Ухвала суду № 33141801, 20.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р.Справа № 815/764/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі за позовом ТОВ "Паритет" до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкові повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013р. ТОВ "Паритет" звернулось в суд із позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкові повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 14.11.2012р. по 20.11.2012р. ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Паритет" з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АТР Груп», ТОВ «БТК «Євробуд», ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ПП «Пірует» за весь період діяльності. За результатами перевірки складний акт №245/22-213/24527686/3032 від 27 листопада 2012р., в висновках якого зазначені порушення податкового законодавства України в частині безпідставного заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту в зв'язку з укладанням нікчемних правочинів.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті, позивач оскаржив їх, проте згідно з відповіддю ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 25.12.2012р. підстав для змінення висновків акту не було.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2013р. за №0000522301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14260грн, та за №0000532301, якими підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 12400грн.

Позивач зазначає, що надав всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності господарських відносин з контрагентом. Щодо визнання угод з контрагентом нікчемними, то ДПІ не доведено, що такі угоди визнанні недійсними в судовому порядку, а тому посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013р. позовні вимоги задоволено. Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової служби від 16.01.2013р. №000052231, №0000532301.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, що надає йому право на формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування по розрахункам з контрагентами.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що на підставі перевірки Товариства з питань взаєморозрахунків та правових відносин з «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АТР Груп», ТОВ «БТК «Євробуд», ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ПП «Пірует» за весь період діяльності ДПІ прийняла 16 січня 2013р. податкові повідомлення-рішення за №0000522301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14260грн, та за №0000532301, якими підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 12400грн. (т.1 а.с.10,11).

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті, позивач оскаржив їх, проте згідно з відповіддю ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 25.12.2012р. підстав для змінення висновків перевіряючих немає (т.1а.с.50-52).

Підставою для прийняття такого рішення стали висновки ДПІ, які ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 19.04.2012р. стосовно ТОВ «БК АРТ Групп» (а.с.125-140) згідно яких даний контрагент не підтвердив задекларовані обсяги податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень-лютий 2012р., він не знаходиться за юридичною адресою, у нього відсутні документи, які підтверджують постачання товару, свою діяльність ТОВ «БК АРТ Групп» припинило 19.04.2012р., а тому усі операції з купівлі-продажу товару мають ознаки нікчемності.

Перевіряючи правомірність прийнятого податковими органами рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно ч.1 ст.9ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності позивача за період, що перевірявся за КВЕД є: 28.12.0 Виробництво будівельних металевих виробів; 45.42.0 Столярні та теслярські роботи; 25.23.0 Виробництво будівельних виробів з пластмас; 45.44.0 Малярні роботи та скління; 45.25.4 Монтаж металевих конструкцій; 23.12 Формування та оброблення листового скла (т.1а.с.13).

Фактичне виконання господарських операцій та право позивача на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування по розрахункам між ним та його контрагентом ТОВ «БК АРТ Групп», відповідно до заявлених видів діяльності, підтверджують укладені договори купівлі-продажу товарів: комплектуючих для виробництва вікон та дверей з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АТР ГРУП», факт поставки товару на користь позивача підтверджується: рахунок-фактура № 0701 від 07.04.2011р. на суму 5193,40грн., у т.ч. ПДВ, видаткова накладна № 7\04-03 від 07.04.2011р. на суму 5193,40грн., у т.ч. ПДВ, податкова накладна №49 від 07.04.2011р. сума ПДВ 865,57грн.; рахунок-фактура №0406 від 10.05.2011р. на суму 28094,39грн., у т.ч. ПДВ, видаткова накладна №10X05-04 від 10.05.2011р. на суму 28094,39грн., у т.ч. ПДВ, податкова накладна №64 від 10.05.2011р. сума ПДВ 4682,40грн.;рахунок-фактура № 2605 від 26.05.2011р. на суму 36651,72грн., у т.ч. ПДВ, видаткова накладна №26X05-04 від 26.05.2011р. на суму 36651,72грн., у т.ч. ПДВ, податкова накладна №279 від 26.05.2011р. сума ПДВ 6108,62грн.; рахунок-фактура №070702 від 07.07.2011р. на суму 4482,72грн., у т.ч. ПДВ, видаткова накладна №13\07-04 від 13.07.2011р. на суму 4482,72грн., у т.ч. ПДВ, податкова накладна №196 від 13.07.2011р. сума ПДВ 747,12грн.(т.1 а.с.55-68)

На підтвердження оплати поставленого товару від даного контрагента позивачем надана банківська довідка №03-8 від 17.01.2013р. видана Одеською філією ПАТ «Укрінбанк»(т.1 а.с.71).

Таким чином, позивачем надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність отримання товару, його використання в господарській діяльності.

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Статтею 138ПК України визначені витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Під час з'ясування обставин по справі встановлено, що витрати понесенні позивачем є прямо пов'язаними із господарською діяльністю та згідно п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, ст.138ПК України правомірно включені до складу податкового кредиту, у зв'язку з чим, суд першої інстанції встановив, що ці факти повністю доводять встановлення зв'язку господарських операцій між позивачем та його контрагентом і подальшою господарською діяльністю позивача.

Статтею 198ПК України визначено порядок формування вартості товару (послуг) та дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Статтею 201ПК України визначений порядок видачі та оформлення податкової накладної.

Оскільки платником податку надані усі необхідні бухгалтерські та податкові документи на підтвердження реальності господарської діяльності з названим контрагентом, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

За правилами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з наведених норм судова колегія вважає, що норми податкового законодавства України не передбачають обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності (по другому, третьому і т.д. ланцюгам постачання), з якими у ТОВ «Парітет» взагалі не мало будь-яких господарських правовідносин.

За правилами ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки ДПІ не довела факту порушень щодо оформлення податкових накладних, не довела й факту безтоварності операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладання нікчемних правочинів, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та суми бюджетного відшкодування. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

За правилами ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В судовому порядку господарські операції з контрагентом недійсними не визнані.

За таких обставин, судова колегія доходить до висновку, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між ТОВ «Парітет» та його контрагентом ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АТР ГРУП».

Таким чином, Товариством правомірно відображено податковий кредит, а тому висновки СДПІ щодо безпідставного заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту в зв'язку з укладанням нікчемних правочинів є неправомірними.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко