Ухвала суду № 33139668, 27.08.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/7659/12 Головуючий у І інстанції Мора О.М. Провадження № 22-ц/780/3864/13 Доповідач у 2 інстанції ІгнатченкоКатегорія 26 27.08.2013

УХВАЛА

Іменем України

27 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Верланова С.М., Малорода О.І.,

при секретарі : Антіпова Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 17 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», назва якого змінена на публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 223333699, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит в сумі 40 000 дол. США строком до 17 березня 2025 року з відсотковою ставкою 13% річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 17 березня 2008 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок загальною площею - 63,2 кв.м., житловою площею - 38,5 кв.м. та земельна ділянка площею 0,100 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться по АДРЕСА_1

Позивач вказав, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, натомість ОСОБА_1 від своєчасного виконання своїх зобов'язання за кредитним договором ухиляється, погашення кредиту та відповідних платежів відповідно до умов договору не виконує, а тому загальна сума заборгованості з урахуванням суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, та пені станом на 10 серпня 2012 року становить 373 352,92 грн. Позивач повідомляв відповідача про порушення ним умов кредитного договору та в зв'язку з неналежним виконанням ним зобов'язання, змушений був звернутись до суду відповідно до іпотечного договору, ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 589, 590 ЦК України, оскільки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі рішення суду. Крім того ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначив, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

На підставі викладеного позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості, звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв.м. і належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 березня 2007 року та земельну ділянку загальною площею 0,100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 322311010:01:056:0023, та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 березня 2008 року, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу предмету іпотеки в розмірі оціночної вартості вказаного майна, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу. У зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, виселити мешканців, які проживають в АДРЕСА_1 Також просив стягнути з відповідача на свою користь витрати по оплаті судового збору.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 223333699 від 17 березня 2008 року в розмірі 46 709,99 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 373 352,92 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв.м. і належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 березня 2007 року, реєстраційний номер 1559, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за № 2760592, та земельну ділянку загальною площею 0,100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 322311010:01:056:0023, та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 березня 2008 року, реєстраційний номер 1564, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за № 2760614. Визначено спосіб звернення стягнення - реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Встановлено початкову ціну продажу предмету іпотеки в ході виконавчого провадження згідно експертної оцінки, але не нижче за звичайні ціни на цей вид майна. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказала, що районний суд не звернув увагу на те, що вартість іпотечного майна позивачем не була зазначена, а судом не встановлено загальну ринкову вартість усього нерухомого майна: житлового будинку і земельної ділянки окремо, поскільки погашення заборгованості можливо було б за рахунок звернення навіть лише частини іпотеки. Також апелянт вказала на порушення норм процесуального права, що полягало в ігноруванні судом письмової заяви про перенесення судового засідання у зв'язку із неможливістю прибуття представника відповідача, що порушило принципи рівності та змагальності сторін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушила умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, у зв'язку з чим відповідно до іпотечного договору, ЗУ «Про іпотеку» та норм цивільного законодавства, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим суд вважав, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, а саме: якщо мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, не яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 березня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», назва якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 223333699, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит в сумі 40 000 дол. США, які вона зобов'язувалася повернути в повному обсязі 17 березня 2025 року та сплатити за користування кредитом відсотки в розмірі 13 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем 17 березня 2008 року було укладено договір іпотеки, предметами якого є житловий будинок загальною площею - 63,2 кв.м., житловою площею - 38,5 кв.м. і належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 березня 2007 року та земельна ділянка площею 0,100 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 322311010:01:056:0023, та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 березня 2008 року, які знаходяться по АДРЕСА_1

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, банк свої зобов'язання за кредитним договором № 223333699 від 17 березня 2008 року виконав повністю, надавши кредит ОСОБА_1 у розмірі 40 000 дол. США, що підтверджується належним чином завіреною копією меморіального валютного ордеру № ОJUO48172 від 17 березня 2008 року (а.с. 33).

Проте позичальник порушив умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 10 серпня 2012 року у нього утворилася заборгованість перед позивачем по кредиту в розмірі 373 352,92 грн., з яких 290 556,50 грн. - основна сума заборгованості, 24 617,76 грн. - нараховані відсотки по кредиту, 58 179,33 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, що підтверджується відповідним розрахунком ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 8-10).

У зв'язку з чим у травні 2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 223333699 від 17 березня 2008 року, яку ОСОБА_1 отримала 15 травня 2013 року та на яку не відреагували жодним чином (а.с. 34-35).

Відповідно до п. 9.1. кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником свої зобов'язань кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, пеню та штрафи відповідно до цього договору.

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Даним статтям кореспондують положення ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також згідно до ч. 1 ст. 591 ЦК України та ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» задоволення вимог кредитора за рахунок майна, що є предметом іпотеки, в судовому порядку може здійснюватися виключно шляхом реалізації предмета іпотеки через продаж з публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

У зв'язку із наведеним, звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу предмету іпотеки в розмірі оціночної вартості вказаного майна, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами.

Посилання апелянта на ту обставину, що суд в порушення норм процесуального закону ухвалив рішення проігнорувавши письмову заяву про перенесення судового засідання у зв'язку із неможливістю прибуття представника відповідача, що порушило принципи рівності та змагальності сторін, є безпідставними та не підкріпленні належними доказами, адже підтвердження обставин поважності причин неявки в судове засідання ОСОБА_1 та її представника в матеріалах справи відсутні. При цьому в ході тривалого розгляду справи в суді першої інстанції будь-яких обґрунтованих заперечень проти позову представник відповідача не надав.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо не повного з'ясування районним судом вартості іпотечного майна, та задоволення неконкретизованої вимоги, яка може виконана за умовою настання в майбутньому, оскільки пунктом 4.4. іпотечного договору вартість предмета іпотеки визначилася за згодою сторін та становить 275 317 грн., що за курсом НБУ на дату укладання цього договору складає 54 518 дол. США

Більш того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Отже докази та обставини, на які посилаються апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 33, 35, 39 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 209, 218, 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: