Ухвала суду № 33131815, 20.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року справа №812/2249/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Шишова О.О., Сіваченка І.В., Жаботинської С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 р. у справі № 812/2249/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнати недійсним запис в особовому рахунку,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнати недійсним запис в особовому рахунку.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що відповідач повинен був взяти його на облік 15.10.1996 р. як платника збору на обов'язкове пенсійне страхування при реєстрації його підприємницької діяльності, в той же час у відповідача не було підстав для перереєстрації позивача і не засвідчено факт виконання зазначених дій через відсутність актів звірки платників внесків. Також позивач наголошує на тому, що у відповідача не було підстав вважати його платником єдиного соціального внеску, а тому не було підстав з боку відповідача щодо зобов'язання ОСОБА_2 к вчиненню дій в межах обов'язків платника єдиного внеску та вчиненню дій в межах прав, наданих ЗУ «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування» в період з 01.01.2011 р.

Позивач також посилався на той факт, що у відповідача відсутні докази щодо вчинення ним дій по взяттю ОСОБА_2 на облік після реєстрації його підприємцем та взяття на облік як платника єдиного соціального внеску згідно вимог ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а єдиними документами, якими відповідач засвідчує взяття ОСОБА_2 на облік є Повідомлення про взяття на облік, яке було складено станом на 01.03.2013 р. та містить відомості що з цієї дати позивача взято на облік. Просив скасувати постанову першої інстанції та постановити нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_2, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області 19.12.2006, реєстраційний № 2 371 017 0000 001526 (а.с.34-35), зареєстрований в УПФУ у Новоайдарському районі Луганської області та є платником єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с.37).

Також ОСОБА_2 з 01.01.2010 по теперішній час знаходиться на податковому обліку на спрощеній системі оподаткування (а.с.71).

17 травня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у Новоайдарському районі Луганської області було винесено рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 371, згідно якого на підставі пункту 4 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 170,00 грн. за неподання звітності. Акт та рішення про застосування штрафних санкцій були отримані позивачу особисто (а.с.42).

Відповідачем на виконання пункту 4.5 Інструкції 21-5 на адресу позивача надіслано повідомлення-розрахунок про сплату єдиного внеску за 2011 рік у сумі 4010,30 грн. (а. с.40).

У зв'язку з тим, що сума страхових внесків не була сплачена, згідно з частиною 4 статті 25 Закону № 2464 УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області на адресу позивача було направлено вимогу про сплату боргу від 05.11.2012 № Ф-221 на загальну суму 4010,30 грн. (а.с.40). Конверт повернувся на адресу позивача за закінченням терміну зберігання.

Не погодившись з зазначеною вимогою позивач звернувся 25 грудня 2012 року з заявою про узгодження вимоги до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області в якій просив скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-221 від 05.1.2012, як не законною та складеною не по відношенню до платника єдиного соціального внеску , що не відповідає нормам п. 2 ч.4 ст. 25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с.50-53).

Рішенням Управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганській області від 27.12.2012за № 8859/03-10 у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено, оскаржувану вимогу управління Пенсійного фонду України залишено без змін (а.с.54).

Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (надалі - Закон № 2464) та Інструкцією "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27.10.2010 за № 994/18289 (далі Інструкція № 21-5).

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 та пункту 3.4. Інструкції № 21-5 єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

У відповідності до частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з частиною 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Постановою Пенсійного фонду України № 22-2 від 08.10.2010, зареєстрованої Мінюстом України 01.11.2010 за №1014/18309, затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пунктом 3.1 вказаного Порядку передбачено, що страхувальники зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

Пунктом 4 статті 21 Закону № 2464 визначено право територіальний органу Пенсійного фонду застосовувати до платника єдиного внеску штрафну санкцію за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно ч.1. ст. 12. Закону України № 2464, завдання та функції Пенсійного фонду: завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Частиною 2 ст. 12 Закону України № 2464 Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: аналізує та спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування прогнозує надходження коштів від сплати єдиного внеску; забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; встановлює форми, строки і порядок прийняття та обробки звітності, зокрема в електронній формі, від платників щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; формує та веде Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює заходи щодо забезпечення доступу до даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до цього Закону; готує звітність, передбачену цим Законом; взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування; узагальнює практику застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску і подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, пропозиції щодо його вдосконалення; надає роз'яснення з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Відповідно до Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт не подання позивачем звіту з єдиного внеску та цей факт не спростовується самим позивачем, у відповідача були законні підстави для прийняття оскаржуваної вимоги про застосування штрафу у розмірі 4010,30 грн. за вказане порушення, на виконання пункту 4 статті 21 Закону № 2464.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень та дії, довів суду правомірність прийняття зазначеної вимоги у відповідності до вимог чинного законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія судді.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 р. у справі № 812/2249/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 р. у справі № 812/2249/13-а - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

С.В.Жаботинська