Рішення № 33147600, 09.07.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2013 р. Справа №917/1000/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12г, м. Київ, 01601

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631

про стягнення 684 836 063,30 грн.

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Новік С.О., довір. № 19-11/172 від 03.12.2012 р.

Коцюба О.В., довір. № 19-11/175 від 23.11.2012 р.

Дейков Д.І., довір. №19-11/75 від 04.07.2013 р.

від відповідача: Середа В.В., довір. №3 від 03.01.2013 р.

Хозяйкіна А.Ю., довір. № 6 від 03.01.2013 р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості по договору відновлюваної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 р. у розмірі 684 836 063,30 грн., з яких: 294 336 000,00 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 221 330 646,84 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 105 226 146,09 грн. пені, 44 854 307,90 грн. - 3% річних, 19 088 962, 42 грн. інфляційних за період з 28.12.2010 р. по 19.05.2013 р.

Від позивача надійшла заява про виправлення технічної помилки у позовній заяві в частині визначення періоду виникнення заборгованості та дати розрахунку, а саме: просить суд вважати, що заборгованість за кредитним договором виникла в період з 28.12.2010 р. по 19.05.2013 р. включно та станом на 20.05.2013 р. складає 684 836063,30 грн.

Суд приймає до розгляду вказану заяву та розглядає позов з урахуванням зроблених виправлень.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 9261) від 01.07.2013 р. проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач уже пред'являв до відповідача позов про стягнення заборгованості по договору кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 р. Вказує, що позовні вимоги по даній справі були предметом розгляду по справах за № № 18/41/11, 19/193 по яких уже прийняті рішення про задоволення позовних вимог, тому задоволення позову у даній справі буде подвійним притягненням відповідача до відповідальністю.

Крім того, відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів, вважає, що банківські виписки не можуть бути належними і допустимими доказом отримання кредиту.

Також відповідач стверджує, що договір кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 р. є неукладеним, оскільки в договорі відсутня істотна умова - строк дії.

Відповідач стверджує, що договір кредитної № 205/31/2 від 09.10.2008 р. є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок, тому не породжує жодних прав чи обов'язків, вказує на те, що даний договір є недійсним, оскільки суперечить чинному законодавству.

09.07.2013 р. відповідачем було подано клопотання про призначення у справі бухгалтерської експертизи, на вирішення експерта поставити питання щодо визначення розміру заборгованості ПАТ "АвтоКраз" перед ПАТ "Ощадний банк України".

Представники позивача проти вказаного клопотання заперечили.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Як зазначив Вищий господарський суд України в пункті 2 Постанови Пленуму № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проведення експертизи відповідач мотивує необхідністю встановлення розміру заборгованості за простроченим кредитом, за простроченими процентами, визначення розміру пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позивач до позовної заяви додав обґрунтований розрахунок сум, заявлених до стягнення, надав в обґрунтування розрахунку банківські виписки про рух коштів, що дозволяє суду самостійно перевірити правильність нарахування основного богу, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що у даній справі відсутні питання для роз'яснення яких необхідні спеціальні знання, тому відсутні підстави для призначення судової експертизи.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.01.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5) одним з видів експертиз є економічна експертиза: бухгалтерського та податкового обліку, фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.

Такий вид експертиз, як бухгалтерська відсутній в переліку судових експертиз.

Також, 09.07.2013 р. відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 75% відсотків.

Представники позивача заперечили проти вказаного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд встановив:

09.10.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (надалі - Позивач та/або Банк), найменування якого, відповідно до Закону України „Про акціонерні товариства" було змінено на публічне акціонерне товариство „АвтоКрАЗ" було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 205/31/2 (надалі - Кредитний договір).

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору, Банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а Позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору в редакції Додаткового договору № 9 від 18.12.2009 р. кредит надається у вигляді мультивалютної відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25.12.2012 р.

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в

розмірі 40 000 000,00 доларів США (п. 2.3 Кредитного договору).

Згідно з п. 2.4 Кредитного договору кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу не пізніше 365 днів з дати його надання.

Як вбачається з матеріалів справи у подальшому зміни та доповнення до Кредитного договору вносилися наступними додатковими договорами: № 1 від 28.10.2008 p., № 2 від 13.02.2009 p., № 3 від 24.02.2009 p., № 4 від 23.04.2009 p., № 5 від 27.04.2009 p., № 6 від 03.06.2009 p., № 7 від 12.06.2009 p., № 8 від 13.10.2009 p., № 9 від 18.12.2009 p., № 10 від 22.04.2010 р.

Згідно з п.п. 2.3.5 п. 2.3 Кредитного договору в редакції Додаткового договору № 9

від 18.12.2009 р. сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в

строки згідно з наступним графіком:

ПеріодДіючий ліміт кредитування09.10.2009 р. - 23.02.2009 р.40 000 000,00 доларів США24.02.2009 р. - 22.04.2009 р.56 000 000,00 доларів США23.04.2009 р. - 02.06.2009 р.57 850 000,00 доларів США03.06.2009 р. - 29.02.2012 р.500 759 150,00 грн.01.03.2012 р. - 31.03.2012 р.500 000 000,00 грн.01.04.2012 р. - 30.04.2012 р.450 000 000,00 грн.01.05.2012 р. - 31.05.2012 р.400 000 000,00 грн.01.06.2012 р. - 30.06.2012 р.350 000 000,00 грн.01.07.2012 р. - 31.07.2012 р.300 000 000,00 грн.01.08.2012 р. - 31.08.2012 р.250 000 000,00 грн.01.09.2012 р. - 30.09.2012 р.200 000 000,00 грн.01.10.2012 р. - 31.10.2012 р.150 000 000,00 грн.01.11.2012 р. - 30.11.2012 р.100 000 000,00 грн.01.12.2012 р. - 25.12.2012 р.50 000 000,00 грн.Відповідно до п.п. 2.7.1 п. 2.7 Додаткового договору № 9 від 18.12.2009 p., починаючи з 01 грудня 2009 року проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 15% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно з п.п. 2.7.3 п. 2.7 Додаткового договору № 9 від 18.12.2009 р. сплата нарахованих процентів за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2010 р. (включно) проводиться позичальником щомісячно у сумі процентів, яка розраховується з використанням процентної ставки на рівні 7% річних. Залишок несплачених процентів, нарахованих за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2010 р. підлягає до сплати, починаючи з 01.01.2012 р. щомісячно, рівними частинами у строк разом з процентами, нарахованими за користування кредитними коштами за грудень 2011 року та протягом 2012 року.

Відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 Кредитного договору, Позичальник взяв на себе зобов'язання точно в строки, обумовлені цим Договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим Договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих зобов'язань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

За порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору відновлюваної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 p., позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.02.2011 р. № 26-10/106-751 про повернення всієї суми кредиту, здійснення платежів по нарахованих процентах за користування Кредитом та інших нарахованих сум, які підлягають сплаті, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 78 том. 1).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач кредит не повернув, зобов'язання, передбачені Кредитним договором, не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20.05.2013 (а.с. 47-74 том. 1) відповідач має заборгованість перед Банком за простроченим кредитом в сумі 294 336 000,00 грн. та прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 221 330 646,84 грн. за період з 28.12.2010 р. по 19.05.13 р. включно.

У відповідно ст. до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим кредитом у сумі 294 336 000,00 грн. та простроченими процентами в сумі 221 330 646,84 грн. за період з 28.12.2010 р. по 19.05.2013 р. включно, є правомірними обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Розділом 7 кредитного договору регулюється відповідальність сторін, згідно з п. 7.1.1 якого, за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.3 договору кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 р. Позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього Договору та взяті на себе за цим Договором зобов'язання; точно в строки, обумовлені цим Договором погашати кредит та своєчасно у визначені цим Договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку невиконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором на першу вимогу сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 105 226 146,09 грн. пені за період з 28.12.2010 р. по 19.05.2013 р., з яких: 30 250 300,91 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 74 975 845,18 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 75%.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що нараховані штрафні санкції є надмірно великими, у порівнянні з пред'явленою сумою заборгованості.

Також, відповідач вказує, що з заявлена сума заборгованості за процентами, пені, 3% річних, інфляційних становить 3 905 00063,3 грн., що в 1,3 рази перевищує суму основного боргу.

Крім того, посилається на відсутність доказів, того, що відповідачу було завдано будь-яких збитків.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що нараховані штрафні санкції надмірно великі, у порівнянні з пред'явленою сумою заборгованості та враховуючи відсутність доказів того, що порушення зобов'язання відповідачем завдало негативних наслідків позивачу, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір, нарахованої пені, на 50% - до 52 613 073,05 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу 10 505 510,70 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 34 348 797,20 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 2 318 812,47 грн. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів та 16 770 150,00 грн. інфляційних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 28.12.2010 р. по 19.05.2013 р.

Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

Суд не приймає до уваги розрахунок, наданий відповідачем, як необґрунтований.

Крім того, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність доказів отримання ним кредиту, оскільки в матеріалах справи наявні виписки банку, які свідчать про отримання відповідачем відповідних траншів кредиту та погашення відповідачем заборгованості саме по Кредитному договору № 205/31/2 від 09.10.2008 р. (а.с. 79 - 243 том. 1).

Безпідставним також, є посилання відповідача на те, що Кредитний договір є неукладеним в зв'язку з відсутністю істотної умови - строку дії договору, оскільки відповідно до Додаткового договору № 9 від 18.12.2009 р. до Договору кредитної лінії від 09.10.2008 р. № 205/31/2 (а.с. 43 том. 1) кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25 грудня 2012 року. Тобто, строк дії договору сторонами визначений - до 25.12.2012 р.

Суд також, вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що кредитний договір є нікчемним правочином та є недійсним з моменту його вчинення, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 07.02.2011 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011р. у справі № 22/36 у позові ХК "АвтоКраз" про визнання вказаного кредитного договору № 205/31/2 від 09.10.2008 р. недійсним було відмовлено. При цьому судами було встановлено відповідність вказаного Кредитного договору вимогам законодавства та спростовано твердження ХК "АвтоКраз" щодо нікчемності даного правочину (копії рішення та постанови в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не заслуговує на увагу також, твердження відповідача стосовно того, що позовні вимоги по даній справі були предметом розгляду по справах № № 18/41/11, 19/193 по яких уже прийняті рішення про задоволення позовних вимог, тому задоволення позову у даній справі буде подвійним притягненням відповідача до відповідальністю, оскільки періоди стягнення заборгованості по вказаних справах різні, спільною є підстава позову - договір відновлюваної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 р.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням зменшення судом розміру пені, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43-44, 49, ч. 3 ст. 83, 82 - 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62, код ЄДРПОУ 05808735) на користь публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, р/р 3739905058 в AT "Ощадбанк", код банку 300465, код ЄДРПОУ 00032129) заборгованість за простроченим кредитом у сумі 294336000,00 грн., заборгованість за простроченими процентами в сумі 221330646,84 грн.; 52613073,05 грн. пені; 44854307,90 грн. - 3% річних; 19088962,47 грн. інфляційних за період з 28.12.2010 р. по 19.05.2013 р. включно; 68820,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 52613073,05 грн.

Суддя Сірош Д.М.

Повне рішення складено: 12.07.2013 р.