Постанова № 3314702, 24.11.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24.11.2008 р.                                                                                                     № 15/128

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С. за участю представників:

позивача – Поліщука С.А.

відповідача –Власюка В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом          Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до          Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв’язку»

про          про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 12674 грн 53 коп.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 24 листопада 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 28 листопада 2008 року.

                                                  В С Т А Н О В И В:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до ДП «Український науково-дослідний інститут зв’язку»про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі 12580 грн 28 коп. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 94 грн 25 коп., що разом складає 12674 грн 53 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з положеннями статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

ДП «Український науково-дослідний інститут зв’язку»у 2007 році відповідно до наведених положень законодавства мало працевлаштувати 9 інвалідів, проте працевлаштувало лише 8 інвалідів. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати у ДП «Український науково-дослідний інститут зв’язку»становив 12 580 грн 28 коп. Отже, відповідачем не було створено 1 робоче місце для інваліда й відповідно не працевлаштовано, у зв’язку з чим утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 12674 грн 53 коп. Зазначена сума підлягала сплаті відповідачем на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, однак у визначений законом термін цього зроблено не було, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути вказану суму у примусовому порядку разом із нарахованою пенею за порушення терміну сплати санкцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав письмові заперечення і у судовому засіданні пояснив, що підприємство виконало норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»щодо обов’язку по створенню робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів, тому нарахування та стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць інвалідів є неправомірним.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положенням про Фонд України соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», якою затверджені Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Частиною 1 статті 4 Закону передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).

Статтею 20 Закону встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частинами 3 та 4 статті 20 передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 20 Закону).

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до звіту ДП «Український науково-дослідний інститут зв’язку»про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (копія –в матеріалах справи), середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 218 осіб. Водночас у вказаному звіті у рядку за кодом 02 зазначено, що підприємством працевлаштовано 8 інвалідів, у той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу –9 осіб.

У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що обов’язок підприємства створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов’язком їх працевлаштовувати. Викладені відповідачем підстави заперечень не можуть бути прийняті судом в якості обґрунтування для відмови у задоволенні позову виходячи з наступного.

Законодавцем чітко та в імперативній формі встановлено норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Таким чином, незалежно від форми власності та господарювання на всі підприємства розповсюджується однаковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо підприємство не спроможне створити відповідно до вимог законодавства робоче місце для інваліда та ввести його в дію шляхом працевлаштування інваліда, тоді воно сплачує штрафну санкцію до Державного бюджету України. Штрафна санкція за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів носить альтернативний характер для роботодавця, який повинен або дотримати норматив робочих місць для інвалідів, або сплатити штрафні санкції.

Як зазначалося вище, виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Результатом працевлаштування відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (у даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом. Тобто безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями. Відповідач не підтвердив жодними доказами, що він звертався до центру зайнятості та повідомляв їх, як роботодавець про наявність вакантного місця. При відсутності такої інформації, органи, визначені статтею 18 Закону не можуть скористатися своїми правами. Водночас, представником позивача надано суду лист Солом’янського районного центру зайнятості керуючому Фонду соціального захисту інвалідів Київського міського відділення С.Артюху від 20.08.2008 р. № 2205, яким надано інформацію на запит відділення Фонду про те, що ДП «Український науково-дослідний інститут зв’язку» звіти по формі № 3-ПН вакансії для інвалідів у 2007 року не надавало.

Нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів на відповідача покладено обов’язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не звільняється від обов’язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі статті 20 Закону, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов’язок підприємства від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати у ДП «Український науково-дослідний інститут зв’язку»становив 12 580 грн 28 коп..

Відтак, наданий позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу 9 робочих місць із розрахунку середньої заробітної плати за рік обґрунтовано складає 12580 грн 28 коп.

Відповідно до пункту 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з розрахунком поданим позивачем з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 94 грн 25 коп. за порушення терміну сплати штрафних санкцій.

Враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв’язку»(р/р 260073118101 в ВАТ «Агрокомбанк»м.Києва, МФО 322302 код 01181529) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до доходної частини Державного бюджету України ( р/р 31219230700001 ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код призначення платежу 50070000;01) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2007 рік у розмірі 12580 грн 28 коп. та пеню в розмірі 94 грн 25 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя           А.С. Мазур