Ухвала суду № 33146670, 20.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р.Справа № 815/2828/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Федусик А.Г.

Вербицької Н.В.

при секретарі: Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013р. по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Морський перевантажувально-складський комплекс "Боріваж" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013р. ТОВ "Морський перевантажувально-складський комплекс "Боріваж" (далі Товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 25.01.2013р. по 04.02.2013р. ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань взаємовідносин ТОВ "МПСК "Боріваж" з ТОВ "Скрап-Мет" за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р. За результатами перевірки складений акт від 11.02.2013р. за №97/22/35934256, в висновках якого зазначені порушення податкового законодавства України.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013р. №0000042200 за яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1572834грн.

Позивач зазначає, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому позивач посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 27.02.20113р. №0000042200.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що товар придбаний на підставі платних договорів, відбувся повний розрахунок за поставлений товар, придбаний товар використався в господарській діяльності товариства, нікчемність договорів в судовому порядку не доведено.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі акту перевірки від 11.02.2013р. № 97/22/35934256 (т.1, а.с.22-38), ДПІ 27.02.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042200 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1572834грн., в т.ч.: за 4 квартал 201р. на 1572834грн.

В своїх висновках ДПІ посилалось на те, що у відношенні контрагента позивача - TOB «Скрап - Мет» не можливо провести зустрічну перевірку, у підприємства відсутні умови для здійснення господарської діяльності, на поставлений товар не було сертифікату відповідності, не встановлений сам факт передачі товару.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наступного, що відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За правилами п.138.2 ст.138ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, податковим законодавством чітко визначено, що для визначення об'єкту оподаткування підприємство повинно надати необхідні первинні документи.

На підтвердження правомірності господарських операції позивачем надані до справи договори поставки, укладені між TOB «МПСК «Боріваж» та TOB «Скрап - Мет», за умовами яких одна сторона узяла на себе зобов'язання з постави товару, інша прийняти товар та оплатити його вартість. На підтвердження факту оплати отриманого товару, надані копії банківських виписок, які засвідчують факт виконання зобов'язань по оплаті вартості придбаного товару, за укладеними договорами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів та їх списання з рахунку саме на користь постачальника товару TOB «Скрап - Мет». На підтвердження факту отримання та зберігання товару позивачем надані копії договору складського зберігання зерна від 31.10.2011р. № 31/10/03 укладеного між TOB «Скрап - Мет» та TOB Христинівське ХХП», складські квитанції на зерно, договір на транспортно-експедиційні послуги від 29.11.2011р. № 29/11/03, укладений між TOB «Скрап - Мет» та TOB Христинівське ХХП», акт здачі - прийняття робіт (надання послуг).

В свою чергу позивач ТОВ «МПСК «Боріваж» (Покупець), в особі генерального директора Фролова С.В., з одного боку, та ТОВ «Скрап-Мет» (Продавець), в особі Голоднера К.Е., що діє на підставі Статуту з іншого боку, 25.11.2011р. укладений Договір поставки №5/11/11 (а.с.61-64), згідно з п.1 якого «Продавець» зобов'язався продати та передати, а «Покупець» зобов'язався оплатити й прийняти від «Продавця» сільськогосподарську продукцію - кукурудза насипом відповідно до умов дійсного Договору. Відповідно до п.4.2 загальна сума Товару становить: 3240000грн. в тому числі ПДВ. Відповідно до наданих документів ТОВ «МПСК «Боріваж» та ТОВ «Скрап-Мет» у повному обсязі виконали умови означеного Договору поставки №25/11/11 від 25.11.2011р., що підтверджується наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними документами, а саме: накладними (а.с.66-72), актами прийому-передачі (а.с.73-76), видатковими накладними (а.с.120-122), рахунками-фактурами (а.с.123-125), податковими накладними (а.с.129-133), складськими квитанціями тощо.

Крім того, між ТОВ «МПСК «Боріваж» (Покупець), в особі генерального директора Фролова С.В., з одного боку, та ТОВ «Скрап-Мет» (Продавець), в особі Голоднера К.Е., що діє на підставі Статуту з іншого боку, 13.12.2011р. укладений Договір поставки №13/12/11 (а.с.136-137), згідно з п.1 якого «Продавець» зобов'язується продати та передати, а «Покупець» зобов'язується оплатити й прийняти від «Продавця» сільськогосподарську продукцію - кукурудза насипом відповідно до умов дійсного Договору. Відповідно до п.4.2 загальна сума Товару становить: 105300грн. в тому числі ПДВ. На підтвердження умов виконання вищезазначеного договору надано товарно-транспортні накладні від 13.12.2011р. (а.с.138-139), видаткову накладну (а.с.145), рахунок - фактуру (а.с.146) та податкову накладну (а.с.148), складську квитанцію.

Також, між ТОВ «Боріваж» (Виконавець), в особі директора Федорова В.К., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «МПСК «Боріваж» (Замовник), в особі Фролова С.В., діючої на підставі Статуту, з іншої сторони, 18.01.2011р. укладений Договір на надання послуг з перевалки, технологічного накопичення і експедиції вантажів № Д/11-35. На підтвердження цього договору надано акти здачі-прийняття робіт (а.с.168-170).

Отже позивачем надані усі необхідні первинні документі на підтвердження правомірності господарських операції та отримання товару.

Виходячи з наданих первинних документів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновок відповідача про заниження доходу звітного періоду, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 3 419 204грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи, що кошти сплачені позивачем на користь постачальника в оплату за поставлений товар є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати у повному обсязі підтверджуються документально, у відповідача не було правових підстав для висновків про порушення позивачем вимог при формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

У разі, якщо платник податку поніс витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними і іншими первинними документами, він має право віднести такі витрати до складу витрат для зменшення свого доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

З матеріалів справи вбачається, що придбаний у TOB «Скрап-Мет» товар призначався для використання у господарській діяльності та оподаткованих операціях позивача та в подальшому він був поставлений на підставі зовнішньоекономічного контракту купівлі - продажу №LB-01-11 від 18.11.2011р. компанії SIA «Latexport». На підтвердження цього надано коносамент, рахунок-фактура, банківську виписку, вантажно-митну декларацію.

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що ТОВ «Скрап-Мет» (Продавець), на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

В своїх висновках ДПІ посилався на те, що укладені між позивачем та контрагентом контракти є нікчемними.

Однак, судова колегія вважає, що посилання ДПІ на положення ст.ст.203,215, 228ЦК України є безпідставним, виходячи з того, що у відповідності до ст.203ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як визначено в ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В судовому порядку такі угоди нікчемними визнані не були, а тому висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по те, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому у ДПІ підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не було.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування Інспекцією норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи по суті.

Судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

А.Г. Федусик