Рішення № 33143005, 22.08.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 серпня 2013 р.

Справа № 902/940/13

Провадження № 5/902/15/13

за заявою:Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720 (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", код ЄДРПОУ 03338649 (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)

про стягнення 1 627 145,02 грн. санкцій

Головуючий суддя Бенівський В.І.

Cекретар судового засідання Кондратенко Т.І.

Представники

Позивача : Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"- Гусак Б.М., довіреність № 14-55 від 22.03.2013 р.

Відповідача : ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"- Бобко Т.Є., довіреність № 02-13-Д від 29.12.2012 р.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено позов до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 1 627 145,02 грн. санкцій.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.06.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/940/13 (провадження № 5/902/15/13).

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 30.03.2012 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" укладено договір № 933/12-юр-Б на купівлю-продаж природного газу. Відповідно до даного договору позивач передав у власність покупця протягом березня - грудня 2012 р. імпортований природний газ в обсязі 19 103 299 куб.м. на загальну суму 80 440 171,44 грн. В порушення умов договору відповідач невчасно здіснював оплату за поставлений природний газ, а тому ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" три відсотки річних у розмірі 96 394,11 грн., пеню у розмірі 481 970,56 грн. та 7% штрафу у розмірі 1 048 780,34 грн.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві № 07-15-1986 від 18.07.2013 р. щодо заявленого позову заперечив в повному обсязі. В спростування позиції позивача відповідач зазначив, що п. 6.2 договору в частині остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу, а також щодо перерахунку коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця, суперечить вимогам актів цивільного законодавства, а отже є недійсними.

Крім того, ухвалою господарського суду Вінницької області від 29 грудня 2012 року по справі № 5/75/2012/5003 порушено провадження у справі про банкрутство відносно ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз». Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відповідача, який діє і на даний час. Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Тому пеня та 7 % штрафу за невиконання даного зобов'язання нараховуванню не підлягає.

Крім цього, відповідач заперечує щодо стягнення 3% річних у розмірі 96 394,11 грн., оскільки нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість у відповідності до статті 625 ЦК України, внаслідок обов'язку боржника сплатити 3% річних від суми боргу, є санкцією за невиконання грошових зобов'язань. А відтак, з врахуванням ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ця сума не підлягає нарахуванню.

В судовому засіданні 22.08.2013 р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з"ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши відзив відповідача, та додатково подані докази, суд встановив наступне.

30 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» укладений договір №933/12-юр-Б на купівлю-продаж природного газу.

Відповідно до даного договору позивач передав у власність відповідача протягом березня - грудень 2012 року імпортований природний газ в обсязі 19 103 299 куб. м. на загальну суму 80 440 171,44 грн. В підтвердження зазначених дій позивачем подано акти прийому - передачі природного газу від 31.03.2012, 30.04.2012, 31.05.2012, 30.06.2012, 31.07.2012, 31.08.2012, 30.09.2012, 31.10.2012, 30.11.2012, 31.12.2012. Отже, Позивачем передано Відповідачу природний газ в обсязі 19 103 299 куб. м. на загальну суму 80 440 171,44 грн..

Пунктами 6.1, 6.2 договору встановлено, що оплата за газ, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплата відповідачем по договору за поставлений природний газ здійснювалась невчасно. Станом на 06.06.2013 року заборгованість за договором за використаний природний газ погашена.

Разом з тим, позивачем нараховано до сплати за несвоєчасне виконання зобов"язання три відсотки річних у розмірі 96 394,11 грн., пеню у розмірі 481 970,56 грн. та 7% штрафу у розмірі 1 048 780,34 грн.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Ст.. 530 ЦК України передбачено , що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін ) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк , кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГПК України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України, п. 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 6.1, 6.2 цього договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Тому позивач просить стягнути пеню у розмірі 481 970,56 грн..

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1, 6.2 цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Тому позивачем заявлено вимогу про сплатиту штрафу у розмірі 7% на користь позивача у сумі 1 048 780,34 грн.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Тому позивачем заявлено вимогу про стягнення з позивача 3% річних у розмірі 96 394,11 грн..

Дослідивши заявлені вимоги, додані до них розрахунки, судом встановлено, що вони підлягають частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

09 листопада 2005 року господарським судом Вінницької області було порушено провадження у справі № 10/176-05 про банкрутство ПАТ «Вінницягаз» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, яке було припинено 26 червня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29 грудня 2012 року по справі № 5/75/2012/5003 порушено провадження у справі про банкрутство відносно Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз». Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача, який діє і на даний час.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як зазначено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», за змістом ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань не застосовуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю.

Враховуючи викладене, обов'язок по виконанню грошового зобов'язання щодо сплати вартості поставленого газу у Товариства виникає, але пеня та штраф за невиконання даного зобов'язання Відповідачу нараховуванню не підлягає.

Про це також зазначено в Висновках Верховного суду України викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за І півріччя 2013 р. (постанова Верховного Суду України від 12 березня 2013 р. у справі № 3-71гс12).

Враховуючи викладене, періодом часу, протягом якого можуть бути застосовані штрафні санкції до відповідача лише з 27.06.2012 р. по 28.12.2012 р. включно.

Здійснивши перерахунок заявлених сум штрафних санкцій, судом визначено, що стягненню з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягають пеня в сумі 194 471,72 грн. та 7% штрафу в сумі 162 425,59 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із наведеної вище норми, інфляційні нарахування та проценти річних на суму боргу не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Судові витрати по справі, на підставі ст. 49 ГПК України, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеній сумі, оскільки спір до суду доведено з його вини.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 24, 28, 33, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549, 550, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 218, 231 ГК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, р/р № 260333223187 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 03338649) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 р/р № 26002301921, в АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 194 471,72 грн. пені, 96 394,11 грн. трьох відсотків річних, 162 425,59 грн. 7 % штрафу, 9 065,83 грн. судового збору.

В задоволенні позову щодо стягнення 287 498,84 грн. пені, 886 354,75 грн. 7 % штрафу - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 серпня 2013 р.

Суддя Бенівський В.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

3 - відповідачу (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)