Постанова № 33140593, 19.08.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2013 року Справа № 811/1976/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

при секретарі - Таранусі Т.М.,

за участю:

представника позивача -Таран М.В., Шевченко В.С.,

представника відповідача - Леконт Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Термінал-Експорт" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2013 №0000592240 та № 0000602240,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Термінал-Експорт" (далі по тексту ПП "Термінал-Експорт" або позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 №0000592240 та № 0000602240.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято зазначені рішення, які є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в ході перевірки відповідачем зроблено хибні висновки щодо неспрямованості господарський операцій, які фактично відбулися, на реальне настання правових наслідків.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав законності оскаржуваних рішень, які прийнято на підставі обґрунтованих висновків перевірки, в ході якої встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача. Так, на думку відповідача, правочини між позивачем, ТОВ «Міксбуд», ТОВ «Промагролізинг» є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (а.с.55-58).

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що у період з 05.04.2013 по 11.04.2013 посадовим особами відповідача проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Міксбуд», ТОВ «Промагролізинг» за період з 01.01.2008 по 31.03.2011, про що складено акт №63/22-4/34099985 від 18.04.2013 (а.с. 9-31).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення, в тому числі:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп..5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 37501 грн., у т.ч. за 9 місяців 2009 року на суму 16667 грн.; за 1 квартал 2010 року на суму 20834 грн.;

- пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 30000 грн., в т.ч. за січень 2010 року в сумі 30000 грн. (а.с. 31).

07.05.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000602240, яким за порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 26403 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 20834 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 5209 грн. (а.с. 33).

Як вбачається з акту перевірки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000602240, ґрунтується на тому, що в порушення 5.2.1 п. 5.2, пп..5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено податок за 1 квартал 2010 року на суму 20834 грн. на підставі правочинів з ТОВ «Міксбуд», які є нікчемними.

Позиція податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Міксбуд» ґрунтується на підставі встановлених обставин, викладених в акті перевірки (а.с. 13), та на підставі постави старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області про призначення позапланових документальних перевірок від 11.08.2011 в межах розслідування кримінальної справи № 58-479 (а.с. 104-107).

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, (в подальшому - закон України від 28.12.94 №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Як слідує з акту перевірки та досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до валових витрат у 1 кварталі 2010 року згідно отриманих послуг, відповідно до договору про надання консультативних послуг в митній справі, 83 333 грн. (а.с.29, 113).

Зазначені послуги, виконані ТОВ «Міксбуд» та оплачені позивачем, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 15.01.2010 (а.с. 114), податковою накладною (а.с. 115) та платіжними дорученнями (а.с. 116-117).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп..5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 20834 грн. за 1 квартал 2010 року, у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000602240, яким за порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 26403 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 20834 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 5209 грн., належить визнати протиправним та скасувати.

Крім того, на підставі акту перевірки 07.05.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000592240, яким за порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 37500 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 30000 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 7500 грн. (а.с. 32).

На думку відповідача, позивачем занижено податок на додану вартість занижено податок на додану вартість у сумі 30000 грн., в т.ч. за січень 2010 року в сумі 30000 грн. в зв'язку із віднесенням до складу податкових зобов'язань та до податкового кредиту суми по нікчемним правочинам з ТОВ «Міксбуд» та ТОВ «Промагролізинг».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(чинного на час виникнення правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В силу приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в редакції чинній на час виникнення податкового кредиту), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

Як зазначено вище, судом встановлена реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Міксбуд».

ТОВ «Міксбуд» виписано позивачу податкова накладна на загальну суму ПДВ 16 666,67 грн., яка відповідає вимогам податкового законодавства, чинного на час вчинення правовідносин, а також чинного на час винесення рішення, а саме вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (а.с. 115).

Щодо підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промагролізинг», то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкова декларація за липень 2009 року, в яку також були включені суми коштів по господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промагролізинг», була отримана позивачем в серпні 2009 року, а тому саме з цього час почали спливати строки давності в встановлені ПК України.

Рішення відповідач виніс 07.05.2013, тобто після закінчення строку давності встановленому ПК України у межах 1095 днів.

З огляду на викладене, позивач вийшов за межі наданих йому ПК України прав, застосувавши до позивача грошові зобов'язання по господарським операціям позивачем та ТОВ «Промагролізинг» після закінчення строку давності встановленому ПК України у межах 1095 днів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000592240, яким за порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 37500 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 30000 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 7500 грн., прийнято з порушенням принципу законності та обґрунтованості, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 635,43 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 07.05.2013 №0000602240, яким приватному підприємству "Термінал-Експорт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 26403 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 20834 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 5209 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 07.05.2013 №0000592240, яким приватному підприємству "Термінал-Експорт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 37500 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 30000 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 7500 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 635 гривень 43 коп. (шістсот тридцять п'ять гривень 43 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 23.08.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун