Ухвала суду № 33139722, 27.08.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/1621/12 Головуючий у І інстанції Тандир О.В. Провадження № 22-ц/780/3665/13 Доповідач у 2 інстанції ІгнатченкоКатегорія 26 27.08.2013

УХВАЛА

Іменем України

27 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Верланова С.М., Малорода О.І.,

при секретарі : Антіпова Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив в рахунок стягнення заборгованості в сумі 129 344,63 грн., що виникла внаслідок порушення умов кредитного договору № К3АОАК22783921 від 8.12.2005 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль ОРЕL, модель ASTRA, 2005 року випуску, тип транспортного засобу: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 що належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, встановивши початкову ціну для подальшої реалізації в сумі 77 490 грн., зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також зобов'язати ОСОБА_1 передати ПАТ КБ «ПриватБанк» даний автомобіль, технічний паспорт та ключі. Крім того позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено. З метою задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № К3АОАК22783921 від 8.12.2005 року у розмірі 129 344,63 грн., з яких 53 146,09 грн. заборгованість за тілом кредиту, 43 900,42 грн. заборгованість за відсотками користування кредитом, 11 477,65 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 20 820,47 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль ОРЕL, модель ASTRA, 2005 року випуску, тип транспортного засобу: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 що належить на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується техпаспортом НОМЕР_3, виданий МРЕВ-4 від 7.12.2005 року, шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права продажу вказаного автомобіля з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем у порядку встановленому ст. 30 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», встановивши початкову ціну для подальшої його реалізації в розмірі 77 490 грн., зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України. Зобов'язано ОСОБА_1 передати ПАТ КБ «ПриватБанк» належний йому на праві приватної власності автомобіль ОРЕL, модель ASTRA, 2005 року випуску, тип транспортного засобу: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 технічний паспорт та ключі від даного автомобіля. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 26 квітня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задовлення.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_2 вказали, що районний суд не встановлював та не перевірив чи відповідає сума заборгованості дійсності, чи правильно проведений її розрахунок та чи здійснював відповідач погашення кредиту після 15.09.2011 року. Також не можна вважати, що позивач вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про необхідність дострокової виплати кредиту та звернення стягнення не предмет застави. Апелянт зазначив про порушення місцевим судом вимог процесуального права, що полягає в неналежному повідомленні ОСОБА_1 про дату та час проведення судового засідання, що порушило принципи рівності та змагальності сторін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, у зв'язку з чим відповідно до договору застави № К3А0АК22783921 від 8.12.2005 року, ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та норм цивільного законодавства, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 8.12.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № К3АОАК22783921, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит в сумі 105 698 грн., які він зобов'язувався повернути в повному обсязі 8.12.2012 року та сплатити за користування кредитом відсотки в розмірі 15 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між банком та відповідачем було укладено договір застави № К3А0АК22783921, предметом якого є автомобіль ОРЕL, модель ASTRA, 2005 року випуску, тип транспортного засобу: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 що належить на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується техпаспортом НОМЕР_3, виданий МРЕВ-4 від 7.12.2005 року

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором № К3АОАК22783921 від 8.12.2005 року виконав повністю, надавши кредит ОСОБА_1 у розмірі 105 698 грн., що також не заперечувалося сторонами.

Проте позичальник порушив умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 10 серпня 2012 року у нього утворилася заборгованість перед позивачем по кредиту в розмірі 129 344,63 грн., з яких 53 146,09 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 43 900,42 грн. - заборгованість за відсотками користування кредитом, 11 477,65 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 20 820,47 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується відповідним розрахунком ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 7-11).

У зв'язку з чим 9.09.2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення-вимогу № 1209 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № К3АОАК22783921 від 8.12.2005 року, на яку ОСОБА_1 не відреагував жодним чином (а.с. 22-23).

Відповідно до п. 2.3.3 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником свої зобов'язань банк, на власний розсуд, має право зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідного повідомлення.

Відповідно до п. 15.7 договору застави з метою задоволення своїх вимог заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо на момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. У разі порушення заставодавцем зобов'язань за цим договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань зі сплати кредиту, відсотків, комісій, винагород, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет застави. Звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором банк також може зокрема у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору.

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Даним статтям кореспондують положення ст.ст. 19, 20 ЗУ «Про заставу», якими також передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

У зв'язку із наведеним суд першої інстанції доречно та обґрунтовано звернув увагу на вимоги ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», і звертаючи стягнення на предмет застави - автомобіль ОРЕL, модель ASTRA, 2005 року випуску, тип транспортного засобу: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права продажу вказаного автомобіля з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, виконав положення ст. 30 цього Закону та у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами.

Разом з тим посилання апелянта на ту обставину, що проводячи розгляд місцевий суд направив повістку ОСОБА_1 не зареєстрованим місцем проживання в АДРЕСА_1 як вказано в позовній заяві, чим фактично порушив вимоги ст. 76 ЦПК України та позбавив відповідача приймати участь в розгляді справи та надавати свої заперечення на вимоги приймаються до уваги апеляційного суду, проте в силу вимог ч. 3 ст. 309 України вказані порушення норм процесуального права не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, адже це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

При цьому, в ході тривалого розгляду справи в суді першої інстанції, а також перегляді заочного рішення а апеляційному порядку, будь-яких обґрунтованих заперечень проти позову або ж належних доказів, які б спростовували висновки суду, відповідачем та його представником не надано.

Судова колегія вважає безпідставними та необгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо не повного з'ясування районним судом суми заборгованості та погашеної суми кредиту, оскільки такі твердження апелянта не підкріпленні буд-якими доказами у справі, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № К3АОАК22783921 від 8.12.2005 року.

У відповідності ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так наполягаючи на своїх вимогах щодо скасування заочного рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 зазначав, що не отримував вимоги від банку про повернення суми заборгованості або передання банку предмету застави, однак колегія суддів з матеріалів справи вбачає, що 9.09.2011 року рекомендованим листом відповідачу на адресу, зазначену ним в анкеті-заяві, було направлено повідомлення про виникнення заборгованості за кредитним договором із зазначенням суми основного боргу, відсотків, пені та комісії. В даному повідомленні містилася вимога про погашення заборгованості та наслідки непогашення боргу, а також пропозиція з'явитись до ПАТ КБ «ПриватБанк» для врегулювання спору. Що ж стосується адреси боржника, то за умовами кредитного договору він повинен був повідомляти кредитора про зміну місця реєстрації або проживання.

Інші докази та обставини, на які посилаються апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: