Рішення № 33138904, 14.08.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 764/1468/13-ц

Проевадження2/764/1272/2013

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Кукурекіна К.В.

при секретарі - Яцук Є.О.,

розглянув у судовому засіданні в залі суду у м.Севастополі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ „Приватбанк", в особі Севастопольської філії, про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Севастополя з позовною заявою про визнання кредитних договорів недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні кредитного договору №SEH0GK0336239H від 10.08.2006, договору іпотеки від 10.08.2006 та кредитного договору №SE00GА0000272 від 26.02.2008 та іпотечного договору від 26.02.2008, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк", він як чоловік позичальниці не надав згоди на це, чим порушені вимоги ст. 65 Сімейного кодексу України, ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Позивач у судове засідання з'явився, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача позов не визнала, пояснила суду, що кредитні договори було укладено між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебувають, будинок був придбаний ними після розірвання шлюбу, частки належать на праві дольової власності по 1/2 частці, що придбані за власні кошти кожного,згода ОСОБА_1 на передачу своєї частки в іпотеку у забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 підтверджується підписанням ним договорів іпотеки; також зазначила про пропуск встановленого ст. 257 ЦК України терміну позовної давності для звернення до суду, просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10.08.2006 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №SEH0GK0336239H, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 136 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.08.2021 року.

26.02.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №SE00GА0000272, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 74600,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,26 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.02.2028 року.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з вимогами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк".

ОСОБА_2 позовну заяву про недійсність кредитних договорів №SEН0GК336239Н від 10.08.2006, №SE00GA00000272 від 26.02.2008 не подавала. Тобто, звертаючись із позовом про визнання кредитних договорів недійсними ОСОБА_1 ставить питання, що не стосуються його прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами ст. 65 Сімейного кодесу України дружина (чоловік) розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою.

Зі свідоцтва про розірвання шлюбу слідує, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний 23 березня 1994 року.

Кредитні договори між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» були укладені 10.08.2006 за №SEН0GК336239Н та 26.02.2008 за №SE00GA00000272.

Тобто, кредитні договори між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» були укладені після розірвання шлюбу між сторонами.

З договору купівлі- продажу від 10.08.2006, довідки ДКП БТІ та ДРОНМ від 15.08.2006 слідує, що житловий будинок за адресою вул.Степова,31 у м.Севастополі належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині.

Відповідно до положень ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч.2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Із іпотечних договорів від 10.08.2006 (п.11.10) та 26.02.2008 (п.26.02.2008)слідує, що ОСОБА_1 надано згоду на передачу своєї частини будинку за адресою АДРЕСА_1 у іпотеку ПАТ КБ "Приватбанк" для забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитними договорами №SEН0GК336239Н та №SE00GA00000272. Договори іпотеки та згода засвідчені приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК України покласти на позивача.

На підставі ст. ст. 6, 203, 215, 627-628, 638, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційному суді м.Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м.Севастополя, у 10-денний строк з мменту проголошення рішення.

Суддя - підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Ленінського районного

суду міста Севастополя К.В. Кукурекін