Постанова № 33134474, 20.06.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/2658/13-а

20.06.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Кучеренко Н.В.,

при секретарі - Кульневій С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про зобов'язання прийняти рішення, третя особа Публічне акціонерне товариство «Кримбуд»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Виконкому Сімферопольської міської ради про зобов'язання прийняти певне рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з сім'єю проживає в гуртожитку та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. ЇЇ право на вселення підтверджується ордером, виданим у 1997 році.

У 2010 році позивач звернулася до ВАТ «Кримбуд» з питанням про можливість приватизації своєї кімнати, на що отримала відмову від 10.02.2010р. про те, що гуртожиток є власністю товариства і не підлягає приватизації.

У 2012 році позивач, дізнавшись про приватизацію сусідами свого житла (кімн.818), звернулася до Сімферопольської міської ради із заявою та пакетом документів про приватизацію своєї кімнати. Однак, одержала від відповідача відмову за №Б-162/2306 від 23.08.2012р. про те, що її гуртожиток знаходиться на балансі ВАТ «Кримбуд» і питання приватизації може розглядатися тільки після передачі його на баланс місцевим органам влади.

У 2013 році позивачу стало відомо про рішення Господарського суду АРК від 12.05.2009р. за позовом Прокурора Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі виконавчого комітету Сімферопольської міської ради до відповідачів Фонду майна АРК та ВАТ «Кримбуд» визнано не чинними накази Фонду майна 1996 року про створення «Кримбуд» та передачі останньому восьми гуртожитків, у тому числі, того гуртожитку, де проживає позивач. Апеляційною інстанцією постановою від 23.06.2009р. та Вищим господарським судом України від 20.10.2009р. рішення господарського суду від 12.05.2009р. залишено без змін.

31.03.2010р. Сімферопольською міською радою прийнято рішення №940, яким надана згода на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Сімферополя даних гуртожитків, з прийняттям на баланс комунальних підприємств гуртожитків, у тому числі, гуртожитку позивача на баланс ЖЕО Центрального району м. Сімферополя. Тобто, відповідач та третя особа при наданні відповіді позивачу надали неправдиві дані.

Рішенням Господарського суду АРК від 27.09.2011р. за позовом Фонду майна АР Крим до ВАТ «Кримбуд» було задоволено позов про витребування із чужого незаконного володіння вказаних восьми гуртожитків. Апеляційною інстанцією своєю постановою від 05.12.2011р. це рішення залишено без змін.

Постановою ВР АРК «Про питання управління майном, яке належить АРК» від 18.04.2012 року Верховна Рада АРК передала в комунальну власність територіальної громади міста Сімферополь дані гуртожитки.

У зв'язку з чим, позивач, як вказує, вважає, що відповідач своєю бездіяльністю не виконує рішення судів, які набрали законної сили, Постанову ВР АРК, порушує законні права позивача. Відмову Виконкому щодо приватизації кімнати в гуртожитку, посилаючись на ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» вважає незаконною та безпідставною. У зв'язку з чим, звернувшись до суду, просить зобов'язати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради прийняти рішення про надання дозволу позивачу на приватизацію приміщень у гуртожитку, а саме: кімнати №817, площею 12 кв.м. та допоміжних приміщень 1/3 кухні, площею 4,8 кв.м. та частину коридору, площею 2,8 кв.м., розташованих у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_6 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в у повному обсязі, надавши пояснення у відповідності до позову, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради за довіреністю - Налбандян Р.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Так, пояснив, що заява ОСОБА_1 дійсно надходила на Виконкому, однак, не могла бути розглянута на засіданні та задоволена, адже, гуртожиток позивача до цього часу, у відповідності до вимог ЗУ «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та Положення про порядок передачі майна, що належить АРК, затвердженого постановою ВР АРК від 21.06.2000р., не передано в комунальну власність, про що і було повідомлено позивачу у відповіді.

Представник третьої особи ПАТ «Кримбуд» до суду не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення справи слуханням не надходило.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, визначивши закон, якій підлягає застосуванню, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

Стаття 6 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах о протиправності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності полягає на відповідача, якщо він заперечує проти позову, тобто встановлена презумпція вини суб'єкту владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого були оскаржені, а усі приведені позивачем обставини справи о рішенні, діях чи бездіяльності відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, поки відповідач їх не спростує.

Судовим розглядом встановлено, що 03.08.2012 року на ім'я Сімферопольського міського голови до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради надійшла заява ОСОБА_1 від 02.08.2012 року про надання дозволу на приватизацію жилої площі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

На цю заяву позивач отримала відповідь з Управління житлово-комунального господарства Сімферопольської міської ради від 23.08.2012р. про те, що після передачі ПАТ «Кримбуд» до комунальної власності гуртожитків, які знаходяться на балансі товариства, міською радою буде розглянуто питання про надання згоди на приватизацію жильцями жилих приміщень, які вони займають (а.с.11).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з його необґрунтованості.

Так, у відповідності зі ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради є виконавчим органом, який відповідно до Конституції України та цього Закону створений Сімферопольською міською радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, регулюються Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, Міністерства внутрішніх справ України та державних навчальних закладів.

Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, крім гуртожитків, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів:

1)всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад;

2)передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону має бути здійснена в строки, передбачені державною програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад;

3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Частина 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлює, що громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, включених до статутного капіталу товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

З зазначених норм слідує, що до повноважень Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради відносяться лише повноваження, щодо приватизації громадянами житлових приміщень у гуртожитках, які знаходяться у комунальній власності.

Ствердження позивача, що гуртожиток по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності м. Сімферополя не відповідає дійсним обставинам справи.

Так, як встановлено, з метою виконання Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», рішенням 58 - ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 31 березня 2010р. №940 дано згоду на прийом в комунальну власність територіальної громади м. Сімферополя гуртожитків по вул. Жидкова, 76, вул. Генерала Захарова, 15, вул. Генерала Захарова, 9/1, вул. Руська, 103-а, вул. Барикадна, 70, АДРЕСА_1, вул. Кржижановського, 6, вул. Яблочкова, 23/4, які перебувають на балансі ДП ЖКК ВАТ «Кримбуд».

Рішенням Господарського суду АР Крим від 12 травня 2009 року по справі №2-21/638.2-2009, залишеного в силі постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2009 року задоволено позовні вимоги прокурора Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради до Фонду майна Автономної Республіки Крим, ВАТ «Кримбуд» про визнання недійсними наказів Фонду майна Автономної Республіки Крим №1493 від 25 вересня 1996 року «Про створення відкритого акціонерного товариства «Крмбуд» та №2081 від 18 грудня 1996 року «Про збільшення статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Кримбуд», в частині передачі в статутний капітал суспільства 8 зазначених раніше гуртожитків.

На підставі рішення Господарського суду АР Крим від 12 травня 2009 року по справі №2-21/638.2-2009, яке набрало законної сили, Фондом майна Автономної Республіки Крим, Господарський суд АР Крим був поданий позов до ПАТ «Кримбуд» про витребування у відповідача гуртожитків, розташованих за адресою: вул. Жидкова, 76, вул. Генерала Захарова, 15, вул. Генерала Захарова, 9/1, вул. Руська, 103-а, вул. Барикадна, 70, АДРЕСА_1, вул. Кржижановського, 6, вул. Яблочкова, 23/4.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 27 вересня 2011 року по справі № 5002-19/2680-2011, залишеного в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2011 року, позовні вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим задоволено в повному обсязі, витребуване у ПАТ «Кримбуд» зазначені гуртожитку, шляхом їх повернення до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим.

18 квітня 2012 року, з урахуванням рішення Господарського суду АР Крим від 27 вересня 2011 року по справі №5002-19/2680-2011, Верховною Радою Автономної Республіки Крим було прийнято Постанову №786-6/12 «Про питання управління майном, що належить Автономній Республіці Крим», було прийнято рішення про включення зазначених гуртожитків до складу майна Автономної Республіки Крим та їх передачі в комунальну власність територіальної громади м. Сімферополя.

Порядок передачі гуртожитків у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та «Положення про порядок передачі майна, що належить Автономній Республіці Крим», затвердженого постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21.06.2000 року №1233-2/2000.

Відповідно до п. 16.6 «Положення про порядок передачі майна, що належить Автономній Республіці Крим», передача житлового фонду та іншого нерухомого майна, а також об'єктів незавершеного будівництва у комунальну власність здійснюється за наявності відповідної технічної документації на об'єкт. При відсутності необхідної технічної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, організації, установи, з балансу якої передається об'єкт.

До акта приймання-передачі житлового фонду додаються:

-акти передачі службового житла;

-договори оренди нежилих приміщень;

-акти передачі договорів найму жилих приміщень;

-відомості про приватизацію квартир;

-копії договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень.

До теперішнього часу, гуртожиток по АДРЕСА_1, не передано в комунальну власність Сімферопольської міської ради та відповідно не підписано акт-прийому передачі.

Як вказує відповідач, передача вказаного гуртожитку не здійснюється з вини балансоутримувача ПАТ «Кримбуд» та власника в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим, оскільки зазначені особи повідомляють Сімферопольську міську раду про відсутність у них відповідної технічної документації на об'єкт, що фактично унеможливлює його передачу до відновлення зазначеними особами необхідної документації.

Таким чином, при встановлених в судовому засіданні обставинах, суд, відмовляючи у задоволенні позову погоджується з доводами відповідача про те, що заява позивача не могла бути розглянута на засіданні Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради та задоволена, адже до повноважень відповідача не відносяться повноваження щодо розгляду на засіданнях питань про приватизацію громадянами житлової площі у гуртожитках, які не знаходяться у комунальній власності. Гуртожиток позивача, як встановлено, фактично до комунальної власності не переданий, обов'язок його передачі виникає у передаючої сторони. Надана позивачу відповідачем відповідь на заяву - відповідає дійсним обставинам.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд вважає за необхідне зазначити, що пред'явлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача судом щодо прийняття конкретного рішення на її користь, взагалі задоволенню на підлягає, оскільки не відповідає передбаченим законом способам захисту порушених прав.

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 55, 124, 130 Конституції України, ст. ст. 1, 24, 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 1, 3, 4 «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ЗУ «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», п. 16.6 «Положення про порядок передачі майна, що належить Автономній Республіці Крим», затвердженого постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21.06.2000р. № 1233-2/2000, керуючись ст.ст. 9, 11, 12, 14, 70, 71, 94, 99, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про зобов'язання прийняти рішення, третя особа Публічне акціонерне товариство «Кримбуд» - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя: Н. В. Кучеренко