Ухвала суду № 33146656, 20.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р.Справа № 2а-4746/12/1470

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства „Укрспецсоюз" на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року по справі за позовом приватного підприємства „Укрспецсоюз" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби про визнання дій неправомірними, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби про визнання дій неправомірними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення як планових так і позапланових перевірок, за умови надання суб'єкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів суб'єкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 серпня 2010 р. відповідач провів невиїзну позапланову перевірку позивача з питань правових відносин з платниками податків ПП "Авіор" і ПП "Металфорт" за період з 1 травня 2010 р. до 31 травня 2010 р. Результати перевірки оформлені актом № 6589/2-100/32997427 (т. 1 а. с. 63-77). У висновку акту перевірки зазначено про відсутність поставок товарів до позивача від наведених контрагентів, з чого відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також про штучне формування позивачем податкового кредиту в травні 2010 р., у зв'язку із чим податковий кредит підлягає коригуванню.

14 вересня 2010 р. відповідач провів нову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з платниками податків ПП "Авіор", ПП "Металфорт", ПП "Олдтрейд-А" за період з 1 березня 2010 р. до 30 квітня 2010 р. Результати цієї перевірки оформлені актом № "118/23-100/32997427 (т. 1 а. с. 12-62). Висновки акту перевірки тотожні висновкам попередньої перевірки - відповідач вважає, що позивач не отримував товар від вказаних в акті перевірки контрагентів, що призвело до порушення вимог ЦК України і потягло за собою штучне формування податкового кредиту.

Рішення, за наведеними вище висновками акту, відповідачем не приймалось.

Відповідно до ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До суду, згідно ч.1 ст. 2 КАС України, можуть звернутися юридичні особи за захистом прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Отже, виходячи з положень вказаних статей КАС України, дії суб'єкта владних повноважень повинні порушувати права та інтереси особи.

Акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.05.2012 р. у справі К-5457/10.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги приватного підприємства „Укрспецсоюз" про визнання дій неправомірними належним чином не обґрунтовані, не правомірні, документально не підтверджені, отже задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Укрспецсоюз", - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року по справі № 2а-4746/12/1470, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль