Ухвала суду № 33142914, 27.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/58/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

м. Запоріжжя

27.08.2013 Справа № 908/2296/13

Суддя Корсун В.Л. розглянувши заяву науково-виробничого приватного підприємства “Альтер” про вжиття заходів по забезпеченню позову б/н від 12.08.13

за позовною заявою: науково-виробничого приватного підприємства “Альтер”, 83114, м. Донецьк, пр. Визволення Донбасу, 4

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ВЗЛЕТ-ЕРА”, 69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 90

про стягнення 299 827,88 грн.

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

05.07.13 до господарського суду Запорізької області звернулось науково-виробниче приватне підприємство “Альтер” (далі НВПП “Альтер”) з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ВЗЛЕТ-ЕРА” (надалі ТОВ “ВЗЛЕТ-ЕРА”) заборгованості в розмірі 299 827,88 грн.

05.07.13 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вказану вище позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 05.07.13 судом порушено провадження в справі № 908/2296/13 та присвоєно вищевказані справі номер провадження 17/58/13. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті. Судове засідання призначено на 28.08.13.

12.08.13 на адресу суду надійшла заява НВПП “Альтер” про забезпечення позову, якою позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та заборонити ТОВ “ВЗЛЕТ-ЕРА” здійснювати подальші заходи з припинення товариства до вирішення справи за позовом НВПП “Альтер” до ТОВ “ВЗЛЕТ-ЕРА” про стягнення заборгованості по суті.

Вказана заява судом розглянута 27.08.13, тобто в перший день після виходу судді із чергової щорічної відпустки.

Розглянувши вказану заяву суд дійшов до висновку про те, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною ін. особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або ін. документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1). Про забезпечення позову виноситься ухвала (ч. 2).

Згідно із п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (із відповідними змінами), відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також ін. учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України закріплено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається із змісту заяви НВПП “Альтер” про забезпечення позову, заявник посилається на подання учасниками ТОВ “ВЗЛЕТ-ЕРА” до державного реєстратора заяви про припинення товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України (далі ГК України), припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Нормами ст. 60 ГК України передбачено, що орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію (ч. 2). Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Позивач у своїй заяві про забезпечення позову вказує, що строк на прийняття кредиторських вимог встановлений до 27.08.13.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з вимогами ст. 33 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ін. засобами доказування.

Разом з тим, як вбачається, позивачем жодних доказів на підтвердження того, що строк пред’явлення кредиторських вимог до ТОВ “ВЗЛЕТ-ЕРА” встановлений до 27.08.13 суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заявник (позивач) не довів суду наявну необхідність вжиття заходів до забезпечення позову. У зв’язку з чим, судом відмовляється у задоволенні заяви НВПП “Альтер” про забезпечення позову через необґрунтованість.

Керуючись ст. ст. 45, 33, 34, 66, 67, 86 ГПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви науково-виробничого приватного підприємства “Альтер” без номеру від 12.08.13 про забезпечення позову.

Екземпляр ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя В.Л. Корсун