Постанова № 33142291, 21.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2013 року Справа № 812/5230/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про скасування вимоги від 07 травня 2013 року № Ю-113/5 про сплату суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 457478,07 грн.,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2013 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито провадження за адміністративним позовом державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про скасування вимоги від 07 травня 2013 року № Ю-113/5 про сплату суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 457478,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог державним підприємством «Антрацит» зазначено, що вимога управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо сплати суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 457478,07 грн. за січень, лютий та березень 2013 року є неправомірною, адже позивачем в повному обсязі був сплачений нарахований єдиний внесок за січень, лютий та березень 2013 року, проте дана сплата була неправомірно зарахована відповідачем в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Позивач вважає, що відповідач не мав права застосовувати передбачені статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заходи впливу та стягнення, а саме зараховувати сплачені платником суми єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Таке право, на думку позивача, у відповідача відсутнє під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який було введено ухвалою господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року по справі № 913/124/13-г про порушення провадження у справі про банкрутство відносно державного підприємства «Антрацит».

В обґрунтування своєї позиції державне підприємство «Антрацит» посилається на частини 1 та 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В судове засідання представник позивача не прибув, просив розглянути справу за його відсутності.

Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області позовні вимоги державного підприємства «Антрацит» не визнало в повному обсязі, в своїх запереченнях зазначило те, що позивач у період з 21 березня 2011 року по 01 червня 2012 року несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувало єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України, у зв'язку з чим, управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську 04 липня 2012 року було винесено 26 рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за номерами 446-471 на загальну суму боргу 464843,84 грн., з них: штрафні санкції - 420192,01 грн. та пеня - 44651,83 грн.

Зазначені рішення управління оскаржувались відокремленим підрозділом «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» в судовому порядку. Але, постановою від 11 жовтня 2012 року у справі № 2а/1270/5418/2012 за адміністративним позовом відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» до УПФУ в м. Свердловську Луганської області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій та пені, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Зазначене рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку та на теперішній час набрало законної сили.

У зв'язку з несплатою зазначеної суми боргу (штрафних санкцій та пені) за рішеннями управління про застосованих штрафних санкцій та пені, УПФУ в м. Свердловську Луганської області 27 грудня 2012 року звернулось до Луганського адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення суми боргу в сумі 464843,84 грн., з яких: штрафні санкції - 420192,01 грн. та пеня - 44651,83 грн.

16 січня 2013 року постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/123/13-а за адміністративним позовом УПФУ в м. Свердловську Луганської області до відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» винесено рішення, яким адміністративний позов управління задоволено в повному обсязі та стягнуто з відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» борг в сумі 464843,84 грн. Зазначена постанова суду відповідачем не оскаржувалась та судом апеляційної інстанції не скасовувалась.

Керуючись пунктом 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в якій зазначено, що у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, відповідач, при отриманні платежів від відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит», розподіляв зазначені суми на погашення штрафних санкцій та пені, оскільки, при винесенні останнім рішень про застосування штрафних санкцій та пені, заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не існувала, а малась лише заборгованість по штрафним санкціям та пені.

У січні 2013 року заборгованість по штрафним санкціям та пені в сумі 464843,84 грн. відокремленим підрозділом «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» була погашена в повному обсязі. При цьому, станом на 01 квітня 2013 року утворилась недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 456751,62 грн., у зв'язку з несплатою зазначеної суми боргу, управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області було надіслано вимогу від 07 травня 2013 року за № 113/5 на адресу підприємства.

Крім того, в запереченнях до позову відповідачем зазначено, що дія мораторію, передбачена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», взагалі не розповсюджується на дані правовідносини, так як відповідно до частини 5 статті 19 вказаного Закону, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. На підставі вищевказаного представник відповідача просив суд залишити адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» без задоволення.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

09 січня 2013 року ухвалою Господарського суду Луганської області по справі № 913/124/13-г про порушення провадження у справі про банкрутство відносно державного підприємства «Антрацит» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 44).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначене поняття кредитора, за яким це є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що термін виконання грошового зобов'язання за рішеннями Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 04 липня 2012 року №№ 446 - 471 настав до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що підтверджується карткою особового рахунку платника єдиного внеску відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» (а.с. 68-76).

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість підприємства станом на 01 січня 2013 року складала 464703,82 грн., з яких 337756,86 грн. складає несплачена частина єдиного внеску у грудні 2012 року (727,15 - заборгованість з єдиного внеску на 01 грудня 2012 року + 345453,60 грн. - нарахування єдиного внеску у грудні 2012 року - 8423,89 грн. - сплата єдиного внеску у грудні 2012 року); 114824,87 грн. - залишок штрафних санкцій, нарахованих у листопаді 2012 року та частково сплачених у грудні 2012 року на суму 305367,14 грн. (420192,01 грн. - 305367,14 грн.); 12122,09 грн. - залишок пені, нарахованої у листопаді 2012 року та частково сплачена у грудні 2012 року на суму 32529,74 грн. (44651,83 грн. - 32 529,74 грн.).

Зазначені обставини підтверджуються також корінцями-повідомленнями про перерозподіл сплачених сум відповідно до календарної черговості виникнення недоїмки, пені та штрафних санкцій (а.с. 87-90).

Отже, заборгованість відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» зі сплати нарахованих управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області штрафних санкцій та пені є підтвердженою у законодавчому порядку - рішеннями УПФУ - вимогою державного органу щодо грошових зобов'язань, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме до 09 січня 2013 року.

Посилання відповідача на пункт 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за якою, на думку відповідача, мораторій не розповсюджується на виплату заробітної плати та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування суд вважає не обґрунтованим, оскільки штрафні санкції та пеня не є страховими внесками, нарахованими на заробітну плату, а є застосованими до позивача у порядку статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заходами впливу за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що управління пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області є конкурсним кредитором по відношенню до відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. На ці вимоги відповідно до частини 1 статті 19 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розповсюджується дія мораторію.

Частина 3 статті 19 вищезазначеного Закону містить норму відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

Суд вважає, що дії відповідача по зарахуванню єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені є стягненням у розумінні частини 3 статті 19 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою уповноважено органи пенсійного фонду зараховувати єдиний внесок в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені регулює заходи впливу та стягнення.

Частиною 3 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

За положеннями пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Тобто, нарахування пені і застосування штрафів є заходом впливу, який передбачено законодавчо за несплату або несвоєчасну сплату сум страхових внесків єдиного внеску, а зарахування сплачених суми єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, є за положеннями статей 13, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягненням.

Доводи відповідача про те, що дії управління Пенсійного фонду України у м. Свердловську щодо віднесення сплати сум єдиного внеску, здійсненої позивачем у січні, лютому та березні 2013 року в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені є правомірними, з огляду на законність самого нарахування штрафних санкцій та пені, підтверджену постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року по справі № 812/123/13-а суд вважає не обґрунтованими, оскільки правомірність нарахування таких штрафних санкцій та пені позивачем не оскаржується та не є предметом позову. До того ж, на момент винесення постанови Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/123/13-а, а саме 16 січня 2013 року про стягнення штрафних санкцій та пені за рішеннями управління Пенсійного фонду України у м. Свердловську Луганської області від 04 липня 2012 року № 446-471, таке стягнення вже було проведено самим управлінням Пенсійного фонду шляхом зарахування на погашення заборгованості поточних платежів позивача зі сплати єдиного внеску відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Таким чином, прийняття судом такої постанови суду не можна вважати моментом виникнення обов'язку позивача сплатити стягнену заборгованість.

Сплата позивачем поточних нарахувань єдиного внеску у січні, лютому, березні 2013 року підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень, а також вбачається із наданого відповідачем розрахунку нарахувань і сплати єдиного внеску відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит», а саме: нараховано відповідно до звіту за січень 2013 року 326696,06 грн., сплачено 326696,06 грн.; нараховано відповідно до звіту за лютий 2013 року 351926,18 грн., сплачено 351926,18 грн.; нараховано відповідно до звіту за березень 2013 року 348943,00 грн., сплачено 348943,00 грн.

Тобто, станом на дату винесення вимоги, а саме 07 травня 2013 року заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» була відсутня.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, з урахуванням приписів частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів суду правомірність заявлених позовних вимог, натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність винесення спірної вимоги, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 21 серня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 серпня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про скасування вимоги від 07 травня 2013 року № Ю-113/5 про сплату суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 457478,07 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 07 травня 2013 року № Ю-113/5 про сплату заборгованості з єдиного внеску в сумі 457478,07 грн. (чотириста п'ятдесят сім тисяч чотириста сімдесят вісім гривень сім копійок).

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Антрацит» (код ЄДРПОУ 32226065, місцезнаходження: Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська,38) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яноста чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 27 серпня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб