку позивача та розвитку мережі оптового збуту продукції, надання консультацій з питань комерційної діяльності.

Таким чином, з огляду на предмети договорів № 01/03/10 від 01.03.2012 та № 02/04/15 від 02.04.2012 укладених з ТОВ "Айс Вок" та договору № 2012/02-157 від 20.02.2012 укладеного з ТОВ "Альбіон 2011" належними доказами на підтвердження факту надання послуг за зазначеними договорами є матеріальні носії на яких має бути зафіксована отримана від ТОВ "Айс Вок" та ТОВ «Альбіон 2011» інформація (консультації та рекомендації), зокрема, звіти про надані послуги та проведенні дослідження, документи щодо передачі відповідних інформаційних матеріалів від замовника до виконавців, та відповідної інформації від виконавців до замовника, письмові рекомендації з питань дослідження та аналізу споживчого попиту на відповідну продукцію (назви продукції, аналіз цін, показники продажу), перелік віднайдених майбутніх потенційних клієнтів позивача, документи, в яких зафіксовано дні відвідування працівниками ТОВ "Айс Вок" та ТОВ «Альбіон 2011» офісних приміщень позивача для надання консультацій і порад, тощо, та документи щодо розрахунку вартості замовлених послуг.

На вимогу суду позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження фіксування або перенесення всього або частини масиву отриманої від інформації (консультацій та рекомендацій) від ТОВ "Айс Вок" та ТОВ «Альбіон 2011» на будь-які матеріальні носії інформації.

Крім того, позивачем не було надано суду жодних пояснень або документів щодо розрахунку вартості замовлених послуг, як і пояснень щодо економічної доцільності укладення договорів з ТОВ «Айс-Вок» та ТОВ «Альбіон-2011».

Також з аналізу договорів № 01/03/10 від 01.03.2012 та № 02/04/15 від 02.04.2012 укладених з ТОВ "Айс Вок" та договору № 2012/02-157 від 20.02.2012 укладеного з ТОВ "Альбіон 2011" судом встановлено, що в жодному із зазначених договорів сторонами не визначені, а ні порядок передачі-прийняття інформації та матеріалів між замовником та виконавцями, що були необхідні останнім для надання послуг, а ні порядок і складові обрахунку вартості даних послуг, а також посадові особи підприємств відповідальні за безпосередня надання усних консультацій і рекомендацій, та відповідно - за їх прийняття і подальше опрацювання.

За результатами дослідження актів здачі-приймання послуг № 850 від 31.03.2012, № 1152 від 31.03.2012 та акта надання послуг № 1620 від 30.04.2012, судом встановлено, що вони не містять змісту господарської операції та її обсяг, оскільки містять загальні фрази, та не визначають конкретні дії (тобто конкретний перелік послуг, перелік товарів, відносно яких надавалися певні послуги, перелік місць роздрібного продажу, де фактично надавалися певні послуги, реквізити угод (контрактів) та тем, щодо яких надавалися консультації, посередницькі та юридичні послуги), наданих ТОВ "Айс Вок" та ТОВ "Альбіон 2011" на виконання умов зазначених договорів.

Платіжні доручення надані позивачем суду не приймаються судом до уваги з огляду на те, що вони жодним чином не засвідчені банківською установою, а платіжні доручення № 706 від 10.05.2012 та № 715 від 16.05.2012 містять лише посилання на рахунки № 1094 від 31.03.2012 та № 914 від 31.03.2012, які позивачем суду надано не було, з огляду на що у суду відсутня можливість встановити факт того, що грошові кошти перераховані відповідно до вказаних платіжних доручень були сплачені ТОВ "Айс Вок" за договором № 01/03/10 від 01.03.2012 чи № 02/04/15 від 02.04.2012 та ТОВ "Альбіон 2011" за договором № 2012/02-157 від 20.02.2012.

Надані позивачем на підтвердження факту отримання послуг від контрагентів ТОВ "Айс Вок" за договорами № 01/03/10 від 01.03.2012 та № 02/04/15 від 02.04.2012 та ТОВ "Альбіон 2011" за договором № 2012/02-157 від 20.02.2012 та використання їх у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку договори поставки, контракти та складені до них первинні документи не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з наданих позивачем суду документів є неможливим встановити причинно - наслідковий зв'язок між правовідносинами позивача з ТОВ "Айс Вок" за договорами № 01/03/10 від 01.03.2012 та № 02/04/15 від 02.04.2012 та ТОВ "Альбіон 2011" за договором № 2012/02-157 від 20.02.2012 та укладанням позивачем наданих суду договорів поставки та контрактів.

Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження використання послуг отриманих від ТОВ "Айс Вок" за договорами № 01/03/10 від 01.03.2012 та № 02/04/15 від 02.04.2012 та ТОВ "Альбіон 2011" за договором № 2012/02-157 від 20.02.2012 позивачем суду надано не було, з огляду на що у суду відсутні докази на підтвердження використання позивачем послуг отриманих від зазначених контрагентів у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано суду доказів на підтвердження фіксування або перенесення всього або частини масиву інформації (консультацій та рекомендацій) отриманої від ТОВ "Айс Вок" та ТОВ «Альбіон 2011» на будь-які матеріальні носії інформації, документів щодо розрахунку вартості замовлених послуг, належних доказів на підтвердження здійснення оплати за отримані, за його твердженням, послуги та їх використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Айс Вок" за договорами № 01/03/10 від 01.03.2012 та № 02/04/15 від 02.04.2012 та ТОВ "Альбіон 2011" за договором № 2012/02-157 від 20.02.2012.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі № 2а-13496/12/2670.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 14.08.2013.