Ухвала суду № 33131725, 08.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5285/13-а (у 8-ми томах) Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К. С. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

за участю представника позивача Алдошиної Л. О., представника відповідача Маісурадзе З. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київстар" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Київстар" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 01.04.2013 № 0000194210 та № 0000184210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 13.03.2013 року за результатами позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Київстар» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року ОДПС - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків (правонаступником є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків) складено Акт № 257/42-10/21673832 (а. с. 90-136 Т. 1), яким встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 294571 грн., а також порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 11091 грн.

01.04.2013 року на підставі Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, з урахуванням вимог ст. 102 ПК України, винесено податкові повідомлення-рішення (а. с. 137, 139 Т. 1):

- № 0000194210, яким у зв'язку з порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5417 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1251 грн.;

- № 0000184210, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 273676 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68337 грн.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 273676 грн., а також порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 5417 грн., стала встановлена ним нікчемність договорів від 01.09.2008 року № 9240, від 03.02.2010 року № 11966, від 09.11.2010 року № 13512, від 28.09.2010 року № 13240/13247, укладених між ПрАТ «Київстар» та БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» внаслідок:

- отримання акту ДПІ у м. Сімферополі від 11.04.2012 року № 36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс», в якому встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 21, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- отримання акту ДПІ у м. Сімферополі від 11.04.2012 року № 37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс», в якому зазначено, зокрема, про направлення повідомлення про відсутність БВП «Строитель-Плюс» за місцезнаходженням, а також встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 21, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- встановлення відсутності необхідних умов у БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» для здійснення господарських операцій, а саме: основних фондів, трудових ресурсів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, а також транспортних засобів.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, між БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» та ПрАТ «Київстар» укладено договори від 01.09.2008 № 9240, від 03.02.2010 № 11966, від 09.11.2010 № 13512, від 28.09.2010 № 13240/13247 (далі - Договори). На підтвердження факту виконання вказаних Договорів складено відповідні акти приймання виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти здачі-приймання наданих послуг, видаткові накладні, а також БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» виписали позивачу податкові накладні на суму у розмірі 1642056 грн. (в тому числі ПДВ 273676 грн.).

Водночас, як видно з матеріалів справи, вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к, який набрав законної сили 14.05.2013, засновника та директора БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України (а. с. 13 Т. 7).

Вказаним вироком від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к встановлено, зокрема, що: «Впродовж 2009 року - 2010 року, ОСОБА_5, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою, ОСОБА_5 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, а саме: БВП «Строитель плюс» (ЄДРПОУ 31263808), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261) та ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441). Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_5 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинювалось пособництво службовим особам. Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене повторно. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину визнала повністю».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі - Порядок № 165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

З огляду на вищенаведені норми колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що податкові накладні виписані БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» на користь позивача з урахуванням обставин встановлених вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку № 969 підписані невстановленими особами, а не ОСОБА_5, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище та ініціали останньої, у зв'язку з чим дані податкові накладні за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.

Доказів надання повноважень на ведення господарських операцій від імені вказаних підприємств, оформлених належним чином, позивачем не надано.

В судовому засіданні представником позивача повідомлено, що ПрАТ «Київстар» є великим підприємством з багатомільйонною кількістю клієнтів, а тому осягнути перевіркою на предмет здійснення ними своєї діяльності всіх свої контрагентів не мало фізичної можливості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»м валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій між позивачем та БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс», а також те, що акти приймання виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти здачі-приймання наданих послуг та видаткові накладні виписані БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс», на користь позивача з урахуванням обставин встановлених вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к фактично є недійсними і не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування валових витрат, колегія суддів погоджується х висновком суду першої інстанції, що витрати ПрАТ «Київстар» за вказаними Договорами на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Крім того, колегіє суддів не приймаються до уваги доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі з приводу нарахування позивачу грошового зобов'язання за межами 1095-денного строку в порушення п. 102.1 ст. 102 ПК України, оскільки як вбачається з розрахунків нарахування грошових зобов'язань відповідач не включав суми виявленого заниження податкового зобов'язання до сум визначених в податкових повідомленнях-рішеннях, які не охоплені періодом 1095 днів, що надають відповідачу право визначення суми грошових зобов'язань платника податку 9а. с. 188, 140 Т. 1).

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 01.04.2013 року № 0000194210 та № 0000184210 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем повністю доведено правомірність своїх дій, а позивачем їх не спростовано долученими до матеріалами справи доказами та доводами апеляційної скарги.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київстар" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Київстар" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О. А.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст ухвали виготовлено 13.08.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.